Нічого більш важливішого, ніж людське життя,
Ще ніколи на цьому світі не придумав ніхто.
Любові, щастя, журби, тривог різнобарвні суцвіття
Сплітають доленосний віночок цікаво, смугасто.

Наше життя... Минуле... Сьогодення... Майбутнє...
Поміж плин подій, радості й незгоди зозуля долю кує.
Прожитий відрізок часу - сокровенне, незабутнє.
Дякуємо Всевишньому, що довгий вік нам дає.

В своїх роздумах обернулась я вкотре назад.
Сердечно, з хвилюванням попрощалася з минулим.
На пам'ять візьму добрі спомини й досвід, як клад,
Та подарую тихий спокій пережиттям заснулим.

З натхненням, радістю і смутком живу нинішнім днем.
Щиро вдячна небесам за кожну прожиту секунду.
Ще запально підтанцьовую під зливним дощем.
Багатий внутрішній світ ціную більше, ніж вроду.

Не підганяю життя в загально визнану рамку,
А від суперечок та негативу відходжу чимдалі.
Більше змісту й життя вкладаю в кожну хвилинку.
Йду вперед. Малюю свої вертикалі і горизонталі.

Зміцніла незалежність від думок та вчинків інших.
Здавна на все в мене - відповідь власна, своя.
В роздумах і реаліях риюсь в тенетах глибших.
Слово - незмінно, як раніше, надійна зброя моя.

Дуже хочеться скрізь встигнути, щось зробити,
Щоб залишити після себе якийсь добрий слід.
Люблю неординарне життя. Дуже люблю жити,
Навіть, якщо пливу проти течії, або йду по дну вбрід.

Хочу й далі радіти за своїх дітей, родину та Україну,
За кожну людину, що зустрінеться на шляху.
Мрію бачити квітучу українську землю, а не руїну.
Дочекаюсь нашої перемоги, миру, процвітання, успіху.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

вже любе сонечко почало ранесенько вставати
через нього й темна нічка стала набагато коротша
земля, тварини й рослини втомилися відпочивати
для них настала пора набагато дієвіша, багатша

вчасно в гості прийшла тепла й сонячна весна
вмить задзюрчали й побігли навздогін струмочки
в лісах та лугах з'явилася пташина рухлива, голосна
весело виспівує, як по нотках, запрошує на таночки

дерева й кущі в рясненькі брунечки дружно вдяглись
всміхаються, радіють їм, як малесеньким дітям
перші різноколірні барви килимочками розляглись
під розхвильованим сонечком і весняним віттям

всіялись трави, квіткова гама - як райдуга після дощу
скоро в полях і садах закипить робота, полине сміх
люблю ранню весноньку й радо її в серденько впущу
буду мандрувати, не шкодуючи свого часу й ніг

першими мене порадують проліски та підсніжники
милі шафрани, сон-трава, іриси й весняний білоцвіт
гіацинти, рябець, духмяні нарциси, ранні тюльпани
амариліси, мускарі, анемони, рябчики, густий ряст

пернаті на своїх чарівних, витривалих, дужих крилах
щороку з того вирію красуню-весну в Україну несуть
Батьківщина й доброму пташиному сердечку - мила
птахи додому крізь негоду прокладають свій путь

першими повертаються з тих далеких і чужих країв
бешкетники жайворонки, граки, працьовиті шпаки
білі лелеки, гуси та зозулі в квітні прилетять до гаїв
а в травні - мелодійні, співучі солов'ї, стрижі, іволги

весна - швидкоплинна, але мальовнича пора року
в цей час пробуджується зі сну наша матінка-земля
вона - творча, багата, яскрава й красива нівроку
ну, як не полюбити всім серцем могла б її я

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Планета Земля ніколи не стояла на одному місці.
Вона весь час крутиться навколо своєї осі й Сонця.
"Найбільша в Сонячній системі" - кажуть науковці.
Лише тут черпає людство своє щастя по вінця.

В безмежних просторах пропливають небеса.
Дарують нам відчуття радості земного життя.
Сонце, хмари, місяць, зорі... - вишукана краса.
Ми захоплюємося їхніми чарами від сповиття.

Живемо тимчасово - від народження й до тризни.
Швидко збігає людський вік, як одна мить.
Кожен, як вміє, так і розорює власні борозни.
Щось сіє в них, веде діалог зі світом, творить.

Найголовніше для нас - залишатися Людиною.
Треба використати час, як шанс робити світу добро.
Варто йти рівною, благословенною стежиною,
Засівати ниву миром, злагодою і любов'ю щедро.

Ми з Вами народилися, щоб стати щасливими.
То хто ж тоді, як не ми - свого щастя ковалі?
Не варто жити лиш для того, щоб бути багатими.
За горизонт не візьмемо багатства ні великі, ні малі.

Життєдайна планета Земля пробігала по орбіті,
Коли нас в цьому житті ще й в помині не було.
Вона є, коли ми з'явилися, і зараз живемо на світі.
Буде й тоді, як скажуть, що життя наше відцвіло.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
в їх вирі знаходжу я море блаженства
як пливуть поодинці чи разом вайлувато

я в кожній хмаринці відчуваю загадку
бачу форму, красу, насиченість, злет
шукаю пояснення чи знаходжу розгадку
складаю про них свій черговий куплет

бувало, маленькою сиджу на горбочку
під ним - наша хата, а в долині - село
здавалось, що хмари пливуть на візочку
от тоді я й потрапила до них у полон

й кожного разу, як поглядаю на небо,
там - хмарки кольорові великі й малі
і так мені - мило, і так мені - любо
неначе, від них є десь рай на землі

пливуть сині хмари й доганяють їх білі
тут враз всі змішались, десь взялись голубі
насторожують темні, а приваблюють сизі
що швидко з'явились в небесній млі

зачаровано дивлюся в небесну голубінь
пропливають хмариночки, а з ними й мої думки
якби ж мені знати, де - світло, а де - тінь
небеса таємниці приховали за лаштунки

з роками ще більше - закохана в природу
небо й земля - це основа з основ
щиро дякую Богу, що маю нагоду
під чарівним небозводом крокувати тут знов

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
тепер і я долучилась до їх чаклунства
своїм дітям зуміла ці почуття передати

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

зима вітерцем безпорадно свище
вже весна - на порозі, її стрічай
хмаринки здіймаються все вище і вище
зітхає з полегшенням в полі ручай

сонце проміннячком звеселяє землю
дарує нам радість, віру, надію
про щось неймовірне я серцем римлю
й не відпускаю від себе мрію

прокинулась зі сну рідна ненька наша
пустила паростки в нове життя
хай буде щастя всім повна чаша
хоч природа творить все до пуття

встеляється килимом зелененьким
зразу - на сонці, а потім - в тіні
милуюся краєм своїм дорогеньким
й жити так хочеться в ньому мені

бруньки з дерев шлють весняний привіт
гілки радіють новеньким обновам
тануть сніги, в барвах бринить первоцвіт
як прощальний танок зимовим оковам

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Біль пронизує мені душу і ранить серце,
Коли гинуть невинні сміливі люди,
Він стояв, він дивився в очі смерті,
Підставляючи свої міцнí груди.
Він поліг за нас, за нашу державу,
Він не здався, не впав на коліна,
Він скурив останню криваву цигарку,
Його кров пролилася за доню і сина...
В них не лишилося нічого святого...
Просто так убити людину...
Всевишній, молю, забери того злого!
Вбережи нас в тяжку годину!

07.03.2023. С.М. Онисенко