Потаємно викладу в маленькому вірші
До польових волошок одвічну любов.
Їх делікатні, чепурненькі суцвіття-чаші
Романтичну душу розхвилювали знов.

Яскраво-сині, білесенькі, блакитні та рожеві
Вклоняються сонцю на вільних просторах.
Фіолетові, жовтесенькі, бордові й червоні -
На узбіччі доріг та узліссі, на берегах рік, у горах.

В Україні ультрамаринові волошки мережать
Посіви зернових: жита, ячменю та пшениці.
В ландшафтних дизайнах веселково манять.
В садочках і на клумбах - теж улюблениці.

Трав'янисті рослини - з родини айстрових
Є в південному та помірному поясі Європи.
Все життя - в захваті від волошок польових.
Довіра, вірність, простота - їхні символи.

Вродливі квіточки в посівах злаків - бур'яни.
В їх очах - синь, голубінь неба... Очей не відвести...
Неповторною красою манять вони.
З липня та до кінця літа можуть цвісти.

Листя має аромат гвоздики, лимона, м'яти.
Милі волошки - лікарські рослини, медоноси.
Зовсім невибагливими вважаються квіти.
Люблять сонце, дощі й вранішні роси.

Лік різновидів й сортів йде на сотні
Та деякі, на жаль, занесено в Червону книгу.
Скромні лучні... Ефектні декоративні...
Вони ніжно запрошують до приємного діалогу.

Витончені пелюсточки сплітають віночки.
Вклоняються небесам, несуть радість.
Дякую природі за такі даруночки.
Волошки символізують красу й молодість.

На українських теренах волошкові узори
Навіюють романтику, освіжають подих.
Несуть світу відлуння війни, наш біль і подвиг,
Силу, красу мудрої нації та її непокори.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

БОЇ ЗА БАХМУТ

( Пригадалась мелодія пісні «ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ» і написались ці рядки, які чудово лягли на цю мелодію )

Йдуть за Бахму́т у нас бої́,
Там гинуть хлопці молоді́,
Там ворог місто спопеля,
Чорніє спа́лена земля.

До бо́ю ворог все стає,
Страшних ударів завдає.
Не будуть хлопці відступать,
Бо взя́лись неньку захищать.

Жорстокі точаться бої́,
І не шумлять давно гаї́,
А ворог нищить все підряд,
То ж скрізь рясніє тілопад.

Давно вже привид з міста став,
Бо кри́ла ворог розпластав,
Там ллється крівця, як вода,
В нас – горе, й біль, й страшна біда.

За спокій молимось усі,
Щоб забуяло все в красі,
Щоб ворог щез, немов роса,
Й війни́ скінчилася гроза.

Йдуть за Бахму́т бої щодня,
Вбивати взя́лася руsня.
Госпо́дь поможе їх здолать,
Й життя героям зберігать.

19.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 980680

Я хочу піти, потонути в титаніку
Вийти на п‘ятнадцятій станіціі
Ти в почуття підсипала паніки
Так приймай глядачів овації
Я не прийду на останнє побачення
Не потрібно знову декламації
Включи новини, сьогодні правдиве телебачення
Між нами все довші дистанції
Не відправляй мене за покупками
Краще відправ молодшого брата до школи
І де ж тепер торгують поцілунками?
Якщо уста давно вже охололи
Завари собі китайського Да Хон Пао
Скуштуй нарешті найсмачнішого чаю
Хочеш, приготуй пінистого какао
На листку напиши «відпускаю»
Відправ мені цих дев‘ять літер
Вони без сенсу, такі холодні
Хай їх назавжди розвіє вітер
Хай їх віднесе в безодню

Завантаж мене у свою підсвідомість
Немов програму на свій ноутбук
Відправ мене у невагомість
З‘єднавши декілька сполук
Мене проведуть до тебе, як інтернет до квартири
Підключать, ніби роутер в розетку
Нас розділяють тонесенькі пунктири
І мрії всі завернуті в серветку
Мої долоні дотепер відчувають твій дотик
Плечі пам‘ятають, як ти засинала в обіймах
Між нами пробіг чорненький котик
Назавжди замкнений в чотирьох стінах
А пам‘ятаєш, як наші мрії тліли від тепла
Як вогнем палали наші очі
І навіть тепер, де би ти не була
Я всеодно знаю, чого ти хочеш

Вона любить слухати пісні «Плач Єремії»
Сльози самотні під солодке вино
Коли так стрімко розвивались події
Розчарований погляд у сусіднє вікно
Вона вчилась танцювати віденський вальс
І для душі віртуозна гра на піаніно
Колись хотіла полетіти на Марс
І закохалась у фільми Тарантіно
Вчила на пам‘ять всі його віршІ
Щоб потім їх на публіку читати
З щирістю, котра йшла із душі
Котра вміла в себе закохати
Любила творчість Олександра Дюма
Детективні історії Агати Крісті
Дуже часто хотіла побути сама
Відчуваючи себе на чужому місці
Їй не потрібні відносини із зрадою
Для чого зі смаком брехні стосунки
Потім лікуватись чиєю порадою?
І з ким зводити кінцеві рахунки
Вона неповторна, не перебільшую
Її треба завждИ берегти
Він не хотів бачити її іншою
І ніколи не зміг би від неї піти