А білий парусник в тумані випливає...
По різних водах він пригод шукає.
Вітри всесвітні дули на борти…
Нейтральні води обмивали та вели...

Чого шукав він у морях далеких!?
Бродив так довго в водяних тенетах...
Посеред шляху айсберг випливав -
Не раз ту глибу капітан минав...
Підстерігає різна небезпека,
Він держить курс додому - ще далеко...
Вже Місяць засвітився і Зоря...
Полярним сяйвом засвітилися моря...
По водах океанських сам дрейфує…
І крики чайок він постійно чує.
Історія така сумна…
Голландець, що літає - дивина…

Мис Доброї Надії, наче щит,
Стоїть серед бурхливих вод граніт.
Омитий він стихіями Землі -
То океани два, як два Світи!
І шириться Індійський океан...
До Атлантичного він доєднався сам...
У чітку лінію з'єдналася вода,
Кордон тримає тепла течія.
Самотня скеля, ген у вишині...
Нависла над глибинами Землі…
І так граційно на краю стоїть,
Не дозволяє водам хвилями шуміть…
Там поєдналися величні два Світи,
Навічно свої води віддали...
Там край планети у красі земній,
Могутня буря вихром крутить в ній...
Мис ураганів, мис вітрів…
Ти дарував надію, так манив!
Краса холодна, норовлива, неземна…
Прекрасним возвеличилась душа!..

Піду по місту, погуляю...
Нічого що в снігах весна,
Можливо щось собі придбаю,
Вдихну сире повітря я...
Холодний вітер дує в скроню...
Не дуже людно на дворі.
Сховаю десь свої долоні...
Спокійно...я іду собі.
Може спіткає щось незвичне…
Розсипле пряники автівка!?
Я тут, як тут і це логічно,
Та ні, дієта - не для мене дійство!
Шукаю я собі пригоду,
Стрибають дітки у дворі...
Кругом ожила весни врода…
І все цвірінькає вгорі...
Весна торкнулась струни серця…
І так вже хочеться тепла…
Моя душа у вир несеться,
Я вся в усмішці розцвіла.

І бушують водні хвилі, і жбурляють бриз…
Перетворення довкола, все додолу, вниз...
Розгулявся вільний вітер, сильний ураган!
Поєднались горизонти: море, океан…
Почалася колотнеча неба і води...
Гнівні блискавки блискають і ревуть громи…
Нічогісінько не видно, хаос в далині…

Заховався Місяць в небі, далі від біди.
Все шумить, шипить, клекоче і не хоче йти…
Крутиться в осі планета і гудуть шторми!
Налетів на вольні води з неба ураган…
Розважається з вітрами: море, океан…

Чомусь затрималась Весна,
Ще не збігають талі води…
Але цвірінькає душа -
Навперебій з птахами волі…
Розквітнуть проліски в серцях...
Блаженство в просторі блакитнім...
Кохання ввірветься до нас
І зачарує знову миттю…
Весна відродиться теплом
І ніжністю оточить душу…
Огорне подихом чоло,
Зцілити власний простір змусить.
І саме так ввійде Весна,
І власне Сонце засіяє...
І знову будуть чудеса!
Проміння в серці запалає.

Тільки Ти можеш так
всю красу показати!
Перед взором очей,
як всі Зорі ночей...
І відкрити в душі ніжний трепет сердець…
Як зворушливий сон,
Ти натхнення Творець!
У пелюстках троянд,
у барвистих лісах…
Засвітив на віки,
на просторах Землі!..
Ти красу привнесеш
у маленьких речах…
І показуєш знак
на самих Небесах…
Відчуває єство,
в усіх фібрах душі…
Саму справжню любов,
бо даєш її Ти!

Японія у сакурі цвіте…
А в Україні проліски уже...

У Нідерландах із тюльпанів край -
Твій рай!
Шумить весняна хвиля на Землі...
Далеко відлетіли снігурі…
Минув черговий кадр життя -
Твоя Весна!
І засліпило очі сонце вмить…
І вітер перемін спішить...
Купається у промені чоло -
Твоє тепло!
У ейфорії будемо літати,
Миттєвості кохання зустрічати…
І в серці стукається знов -
Твоя любов!
Про все подбав Ти:
і про квіти, і чуття...
Щоб у гармонії цвіли наші серця…
Достойна нагорода
від Творця -
Твоє життя!

Прогулювалось сонце між хмарин...
Привітний день...птахів весняний дзвін…
Вже танула калюжами Зима…
А в серці пробивалася Весна…
Розворушилися та ожили сади...
Дерева потягнулися з землі...
А на будинках блискають вогні -
Провісники майбутньої Весни!
Далеко в лісі хвиля шумова -
Промчалася з вітрами на ура!..
Усі дерева вистроїлись в ряд -
Зими прощальний хіт-парад…
Ще крапелиночку чекати… і тоді -
Прорвуться проліски крізь крижані сніги...
І теплий промінь їх підхопить від землі,
Окрасу лісу від майбутньої Весни.

Небо у ванілі, як дорога в рай...
Ти плекай надії, щастя зустрічай!
Подорожі мрії у думках жили...
І космічні далі…так, були часи.
Ми у вир життєвий понеслись в вітрах...
Знали, що не легко, мчали на парах…
Всі бар'єри в мізках розбивали вщент!
Успіхам раділи, берегли момент!
Нас не зупиняє опір дотепер,
Родом із дитинства ми навчились вже:
Здобувати долю, цінувати час!
Хай потужний промінь зустрічає нас!

Як казкою дитинства залишилась вона,
Калина, що під снігом,

росла біля вікна…
Так загадкою світло
чудесно мерехтить...
Ми вірили у диво, яке врятує Світ!
І ширилися звуки долинами Землі...
Вертеп співав і славив в щасливій новині!
Народження Христове лунало на віки…
Мов ехо долітало у нинішні часи.
І ніжністю покритий той спомин, що ожив,
Як світлом з діамантів знов душу освітив.
Гуляє вітер в полі, б'ють дзвони у церквах…
І швидкоплинність часу: по колу, раз у раз.