Прилітайте на сніги паперу Із-за моря сліз, через роки, Моїх зим бажані візитери, Весен повіршовані рядки. Оселіть покинуті шпаківні У саду на яблунях старих. Подаруйте ваші співи дивні Для хореїв змерзлих і німих. Хай вони розтануть і зрадіють, Що зимі моїй прийшов кінець. Хай вберуться в силу та зуміють Повести кохання під вінець. Прилітайте! Прошу! Не баріться! На папір з-під творчої руки. Довгождані, любі серцю птиці, Мої рими - весняні шпаки!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Що "важить" слово, мова в наші дні? Ще вчила в школі мене Катерина Премудрості дававши нам свої Та ми цього нажаль не розуміли. Казали нам завжди повчально, що слово, мова – то є скарб! Ви бережіть її, спілкуйтеся, співайте -це зброя у освічених руках ! Від зброї, в тілі рани гояться завжди, А слово-зброя у душі лиша сліди, які лишаються в душі назавжди! Вікторія Анічхіна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Бурлить синє море... Розгойдує хвилі. То здіймає їх вгору, то різко кидає вниз. Невпинно пробігають роки, сердечку милі. Вальсують в таночку, як морський бриз.
Ніхто і ніколи не вгадає, куди дме цей вітер. Якої він сили, що, кому й коли затанцює. Підбираю слова свої з найдобірніших літер Та він все-одно вже мене не почує.
Людське життя - таємниче, наче бездонне море. Доки не пірнеш у нього, то й глибини не взнаєш. Зустрінеш тут все: і щастя, й любов, і велике горе. Ти в нім живеш, а не зі сторони споглядаєш.
Пропливає наш човник по бурхливому морю. Стрімкі вітрила здіймаються супроти вітру. То в гарну й погожу днину, то в несамовиту бурю Заносить й доленьку людини нехитру.
Десь вдалині схлипує й гірко плаче бандура. Поруч веселі нотки заводить щаслива скрипка. Щомиті старанно пишеться життя партитура. Визначається суть, за щось чи за когось зачіпка.
Сплітаються роздуми в сріблясте волосся. Розум із досвідом набирає найвищу висоту. З віком, людина - немов добірне, зріле колосся. Має вичерпні відповіді й сприймає все на льоту.
Обережно бере в умілі руки тоненький пензлик. Частину життя, що залишилась, домальовує ним. Сприймає майбутнє, як новий, очікуваний виклик. Те, що було в неї досі, розвіялось в полі, мов дим.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
ПатріотичніУкраїна – в лещатах смертоносної війни…
Україна – в лещатах смертоносної війни…
Минають дні. Минають ночі. Під звук тривоги - люта боротьба І Кобзаря слова пророчі Несе нам нинішня доба...
Серця, зрешечені війною - Не в силах горе вже сприймати. Потом, кров'ю і журбою Виборюється Батьківщина-мати.
Україна - в лещатах смертоносної війни... Спинити безумство не можна ніяк. Платять життям доньки й сини. Сіє смерті московський маніяк.
Та прийде день, незнаної досі, краси. Засвітить сонце ясно з поміж хмар. Земля нап'ється чистої роси. Почне свій відлік мирний календар.
І оживе, й розквітне європейська Україна! Навік розірве всі імперські пута І знову буде в ній щасливою людина. Пройде і лихо, і журба, і скрута.
Загояться душевні і тілесні рани. Висохнуть сльози вдів, дітей, батьків і матерів... Ще зацвітуть, як і колись, каштани На тлі жовто-блакитних прапорів.
в буремні часи бракує тих, хто залишився сам собою багато людей приховали справжнє лице за маски так - зручніше заколисати за фальшивою сльозою свої лицемірні, неправдиві та вражі фрески
сьогодні дуже рідко говорять сокровенну правду а все, що - сказане, прикрашають до невпізнання кажуть про добро і співчуття, а заподіюють кривду є люди, які тупо їм вірять від браку розуму чи незнання
в народу зовсім втратили найменшу довіру ті хто веде розкішне, нечесне, подвійне життя сидять на грошових потоках у виокремленому світі безсовісно збагачуються, але - не здатні на каяття
зроблять щось для людей на малесеньку копійку а так розкажуть на камеру, ніби зробили на мільйон з опозицією перед виборцями ведуть якусь бійку а, насправді, формують з нею дружній рубікон
зараз всі дружно вдягнули українські вишиванки одні - з великого патріотизму, інші - з маскування патріотичний одяг в багатьох - для приманки для модного іміджу і всенародного спілкування
а як же ж їм тепер перед народом не маскуватись якщо правду про дикі статки оголити не можна про те, що в позолочених ваннах красиво купатись зрозуміє в час війни пересічна людина не кожна
з'явилося забагато випадкових людей - служак вони за великі гроші й батьків рідних продадуть ой, щось таки з нашим мудрим народом - не так невже для професіоналів і патріотів - закритий путь
країну вбиває та розкрадає три найбільших вороги огидні нелюди - окупанти, зрадники та корупціонери останні дуже знахабніли, але все бачать з неба Боги навіть, в часи війни крадуть та грабують мародери
простий народ - без масок, був та є сам собою тяжко робить, ледь виживає, боронить Україну несправедливість відчуває, бачить та йде до бою й боротиметься проти дикої навали до загину
на зранену землю після перемоги спаде сивий туман тоді українці й взнають, хто, як, коли і чим їх захищав в історії людства завше нещадно викривався обман щоби ніколи ворог, зрадник і злодій Героєм не став
Любіть рідну землю в щасливу годину, А в люту ще більше її любіть. Щедро засійте добра зернину. Шаною до неньки дорогу встеліть.
Любіть Україну! Всім серцем любіть! Душею зрідніться з нею навіки. З колиски нащадкам любов прищепіть. Отчий край буде їм, як ліки.
Любіть українську мову! Вона - життя. Не зраджуйте своє ніде та ніколи. Не буде без неї рідності відчуття. Нікого не врятують чужі видноколи.
Любіть волелюбний, роботящий народ - той, що мудрим, патріотичним зветься. Добивайтесь перемоги, благ і свобод. Він у Вашому серці вдячно озветься.
Любіть свою культуру, танці, пісні... Звичаї поколінь шануйте, примножуйте. Виходьте на світло. Нема правди в тіні. Боротьбою за гідні цінності світ здивуйте.
Я в минулій круговерті робила лише те, На що в своєму віці була здатна Й чого вимагав від мене саме той час. Було ж різним життя моє тамте Та я не була безхребетна. Промінь світла і надії не гас.
Я й зараз продовжую робити лише те, Що підказує мені розум, совість Й не боюся подиху шалених вітрів. Різним буває життя моє і це Та я проявляю витримку, розсудливість, Бо нині в Україні - розгул ворожих вихрів.
Я й завтра робитиму лише те, На що в тому віці ще буду здатна Й чого вимагатиме від мене той час. Моє життя в майбутті - туманами вкрите Та я буду в ньому стійка, непохитна, Щоби вогник віри і правди не згас.
Кожна людина, як і я, робить лише те, Що підказує виховання, досвід, мудрість Й складає суспільну гаму часу, кольорів. Сьогодні, як ніколи, життя - несамовите. Потрібно проявляти патріотизм і мужність, Як би хто того робити й не хотів.
