Коли хтось торкався моєї душі,
я закривала очі згадуючи біль,
Одразу відпускало, ніби мене й не торкало
Коли надія заповнювала мої думки – я кричала,
не бачачи меж навкруги.
Відпускаючи людей я переконувала себе- то не вони
Ніби потім знайдуться свої.
Кожного наступного разу,
я уникала говорячи про себе.
Боячись не людину,
а моїх відчуттів після неї
Кожного разу я бачила,
як моя надія сидить біля тих
Але розуміючи те, вже говорила піти я собі
Надія так і залишалася, біля кожного, кого раніше, мабуть, я благала б не йти
Але ти, напевне, ти з тих
Кого виганяючи, надія благала не йти.
06.12.2022
К.Анастасия

Тепер біль в грудях, як постійний
Постійний потях до вікна
І ніби вчора ти останій
Останя в черзі, тільки я
І лиш сьогодні всі навкруги
Передбачають твої муки
Побачать твої болі й гуки
Але забудуть, як помогти
Бо їм сьогодні все не в руки
Бо лиш побачить ,можуть, муки
Вони сховають очі в руки
А ти кричиш й ті серця стуки..
Не помічаєш ти, його в груді
Бо лиш коли ти в черзі з муки
Стоїш ти першим, бо ті люди
Попропускали, з руки у руку
Те бліде серце, що без стуку.
К.Анастасия

Тепер біль в грудях, як постійний
Постійний потях до вікна
І ніби вчора ти останій
Останя в черзі, тільки я
І лиш сьогодні всі навкруги
Передбачають твої муки
Побачать твої болі й гуки
Але забудуть, як помогти
Бо їм сьогодні все не в руки
Бо лиш побачить ,можуть, муки
Вони сховають очі в руки
А ти кричиш й ті серця стуки..
Не помічаєш ти, його в груді
Бо лиш коли ти в черзі з муки
Стоїш ти першим, бо ті люди
Попропускали, з руки у руку
Те бліде серце, що вже без стуку.
15 липня 2022
К.Анастасия

Аграмантами звисали злоті зорі,
Близько місяць прихилився до землі,
Видно в небі заблукали чиїсь долі,
Гарували довго десь вони в імлі,
Ґрасували між Чумацьким Возом,
До кохання довго прокладали шлях,
Ехо десь котилося узвозом,
Єдність воскресала, мов чарівний птах,
Жаром серце наливалося червоним,
Зорі знову стали дивно в ряд,
Ирстилися долі під стодзвони,
І на зоряний виходили парад.
Їхав Ерос на небесній колісниці,
Йой! Всевидюще оглянув він парад,
Килимом стелились чиїсь долі,
Лишень дві не вписувались в ряд.
Мантра відтворила звук емоцій,
Небо розпізнало мову доль,
Огнивом палав на кожнім кроці
Поцілунок нових Грея і Ассоль.
Розмах моря в небесах блакиті,
Світло двох закоханих сердець
Тишею в єдине були злиті,
У квітучо-сонячний вінець.
Філігранно ангели летіли,
Хмари розганяючи крильми,
Цитадель закоханих хранили,
Чисте небо берегли вони.
Шовком помережилась дорога,
Щастя заспівало на хоралах,
Ь знак м’який був посланий від Бога.
Юлилась свята любові сила,
Янгол пурпурові напинав вітрила…

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

А в небі так курликають птахи…
Провісники натхненної Весни…
З очей своє волосся приберу.
Я витру сльози, з пам’яті зітру!

Я ще в тривозі…скоро стане ніч…
Та чую серцем я пташиний клич!
Так журавлі курликають між хмар…
Сум пропадає, манять звуки чар…

Хоч вибухом здригнулася Земля…
І страхом ціпеніє вся рідня…
У небі десь курликають птахи,
Провісники щасливої Весни…

Холодний вітер знову налетів,
Не можу більше я сказати слів.
Так поривається моя душа…
Так серце лине до птахів – Весна…
ND💙
4.03 2022р.
Надія Холод (ND)

Бути твоєю – це не говорити кожного ранку,
як мені потрібен
Бути твоєю – це відчувати ту любов,
яку від тебе отримала
Любити це лише на словах
Я хочу бачити, як палають твої очі
Коли ти бачиш себе в моїх віршах
Відчувати спокій,коли говориш про нас
Я хочу довіряти, а не просто давати шанс
Кожен любить в цьому житті лише раз
Так полюби мене так, щоб це було саме зараз.
Анастасия

Я хочу, щоб мене любили,
Да так, що би палали очі.
Я хочу знову віднайтися,
Бо забуваю, що я хочу.
Ти повернешся, я повірю,
Не відвернися, я прошу.
Я бачу в тобі всю довіру,
Тебе побачитись прошу.
Ти на початку, ніби з глини,
І ми з тобою ніби милі.
А ти говориш, відійди,
Бо я так хочу, а не ти.
Анастасия