Весна не знала, що прийде війна…
вона ще лютому всміхалася осяйно,
давала знак, що йти йому пора,
плела надії світлі життєдайно.

Весна не знала, що прийде війна…
взяли в оркестрі ноти музиканти,
готова лить мелодію струна,
спадали з неба сонця аграманти.

Весна не знала, що прийде війна…
в її душі співали солов’ї ,
на землю нашу лізла сарана –
ворожа гидь в лахмітті і рам’ї.

Весна не знала, що прийде війна…
жорстока, знавісніла і кривава,
що крила обрубала журавля
і сонця промені у неба вкрала.

Весна не знала, що прийде війна…
до смерті налякались музиканти
і затремтіла дівчина-весна,
враз потемніли неба аграманти.

Весна не знала, що прийде війна…
громи регочуть в небі й блискавиці,
землею котиться проклята та луна,
в людей смутнішають і очі їх, і лиця.

Весна не знала, що прийде війна…
у її серці розквітали квіти,
і не її у тім була вина,
що падали на землю вбиті.

Весна не знала, що прийде війна…
і все одно крізь грози проростала,
і наливала в келихи вина,
нарцисами й тюльпанами вітала.

Весна не знала, що прийде війна…
і квітами повсюди устеляла,
калини цвітом побіля вікна
надію людям у серця вселяла.

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

Плаче серцем моїм Україна,
Її болі й страждання в мені,
Храми Божі й будинки в руїнах,
Лють ворожа гуля по землі.

Божий день відкрива свої очі,
Шука сонце в диму і вогні,
Твої думи, Тарасе, пророчі
Пропливають в козацькім човні.

Сивочолий засмучений Дніпре,
Скоро виженем ми ворогів,
Україна всі сльози витре,
Не виходили щоб з берегів,

Заквітує розмаєм зеленим,
ОдягнЕ вишиванку й вінок…
Ми Ейрену на землю повернем,
Хай стає в переможний танок.

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

Не змирилась душа, так печалиться…
Коли ж Небо над нами зжалиться!?
Нехай души загиблих воскреснуть!
А диявольське кодло хай щезне!!!
Всі прокляття з псалмів Давида –
Нехай перейдуть до прадіда,
Щоб родини усіх душогубів,
Не знали спокою всюди!
Під ногами Земля хай здригнеться!
Хай від болю і мук душа рветься!
Душогуби прокляті – тримайте!!!
Апокаліпсис в дім зустрічайте!
Страшний суд вас чекає – вже скоро,
Не надійтесь сховатись від Бога,
Кожна крапелька крові й сльозинка –
Все фіксує душа українки!
Ми відмовимо душі загиблих,
А ви щезнете геть суки підлі!
Надія Холод (ND)

Ми за тисячі кілометрів,
Десь на іншій частині Землі…
Ми гуляємо по проспекту –
Так наснилось мені уві сні…

Щирі посмішки…світло навколо…
Наче діти за руки взялись…
Перед нами розкрилося море,
Почуттями зі Світом злились…

Золотистий пісок розсипався
Поміж пальців моєї Весни…
Ти в промінні сердець посміхався,
Сонне марево, де ти? Прийди!..

Я спросоння ще не зрозуміла:
Де реальність, а де "віртуал"!?
Але фібри душі вже відкрились –
В романтичній мелодії чар…
ND💞
Надія Холод (ND)

Поверни мене, Боженько, ДО…,
Бо вже сили нема жити ПІСЛЯ…
В кожнім серці жило в нас добро,
Білі-білі були всі обійстя.

Поблизу вили гнізда лелеки,
Соловейки співали в гаю,
Ліс розкішно шумів недалеко –
В Україні було, як в раю.

Ластівки на дротах – ген до краю,
Синьоокі волошки в житах,
Квітів барви в віночки вплітали,
Ще й букети несли у руках.

А калина як в лузі сміялась!
А які незабудок стрічки!
Переливом пшениченька гралась,
Сонцесяйні росли соняхИ…

Налетіли злі круки безжальні,
Попелять Україноньки шати,
Відбирають святині хрещальні,
Лізуть нечистю в білії хати.

Пережити як клятих навалу,
Вгамувати як зранене серце,
Наче ночі, щоб дні не ставали,
І печаль не крутилася в герці?

Поверни мене, Боженько, ДО…

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

Не треба мені нічого –
аби лиш
по правді жити.
Не треба мені нічого –
спивати б
солодкі миті.

Не треба мені нічого –
відчути б
краплину щастя.
Не треба мені нічого –
стрічати б
весну квітчасту.

Не треба мені нічого –
до отчого б
йти порогу…
Не треба мені нічого –
в душі усе жити б
з Богом.

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

Весна не знала, що прийшла війна?
Хіба було можливо не почути,
Як хтось молився десь біля вікна,
Біг у підвал, під вибухи, роззутий?

Не бачила зруйнованим той світ,
Якого біль у квітах не сховати?..
Тут хтось боявся літака політ,
А там смертельно дихали гармати.

Її красу всю знищили умить!
Ніхто не милувався в цьому світі–
Весна відчула, як же їй болить,
Бо вперше не раділи з нею діти…

2.03.2023
Наталія Сідларь-Дубова
#Харків_Ми_Україна_війна
Сідларь-Дубова Наталія