Повертайтесь, лелеченьки, до рідного дому.
Українську згорьовану землю не довіряйте нікому.
На крилечках несіть мир, затишок, щастя й весну.
Принесіть нам перемогу остаточну й доленосну.

Ви ж любите наш красивий край, родючу ріллю.
Радієте ставкам, озерам, річкам, духмяному зіллю.
Дочекалась... Вже летять з вирію цілі зграї здалека.
Видніється бусол, бузьок, чорногуз, білий лелека...

Лелечі гнізда - символ щастя, спокою та краси.
Змилуйся, Господи, над нами! Збережи та спаси!
Хай з перелітними птахами добро нам прибуде.
Вже настраждались і нагорювались мирні люди.

Лелеки летіли додому... Довго кружляли в небі...
Над містами й селами плакали, ридали в жалобі.
Шукали свої гнізда, хатинки, узвишшя, стовпи...
Бачили чорні згарища і як все змішалось до купи...

Багато кому не судилося знайти те сімейне гніздо.
Тут гуляла смерть... Руїни... Виглядало безглуздо.
В місцях бойових дій гинуть й прекрасні лелеки.
Деякі відмовляться від гніздівлі, бо нема безпеки.

Здавна в Україні любили цих миролюбних птахів.
Вони привітно віталися з людьми з гнізд, із дахів...
Вірю, що холоди і воєнні тривоги підуть в минуле.
Лелеченьки на крилоньках принесли життя світле.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Українська земля - вишуканий, квітковий рай...
Куди не глянь, вабить природна краса, очі милує.
Богом даний українцям чарівний дивокрай.
Незрівнянна природа над ним майстерно чаклує.

А як підіймуться в ріст ще й ароматні зелен-трави
Та помережать їх миттю лісові, гірські й польові квіти,
То для душі вже не може бути приємнішої забави,
Ніж зачаровуватись ними, за Україну щиро радіти.

Бувало в дитинстві, як вибіжу на наш горбочок,
Що романтично височіє над хатою і рідним селом,
То серцем відчуваю, що цей дивовижний куточок
Обіймає мене міцно своїм добрим, вірним крилом.

Колись з батьками, братами та сестричкою
Знаходила в горах різнобарвні, пахучі квіточки.
Милуватись красою з малих літ стало звичкою.
Подобались все - дерева, кущі, трави, квіти, листочки...

Квіткове різномаїття рясно вишивало ті трави.
Вабило п'янким, духмяним ароматом до себе знов.
Життя... Змінювались події, місця, ритми й октави,
Але не минала до отчого краю щемна, дочірня любов.

Вітер колише чебрець, материнку, горицвіт, ромашки.
Гартує дзвіночки, волошки, братчики, маки в житі.
Дощем омиваються модні квіткові капелюшки.
Сонечко дбає, щоби всі квіточки були вчасно розкриті.

Радо розцвітають анемона, кульбаба, люпин, іриси...
Лікує цикорій, живокіст, Петрів батіг, пижма, дивосил...
Запахом вражають фіалки, конвалії, валеріана, м'ята, нарциси...
Їм вдячно вклоняється нескінченний небосхил.

Наша земля в різні пори року змінює земний одяг.
Прикрашає себе скромною, безцінною красою.
Первоцвіти наввипередки сідають в лісовий потяг.
Гори та доли плачуть квіткою "Божою сльозою".

Заквітчана, мальовнича природа України має все.
Во істину - благородна, цілюща, багата земля...
Хай українському народу вітер змін щастя несе
Й воєдино об'єднає навіки наші мільйонноголосі "Я".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

змалечку й до нині люблю поезію
як ковточок свіжого, чистого повітря
тонко відчуваю її тембр, мелодію
з нею збагачується думок палітра

в своїх віршах, як ніде, відкритися можу
розмовляти, радіти, журитись
душу коханням і розлукою розтривожу
зумію гірко ридати й дзвінко сміятись

з одного слова народжується вірш
з відбірної зернини зростає колос
з першої людини починається марш
спів окремої птахи всьому лісу дає голос

рядки поезії змістом наповнюють душу
букви в словах сплітають рядочки
вслухаюсь в себе, спинитись мушу
розмотую безмежних думок клубочки

коли сум осідлає струни найтонші
і серце оповиє неймовірна туга
згадаю про рими, вкладу їх у вірші
ними вилікуюсь від духовного недуга

а коли мені радісно в житті буде
та захочеться з кимось цим поділитись
в віршованих рядочках радість прибуде
в них найкраще зможу віддзеркалитись

в часи сірої буденності і воєнних тривог
для підняття духу боротьби вибрала поезію
нею з цілим світом веду діалог
погоджуюсь, протестую, висловлюю позицію

в поетичних рядочках - неймовірна сила
війна і мир, любов і зрада, вогонь і вода
поезія змінює планету через слова - вітрила
бути причетною до неї - блаженна насолода

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Вранішній туман - як сиза, безмежна хмаринка.
Пропливає, немов у казці, над сушею й водою.
В нім купаються кожне дерево, кущ, квітка, травинка.
Гори та ліси зволожуються з його ходою.

Вони радіють туману. Росичкою вмиваються.
Рослинний світ дружненько йде в повен ріст.
Із вдячністю своєму рятівнику вклоняється.
Миттю оживає природа. Має вона такий хист.

Туман... То вранішнім серпанком пробіжиться
Низесенько над самою красунею землею.
То здалечку скромненько покрасується
Над долинкою затяжною та густою млою.

А коли вже вийде на прогулянку сонечко,
Повітря нагріється. Враз стане тепліше.
Туман сяде на воду та землю, мов у сіделечко,
І розчиниться в них це диво з див наймиліше.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Нічого страшнішого, ніж агресія і жорстока війна,
В сучасному суспільстві ще не придумав ніхто.
Яка в них - суть і логіка? В чому - людська істина?
В цій жахливій м'ясорубці може згинути будь-хто.

Хто люто вбиває мирних людей на їх рідній землі,
Навік буде проклятий ними до сьомого коліна.
"Вбивці" - ця чорна мітка закарбована на їх чолі.
Народна пам'ять - вічна, досконала й нетлінна.

Російсько-українська війна гірчить полинами...
Пахне несамовитим горем, розрухою й смертю.
росіяни, неначе гадюки, розповзлись поміж нами.
Стали смертельною отрутою, журбою, напастю.

Траурні церемонії в селах і містах... Чорні хустини...
Кращих із кращих синів і доньок втрачає Україна.
По зраненій землі нескінченно пливуть домовини.
Хай кане в провалля та "дружба" російська зміїна!

Збройні Сили України - воїни світла, честі, добра.
Їм не потрібно чужого. Боронять наше, рідне, своє.
Постать українського захисника - мужня, хоробра.
Любов до Батьківщини - найсвятіше, що в них є.

Зі столичного Майдану Незалежності лине біль.
Народ та армія - єдині в час воєнної смути, журби.
Клянуться захистити землю від зла та божевіль.
В Збройних Силах України служать вірні дочки, сини.

рашистам не зрозуміти українську ментальність.
Вшановуємо захисників живими та мертвими.
Стоїмо перед ними на колінах і це - реальність.
Солдати та їхнє керівництво в час війни є рівними.

Ви погляньте в очі генералу Валерію Залужному...
Прочитайте в них невимовний сум, тугу, вдячність.
Генеральської мудрості треба вчитися кожному.
Нам є на кого рівнятися! Так виглядає людяність.

Своїх загиблих московити в крематоріях спалюють.
Добивають на полі бою та дико самознищуються.
Аморальні люди. На очах світу себе знеславлюють.
Після смерті, поранень від своїх вояк відхрещуються.

Наша нація - добра, мудра і в мирний, і в воєнний час.
Промінь гідності, патріотизму іскриться в очах.
Вже ніколи і нізащо московитам не перемогти нас,
скільки б не пролилося сліз за Героями при свічах...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Багатостраждальна, волелюбна українська земля
Змогла народити й виплекати талановитого поета,
Відомого в усьому світі генія, самородка, пророка і вчителя –
Ніким неперевершеного Тараса Григоровича Шевченка.

Наш Кобзар й через віки пробуджує українські душі.
Закликає до свідомої, безпощадної, визвольної боротьби.
Нагадує нам - українцям історію. Повчає через свої вірші.
Ненавидить вражу росію, зрадників. Нікому не вибачає ганьби.

Крилаті та віщі слова поета – вічні! Їх не зітре ніхто!
Вони – мудрі, справжні, вистраждані, справедливі.
Духовність нації та її патріотизм не замінить ніщо.
Тарас вірив у нас. Будьмо ж йому вдячні й розсудливі!

Шевченко поглядає на Україну з Дніпрової кручі.
Все, про що він попереджав нас, є гіркою правдою.
Події, що розгортаються – страшні, небезпечні та гарячі.
Для українського народу обертаються слізьми й кривдою.

Талановитий Кобзар народився дев’ятого березня...
Щорічно ця дата відзначається в усьому цивілізованому світі.
Його вшановують, бо він світовим світочам – рівня.
Шкода, що пішов із життя в самому пишному розквіті.

Вже десятого березня люди згадують Тараса в сльозах...
Аналізують прожите, радяться з великим пророком.
Україна живе – не так, як він мріяв, а тоне в війнах і бідах.
Вкотре ворог ходить по ній тяжким, нищівним кроком.

Пророк зміг посіяти в наших душах здорове зерно.
Він вірив, що з нього проросте достойний врожай.
Справжні українці низько схиляють перед ним чоло.
Слава про найкращого нашого поета лине ген за небокрай!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко