ПРОСТИ МЕНЕ ГРІШНУ, ВСЕВИШНІЙ, ПРОСТИ

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Прости, якщо можеш, благаю,
Нелегко хрести із гріхами нести́,
То ж прощення тво́го чекаю.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Гріхи, мов каміння, збираю,
Стежками життя все доводиться йти,
Надію, що про́стиш, плекаю.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Не всюди свідомо грішила,
Благаю, гріхи всі мої́ відпусти,
Бо ними я світло закрила.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Життя в чагарі нас заводить,
Нелегко бува чагарями пройти,
І це до гріхів нас доводить.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
За кожен з гріхів свої́х каюсь,
Чому́сь до гріхів є усюди мости,
Минати я їх намагаюсь.

Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Доро́гу вкажи безгріховну,
Та строго, благаю, мене не суди,
Я душу очищу гріховну.

16.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023ID: 977148

ТРИДЦЯТЬ ОДИН НА ПЛЕЧАХ
(Старшому синові з нагоди Дня народження )

На пле́чі сів уже тридцять один,
А вчора був ще тільки тридцять перший,
Вже виріс, вже дорослим став мій син,
І сво́ї справи вже давно сам ве́ршить.

Не встигла озирнутись я й сама́,
Як ті роки́ невпинно пронесли́ся,
Летіли тихо, та не крадькома
Й в обіймах всі в букеті зібрали́ся.

Вони буяють, як наве́сні цвіт,
У них своя́ мелодія й відлуння,
І всі вони лишають чудо-слід,
І стеляться, й шумлять, неначе куння.

Співає пісню кожен з них свою́,
А в хорі всі звучать різноголоссям,
Немов птахи́, збираються в гаю́,
Життєва нива повниться колоссям.

За жодним з них не йдеться навздогін,
Та лиш у ногу з усіма крокуєм,
І кожен має особливий дзвін,
Який ми розрізняємо і чуєм.

Нехай дзвенять роки́ у вишині́,
Нехай буяють всі під мирним небом,
Хай чуються щораз нові́ пісні́,
І Божа ласка сходить все на тебе.

19.10.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID:963321

Запам’ятайте їхні очі,
Бо в них любов ,а не байдужість.
Незламна воля до останку.
В них непокора , сила й мужність.

Запам‘ятайте їхні очі.
В них лють і гнів в кулак згорнуті,
В них біль утрати і розлуки,
Бо нами будуть не забуті.

Запамятайте їхні очі .
В них рідний дім , сади квітучі.
В них теплі солов’їні ночі
І стежки долі неминучі.

Запам‘ятайте їхні очі,
Бо повні віри і надії.
Нехай слова будуть пророчі,
Бо згинули заради мрії.

Вже скільки полягло героїв
Очей своїх вже не піднімуть.
Запам‘ятайте їхні очі,
Синів і доньок України!

17.10.2022.
Автор:Верховчанка
( Людмила Сун-Дун-Чан)

Коли ми постаріємо з тобою
І скроні наші рясно вкриє сніг,
Буду тримати я твої долоні
Бо ми з тобою зв‘язані повік.

Ми будемо світанки зустрічати
І цінувати , як свої скарби
І змін у дзеркалах не помічати
Тобі вірші читати буду від журби.

Ми будемо як завжди пити каву
І у вікно дивитися на сніг.
В саду квітучім під мелодію ласкаву
Ти прошепочиш,що колись не зміг.

Ми переглянемо усі свої світлини,
Зловивши ніжний погляд як тоді,
В той час,коли були ми молодими
І щасливіших не було нас на землі.

Ми будемо всміхатись всім на заздрість,
Не повернеш життя,та все одно
Ми не зважати будемо на старість
І розіллємо в келих , як вино.

14.02.2023.
Автор:Верховчанка
(Людмила Сун-Дун-Чан)

Розп‘ятий на хресті ,стерпів свій біль скалічених кісток,
За всі гріхи земні,вдягнув вінок терновий.
Замість вина ковтнув ганьби ковток,
Прийнявши смерть в смиренності й любові.

Прийняв всі муки за людські гріхи.
Був закатований він підлості рукою.
Та все одно читав він кАтам молитвИ,
Що розділили його ризи між собою.

Своєї віри не відрікся на одрі.
Чекав спасіння для всьго земного,
Та глузували фарисеї перед ним,
Лише почув-спаси себе самого.

Він словом ніс в серця людей любов,
Бо ближньому не забажаєш горя
І пролилася з рани вода й кров,
В останнє прокричав: «Чому покинув,Боже?»

НевІдомі нам Господа шляхи,
Бо дав нам скуштувати ту тернину.
Дай ,Боже ,нам пройти часи пітьми.
Дай ,Бог ,народу воскресіння й миру.

21.12.2022.
Автор : Верховчанка
( Людмила Сун-Дун-Чан)