-
Я ІЗ ТВО́ЇХ ДЖЕРЕЛ, ЗЕМЛЕ, ВОДУ ПИЛА́
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Я пил́а ту цілющу водицю,
Мене доля у сад навпросте́ць повела́,
Там, де викопав тато криницю.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
В тій воді чародійная сила,
Додавалось мені і любові й тепла́,
Виростали і мрії, і кри́ла.ПРИСПІВ
Низьки́й тобі уклін, святає земле,
Що ти мене з дитинства напува,
В тобі́ щось є заховано таємне,
Таке лиш у землі́ святій бува.
Низький тобі уклін, свята землице,
Подяка за джере́ла всі твої́,
Багата і розкішна чарівнице,
Про тебе засівали й солов’ї.Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Ще й в душі розводи́ла багаття,
Срібні па́сма давно доторкнулись чола,
В серці ти і моє́ Прикарпаття.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Від душі́ ти мене напувала,
Смак твоє́ї води́, як любов, зберегла,
До джерел я вуста прикладала.ПРИСПІВ
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Я із тво́їх джерел багатіла,
Чари вічні свої́ ти воді додала́,
Все найкраще ти вкласти зуміла.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Нею спрагу свою́ тамувала,
І без неї ні дня я прожить не змогла,
До джерел я защора́з припадала.ПРИСПІВ
30.09.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 961504
Місяць: Березень 2023
Хай закінчиться війна.
-
Думками часто линемо в дитинство,
У наші безтурботні тихі дні!
Де кожен день - з природою знайомство,
Де кожна мить - емоції нові.Там нова квітка виросла у полі,
А там метелик - неземна краса.
Схилилися журливо так тополі!
А, може, то така сумна верба!?Нова пташина знову у саду
Співає пісню ніжну, чи печальну...
Шукає осінь одіж золоту,
Свою принаду - королівську, незрівнянну.Ми так чекали зиму та весну!
І перший сніг, і перші ніжні квіти!
Чекали літо й осені красу...
Чекали ми, бо були просто діти...І тішилась дрібницям дітвора!
Сьогодні ми, дорослі, зрозуміли -
Якщо є мир - то й радісна весна.
Якщо є мир - тоді усі щасливі.Як хочеться радіти першоцвітам!
П'янким світанкам, тихим вечорам!
Дай, Боже, миру нам і нашим дітям.
Хай перемогою закінчиться війна!
Природа плаче …
-
Природа плаче, сльози дощові
Лиш можуть сумно по вікні стрибати...
Не стримуються сльози у весни -
Вона ридає, як ридає мати...Так лиє сльози та весна, що годі
Спинити їх потік... Нема вже сил
Дивитися весні на біль та горе
І як вмирає на війні чийсь син.Не хоче вона квітів дарувати,
Не хоче й сонце тішити теплом -
Над вбитим сином плаче гірко мати,
І хтось на фронті проливає кров.І як їй тішитись? І як їй посміхатись?
І як весні цвісти, коли болить душа!?
Весна страждає, як страждає мати...
Війна забрала дороге її дитя...Хотіла б нам весна пообіцяти,
Що Україна зацвіте як досі не цвіла!
Вона б хотіла..., та не всі солдати,
Побачать маки і волошки у полях...
БЕЗ КОРІННЯ РОДУ НЕ ЦВІСТИ
-
БЕЗ КОРІННЯ РОДУ НЕ ЦВІСТИ
Коріння роду є з споконвікі́в,
Без нього роду ані дня не жити,
Душевний в ньому чуєм переспі́в,
Й Госпо́дь поможе долю простелити.
Коріння роду все переплело́сь,
Захована у ньому роду сила,
Моє́му впле́сти та́кож довело́сь,
Воно дало́ мені життєві крила.ПРИСПІВ
А без коріння роду не цвісти,
І без коріння він рости не буде,
Його в серцях усім нам берегти,
Тоді воно вплететься так усюди.
А без коріння роду не цвісти,
І без коріння роду не буяти,
Це маєм пам’ятати я і ти,
Не можемо такого забувати.Коріння роду, наче оберіг,
Ніхто його не в змозі роз’єднати,
Аби Господь коріння все беріг,
Й нове́ між нього ми могли вплітати.
Коріння роду, наче дивоцвіт,
Який роками і росте й буяє,
Нема ніко́ли в ньому зламу літ,
Й коріння це Госпо́дь благословляє.ПРИСПІВ
Коріння роду кличе звідусіль,
До себе всіх коріння це скликає,
Воно до себе ма́нить, мов купі́ль,
І за́вжди нас коріння це чекає.
Коріння роду треба берегти,
Щодня давать йому живильну воду,
Душею помогти йому цвісти,
Тоді йому не буде переводу.ПРИСПІВ
16.09.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 959937
Шевченку
-
Твої слова звучать, як завше!
Кожне до серця доторкнеться,
І в душу світлом знов проллється.
Живеш ти серед нас,
Пророк Шевченко Тарас
Ранок
-
Ранок починається не з кави,
А з новин про те, як наші справи.
Душу смуток огортає,
Коли бачимо страшні рядки,
Що життя чиєсь забрали,
Біль тоді у серце проростає.
Стрічку ми гортаємо з бажанням,
Прочитати, що в країні мир,
Щоб прокинутися знову на світанні,
Не під гул сирен, а під спів птахів.
І щоразу дякуємо хлопцям,
Що боронять рідний край.
Хай скоріш додому повернуться,
І до рідних ніжно посміхнуться.
Дощик
-
Кап-кап-кап,
Біжить струмок,
Це наш дощик,
Скік та скок.
Він земличку поливає,
Квіти сріблом прикрашає,
Щоб росли вони гарненько,
Підіймались височенько.
Горобці й собі радіють,
Лапки, крильця вправно миють.
Дощик весняний хлюпоче,
Всім добра на світі хоче.
ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ
-
ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ
А я сплету́ віночок з колосків,
І соняхи у нього повплітаю,
Додам у нього гілки чебреців
Ще й пісню про Вкраїну заспіваю.А ще візьму́ колосся цілий сніп,
І ніжно до грудей його приту́лю,
Щоб більше в нас не бу́ло чорних діб,
Молитвою від ворога зату́лю.А душу вишиванка зігріва,
Бо поле хлі́бне знову сколоси́ться,
Вуста шепочуть золоті слова́,
На мирне небо зможу я дивиться.Гойдає вітер ниву золоту,
І жайвір пісню голосно заводить,
Молю́сь за землю-ненечку святу,
Хай мирне сонце на світанку сходить.Стрічки́ розвіє ле́гкий вітерець,
Краплинами роси́ буду вмиватись,
Молю́ся, щоб прийшов війні кінець,
Й від вибухів щоб більше не здригатись.То ж я сплету́ віночок з колосків,
Ще й очі в мирне небо я підве́ду,
Дзвінкий полине в піднебесся спів,
Рукою по землі́ святій проведу.11.09.2022
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
Покинута на щастя
-
Розплети, розплети мені коси
Зацілуй, як раніше вуста
Поверни, поверни мені осінь
Ту порУ де щаслива булаОбійми, обійми мене міцно
Приголуб наче ми не розлучені
Розкажи, що ми разом навічно
Бо обоє розлукою змученіНе іди, не іди ти від мене
Я не хочу тебе відпускати
Не розбий моє серденько зранене
Я боюся без тебе звикати…Він пішов і вже далі не чув
Як вона його палко кохає
Все, що бУло колись, він забув
А вона, як їй жити не знає…Промайнули роки і душа відболіла
Тільки зранене серце для нього закрите
На порозі стоїть той кого так любила
З ким хотіла життя все прожити…Не чіпай, не чіпай мої коси
І обійми твої мені вже не цікаві
Я не хочу похмуру ту осінь
Взагалі то без тебе було все яскравоТак життя по місцях все і всіх розставляє
Колись знехтував він найціннішим
І тепер бумеранг все назад повертає
А для неї усе це тепер просто смішноВін лишився один, не потрібний нікому
Своїм давнішнім рішенням змучений
В неї все навпаки і життя по новому
По різному так відгукнулось розлучення.Автор: Лілія Ходус
Чужина
Чужина -це не моє,
Немоя тут хижа.
Немої тута стежки,
Немій край,поля,ліси.
Я тут не родилась!!!
Я так хочу до родини,
вони так далеко!!!!
Я так хочу в Україну,
Де литят лелеки.
де є моя мама й тато,
Але я далеко.
Майже рік я не у дома.
І небачу рідних.
Загадаю я бажання!
Повернутися в свій край.
Збережи Боже сім`ю,
Я тебе лиш це прошу!!!!!
Поліщук Людмила
