Ти все одно мене згадаєш. У снах а може на яву, Я лиш до тебе так прийду!!!! Бо більш ніяк неможу….. З небес я дивлюся на тебе, Та бачу як зростає син. Як у вирій відлітають вже лелеки!!! Кохана я уже далеко, я відав життя!!!! Захищав я вас, Якби неклята ця війна!!! Я був би разом з вами. Мені лиш було 22. А я як ті лелеки ,полинув в небеса!!! Як жаль що ця війна,забрала в багатьох життя!!!!! Поліщук Людмила
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
*** Ми з тобою, моє не кохання Залишаємось віч - на - віч. Наші планети незнані. Наші серця - ніч. Від світу сховали рани За рожевим туманом гардин, Елегантним, салонним обманом Підбілених голих стін. У полупаній печі присок. Чи то попіл, чи то вогонь? Розділила любов бісектриса Твоїх, моїх долонь. Набатить сердець калатання: "Не кохання!" Не кохання!"
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Літали горобці, збивалися у купки. Розказували один одному про те, Що йде тепло. А люди вже робили веснянІ закУпки, Бо добре знали, що природа розцвіте Зимі назло.
Ворони каркали й раділи шумно тому, Що вже не треба їм летіть шукать зерна, Терпіти голод. Триматись можна близько від людського дому. Зима, відсвяткувавши бал, на схід пішла, А з нею холод.
І перші проліски пробилися зі снігу, Всміхались дружньо людям, бо вони цвітуть. Так невгамовно. Усім приносять радість, довгожданну втіху… Ще пусто зовсім, трави поки не ростуть, А буде повно!!!
Весня́ний прохоло́дний вечір, Готуються до сну сільські хати́, Затопи́ли люди свої пе́чі, Чути як співають березне́ві коти...
По небу бігають хмарки́ пиха́ті, Все хочуть місяць і зірки сховать, Вітер похитує вербові котики лахматі, Вже їм прийшла пора відпочивать...
Прокинулось село холодним ранком, Частують діточок смачним сніданком, Ви́шеньки стоять, милуються, Свої білі сукні одягти готуються.
Згадалось так моє колись дитинство, У мирний, тихий, світлий час, А сьогодні на нашій землі одні злочинства, Колись були братами, а тепер вороги для нас...
Війна, сирени повітряної тривоги... Масовий обстріл, атаки ворожих ракет... До кісток фосфорні тяжкі ожоги, Вогнепальні поранення від автомату та страшних кулемет.
Авіаудари по школам і лікарням, Обстрілами зруйновані пологові будинки, Серце болить, оковите людським стражданням, Падають на землю кроваві сльозинки...
Тарасе, батьку наш, прокинся, На нас із верху подивися, Твої слова були пророчі, У всих заплаканії очі...
Напали вороженьки на нашу Вкраїну, Потрощили, розбили, все зруйнували... Залишили сиротою маленьку дитину... Наші землі отрутою чорною напували...
Заклика́в нас батько ми́лий, То не друзі, то не́люд зогни́лий, В них немає ні душі, ні серця, Палачом тепер він зове́ться...
Смійтесь вороги закляті, Ви хотіли наші зе́млі завоювати?! "Щоб загарбать із собою, Взять у домовину..." Не бачити вам ніколи нашу Батьківщину...
Як же людочки всі втомились, Ковтків горя й біди вже напи́лись... "Схаменіться, недолюди, діти юродиві!" Йдіть подалі з нашої рідної країни!
Як же хочеться чистого мирного неба, Сонечка, щоб багато тепла несло, Любов і щастя жили у всих сім'ях, Було чути дзвін дитячої радості на подвір'ях...
Як завжди, щоб прилітали лелеки, А на них чекали їхні рідні домівки, Щоб їхні лелеченята були у безпеці, Не боялися висувати із гнізд свої білі голівки...
А мама, щоб дочекалася з війни свою дитину, Обійняла міцно-міцно свою кровину, "І на оновленій землі врага не буде, супостата..." Його чекає за зло тільки Божа кара і розплата...
10.03.2023. С.М. Онисенко
У вірші використані крилаті висловлювання нашого творця Тараса Григоровича Шевченка, а саме: "Щоб загарбать із собою, Взять у домовину..."; "Схаменіться, недолюди, діти юродиві!"; "І на оновленій землі врага не буде, супостата..."
(Світлина з мережі Інтернет)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Наразі ви переглядаєте архіви блогу i2.com.ua за 10.03.2023.
