Який терпкий, який солодкий
Витає аромат у квітнику.
Тут ще буяють різні квіти
Не розгубили всю красу.
Жоржини пломеніють біля стежки,
Дубки рожеві з айстрами стоять,
А чорнобривці підняли голівки,
Щось хочуть вересу сказать.
Нехай ще трішки казка ця побуде,
Вона так настрій підійма.
Дає натхнення й радість людям,
Теплом їх душі зігріва.

Стелиться туман над містом
Покриває пеленою сад.
Там дерева всі умиті від роси стоять.
Пробивається крізь сірість ясний промінь,
Щоб навколо все теплом зігріть.
Але хмари відступать не хочуть
Закривають нам свою блакить.
І на фінішній прямій вже жовтень
Справи впорядковує усі.
Все-таки, яка чудова осінь
Скільки в ній чарівності й краси.

Як добре, що осінь поступово
Наповнює красою сад і гай,
Дає нам змогу попрощатись з літом,
Щоб не забути його зелені розмай.
Та й недаремно, кольори такі обрала,
Бо мають вони сонячне тепло,
Щоб до холодних днів не болісно звикали,
Щоб легше нам прощатися із сонечком було.

Яка краса куди не подивись.
Навколо все в осінніх барвах.
Жовтеньке листя падає до ніг,
А он стоїть червона піраканта.
Берізка «коси» вже позолотила
Та й грушка «приміряє» помаранч.
Ця осінь нікого не оминула
Всіх одягнула у новий «наряд».

Срібні намистини розсипались землею,
На сонечку блищать, наче кришталь.
Від них оживає травичка зелена,
Тендітну голівку крокус підійма.
Все знову поринуло у світло й тепло,
Щоб разом з весною нам добре було.

Особлива, незвичайна,
Дуже мила, дуже гарна.
Щиросердна, працьовита,
Творча і талановита.
Добра, ніжна і чарівна,
І до ангела подібна.
Наче квітка розцвітає,
Світ красою прикрашає.
Посміхнеться всім навколо
Й одразу так чудово.
Всі слова подяки вам,
Любим, дорогим жінкам.