А біла орхідея
Так ніжно зацвіла...
Утримує мій погляд,
Окраса для життя.
Наповнила кімнату

Невинною красою.
З балкона легкий вітер...
З околиць дзвони дзвонять…
Прокинулося місто
В буденній метушні:
Їзда, тварини, птахи,
Лунають звуки всі…
Початок дня ритмічний,
Околиці в намисті…
На серці чудний настрій,
Думки в потоці щастя.
Роки людські, як вітер…
Бажання, наче квіти.

Знов день прийшов, як світла нагорода.
І кольоровий ранок посвітлів...
Відлунням котиться гудок з заводу...
Прокинулося місто від всіх снів…
Розворушилися дерева в парку...
Пташки вистрибують в листві...
Який приємний щебіт зранку!
І я вдихаю аромат краси...
Ще так багато зелені довкола...
Перемішався феєричний ряд.
Аж холодок по серцю, бо навколо:
Осінній хіт-парад, як маскарад!
Міняють маски пори року...
Чергуються поволі усі дні...
Краса природи так милує око!
Дає натхнення в нашому житті!

Свої тіні нічка опустила,
Розпустила коси у пітьмі...
І затихла вся долина,
У дрімучій вічності Землі.
Димовою хмарою по полю
Стелиться покосами туман...
І гуляє соснами поволі
Дивовижний сон-дурман…
Одинокі оклики пташині,
Поміж сонних яворів звучать...
Це чарівна казка України,
Ніч прийшла, всі села сплять.

Осіння тиша...її врода...
Лунає ехо в лісовій красі…
Відчула я блаженну насолоду:
Гуляю разом з вітром по росі…
Нестримний захват завітав у серце,
Неначе зупинився час…
Крокую в тиші, а душа так рветься…
Чарівність охопила, наче в снах…
І клени потяглись в небесні далі…
Дерева з сумом проводжають дні…
Десь птаха між дерев літає...
Осінній спокій у моїй душі.

Знов краплями роси зволожена трава…
Мов перлами блищить і світиться уся...
Ранкова свіжість поля... на серці холодок.
Так очі сліпить блиск алмазів пелюсток!
Відкрився новий день з дрімучої пітьми.
Знов хочеться цвісти в захопливій красі…
В маленьких таємницях великі звершення,
Така світобудова - мистецтв довершення.
Смарагдова трава прослала десь стежки…
А крапельки роси покрили всі квітки…
Так тихо шелестить під кроками вона,

Таке маленьке диво, а творить чудеса!
Краса врятує світ - великий хтось сказав!
Благословенний вітер слова ці прошептав…

Я райдугу знайшла:
на небосхилі, в часі...
І закрутився вмить весь кольоровий цвіт...
Частинкою тепла і втіхою від вітру,
Як подарунком чар став фантастичний Світ!
Я розглядаю тіні крізь тумани...
Що, як крапки видніються здаля.
По кришталевих росах ступаю я ногами,
Там розсипи із перл, у відблисках Зоря...
Розкинула обійми осіння вся долина,
Сумним зітханням лине прощальна та краса...
І крапельки роси, і звуки Полонини...
Маленькі миті щастя - великого життя!

Тихий сон в унісон...
Наверталася ніч,
Мелодія літа пливе...
Задрімали всі села:
І тиша, і мить...
Огорнулось чарівністю все…
Позникали всі звуки, що різко шумлять
І не чути скрипіння коліс...
Тільки гавкіт собак,
Тихий шелест дубів...
Таємницю цей вечір приніс.
Так багато зірок, що на небі бринять
І сріблястого місяця серп...
І освітлений шлях від небесних світил -
Цей божественний спокій увесь...
Попадало світло, немов сиве волосся,
Як у день стало видно кругом...
Десь далеко звучить радісна пісня…
Тихе ехо дзвенить в унісон…

Я засинаю, очі закриваю…
Пришла дрімота - прощай робота!
Нехай присниться - прекрасна Ніцца...
Хвилями плескіт, лазурний берег...
Безмежний простір, дихаю просто…
Гуляю боса, простоволоса…
На узбережжі немає люду,
вода повсюди…
Проміння сонця нагріло руки…
І пригорнуло, затихли звуки...
І я розкрила свої обійми:
Назустріч небу, в прекрасні мрії!..
Я зупиняю політ фантазій,
Щоб повернутись у світ реалій.
Та, десь далеко, відлунням ехо…
Гуляю боса...простоволоса…

Осінній ранок стрів мене
Своїм сумним зітханням…
Завмерла тиша навкруги -
Природи мить прощання.
І тільки легкий вітерець
Гойдається на кронах…
Багряна суміш, як взірець:
Із золота й з лимона…
Осінні квіти жовтим світлом -
Тендітно аромат дарують,
Чарують погляд, дружать з вітром…
Дурманять, але так милують!..
Я підіймаю очі в небо…
Прощається пора осіння.
Акорди пролунають - треба:
Час спокою настав вечірній…

О, яке це природи диво,
Знову душу мою зворушило…
Вкотре очі свої підніму -
На прекрасну красу, на Зорю…
В тиші лісу ехо прорветься,
Моє серце ритмічно заб'ється...
І дерева, і квіти, і осінь -
Пісню краю мого проголосять.
Хай розкажуть по світу про казку:
Шепіт вічних дубів, кленів ласку...
Легким снігом зодягнені сосни,
Доросли аж до самого сонця.
І трава біля ніг десь зелена,
У відтінках під кроною клена…
Перламутром шовковим розквітла…
Мого краю поезія світла…