ВЕСНА ПРИЙШЛА В КАЛЕНДАРІ

Весна прийшла в календарі,
В житті – сніги, в житті – морози,
Бува підсніжник в цій порі,
Але тепер війни в нас грози.

Весна прийшла…вже кілька днів,
Та ми чекаєм ПЕРЕМОГУ.
Наш ворог згинути волів,
Й не знати нашого порогу.

Весна прийшла, бо їй пора,
Її орда не відмінила,
Міста́ і села́, як мара́,
Бо їх потвора спопелила.

Весна прийшла, та повно сліз,
Бо ірод неньки цвіт вбиває,
На нашу землю ворог вліз
І рідну кров’ю напуває.

Весна буяти не взяла́сь,
І не взяла́сь землиця квітом,
Бо сатана по ній пройшлась
І нас годує горецвітом.

Весна прийшла в календарі,
Та не прийшла у наші ду́ші,
Чорніють з горя матері́,
І вітер сльози ті не су́шить.

Весна прийшла в календарі,
Ми молим в Бога ПЕРЕМОГУ,
Щоб щезли з ненька моsk@лі
Й не не́сли горе, біль й тривогу.

06.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976181

...Весняними пухнастими вербовими котиками ти притулився,
Теплим сонечком на мої долоньки ти схилився,
Зігріваєш своєю любов'ю мені душу і тіло,
Серденько моє від справжнього кохання затремтіло...

07.03.2023. С.М. Онисенко

Тарас Григорович Шевченко є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації...

Тарас у наших серцях живий!

Як була я ще маленька,
І в дитячий садочок ходила,
З мамою своєю рідненькою,
Тарасові віршики вчила.

Відчувала його душу,
Плакала, раділа,
У його віршах було чутно,
Як у нього се́рденько боліло.

Поет писав на різні теми,
Вірші, оповідання і гарні поеми,
Про свою матінку й родину,
Про рідну зе́млю й Батьківщину.

Любив нашу чарівну природу,
Описував її неймовірну вроду,
Згадував прекрасні почуття до жінки,
Писав з любов'ю всі свої сторінки.

Наший митець - Прометей свого народу,
Борець за правду, за нашу свободу,
Його завжди хвилювала людська доля:
"Не вмирає душа наша, Не вмирає воля!"

У нашого поета Тараса Шевченка,
Була справжня любов до Оксани Коваленко,
Та пан розлучив їх, не дав одружитись,
Так і залишилося одне серце битись...

Піднімусь думками на Тарасову гору,
Помолюся за батька нашого народу,
"Реве та стогне Дніпр широкий!"
На Вкраїні милій ти не одинокий.

06.03.2023. С.М. Онисенко

(Світлина з мережі Інтернет)

МИНУЛО ЛІТО

Минуло літо, які та весна,
Не встигли озирнутись, як минуло,
Та не минула клята ця війна,
І вічним сном раschиsтсько не заснуло.

Минуло літо, десь поне́слось в даль,
Але війну у вічність не забрало,
Вона вирує ще у нас, на жаль…
Це лихо са́ме нас чомусь спіткало.

Минуло літо, дзенькнуло у дзвін,
І клямкою на брамі загриміло,
Торкнулося усіх вкраїнських стін,
Заплакало. Лишать нас не хотіло.

Минуло літо, та трива війна,
Минуло літо, мовби і не бу́ло,
Воює в нашій неньці сатана,
І це жахіття світ весь сколихнуло.

Минуло літо, та не щез упир,
Воно його наза́вжди не приспало,
Потвора взяв на нас орієнтир
Й з квітучої Вкраїни пекло стало.

Минуло літо, осінь надійшла,
Тепер вона взяла́ся керувати,
Можливо ця красуня золота́
Поможе нам орду страшну приспати.

01.09.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 976118

Україно, схили голову в жалобі
У вічність пішов твій іще один син
Крається серце… На ворога злоба
Скільки зустрінемо ще домовин?

Вже стільки батьків поховали дитину
А скільки жінок овдовіли
Прийміть там на небі поважну людину!
Ще зовсім недавно, щоб вижив молили…

Та вкотре країна осиротіла
Вони всі найкращі, цвіт нації гине!
Іще одна мати за день посивіла
Ховаючи рідну дитину…

Пішов, відлетів - не хотів помирати
Але на війні не питають
Він віришив сам - я піду захищати
І ось страшне горе - сьогодні ховаємо

Вшануй Україно, Воїна Славного!
Нехай він тепер спочиває…
Божого сина, навіки шановного!
Молитвою вже відспівали…

©️Лілія Ходус

СОН-ТРАВА

Сон-траву я посіять хотіла,
Щоб приспала все горе й війну.
Вічним сном спать орда та воліла,
Аби нам не відчуть полину.

Сон-трава щоб не дала проснутись
Тій орді, що вбивати прийшла,
Щоб могли ми у МИР огорнутись,
Та й щоб радість в домівки ввійшла.

Сон-траву я волію полоти,
Аніж чути, що знов хтось поліг,
Розбрелося тієї мерзоти,
З оркостану до нас шлях проліг.

Сон-траву я зривала б руками,
Розтирала б її в порошок,
Щоб земля не вкривалась вінками,
Щоб в обі́йми не брав страшний шок.

Сон-траву я б сікла́ сікачами,
Якби знала, що ворог засне,
Щоб не мились слізьми́, а й дощами…
Бо ридання у нас голосне.

Сон-траву я б сушила, як м’яту,
Я би нею встеляла поля́,
Щоб дитина казать могла: «Тату»,
Щоб не бу́ло у нас моskаля.

Сон-траву у вінки я б вплітала,
Лиш би ворог вступився від нас,
Я би ки́лим із неї зіткала.
ПЕРЕМОЗІ іти уже час.

03.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976089