Напиши мені сьогодні цинічний сценарій
З мажорним наголосом в кінці
У небі намалюй власний планетарій
Тільки кольорами темних олівців
Моє майбутнє стане жанром детектива
Котре навіть Шерлок Холмс не розгадає
У котрого давно нульова перспектива
І там ніхто на мене не чекає
І скільки ще потрібно пострілів
Щоб убити всі старі помИлки
Скільки ще буде проведено дослідів
І зроблено від недовіри привИвки
Ти тепер, моя фантастична реальність
Героїня самих романтичних книжок
Я не буду шукати в словах формальність
Хоч мрії давно перетворились в пісок
Ти закохайся у мою спонтанну нахабність
У компліменти приховані між рядків
У моїх вчинках присутня незграбність
І тиша в телефоні після довгих гудків
Приготуй каву і готуйся до змін тотальних
В мені зашкалює діапазон почуттів
Забудь нарешті про друзів віртуальних
У них, як сторінок в мережі, декілька життів
Я прийду до тебе о пів на четверту
Навіть не хочу чути слова недовіри
Я покохав тебе трішечки вперту
Навколо ж одні лицеміри
Виходь, я стою з букетом троянд
Я пам‘таю, то твої олюблені квіти
Це у твоєму вікні світло гірлянд?
Я до тебе хочу летіти
За хвилину вже буде таксі
Я забронював на двох столик в ресторані
Відкоркуєм напівсолодке Шато Д‘арсі
Я дістану каблучку, що вже тиждень в кармані
Твоє «Так» прозвучить голосом тремтячим
І я не знатиму куди себе подіти
Справжнє кохання лиш тоді побачим
Коли в нас народяться діти
monahhh

Я хочу піти, потонути в титаніку
Вийти на п‘ятнадцятій станіціі
Ти в почуття підсипала паніки
Так приймай глядачів овації
Я не прийду на останнє побачення
Не потрібно знову декламації
Включи новини, сьогодні правдиве телебачення
Між нами все довші дистанції
Не відправляй мене за покупками
Краще відправ молодшого брата до школи
І де ж тепер торгують поцілунками?
Якщо уста давно вже охололи
Завари собі китайського Да Хон Пао
Скуштуй нарешті найсмачнішого чаю
Хочеш, приготуй пінистого какао
На листку напиши «відпускаю»
Відправ мені цих дев‘ять літер
Вони без сенсу, такі холодні
Хай їх назавжди розвіє вітер
Хай їх віднесе в безодню
monahhh

Тільки погляд з далекої байдужості
Знову розтопить на серці лід
Сумні нотки вигаданої мужності
Знову подадуть йому на обід
Йому припишуть статус неформала
Одягнувши на шию сотні ярликів
Об стінУ розбиті два бокала
Через брехню з ворожих язиків
Він забув дорогу до власного дому
Потрапивши душею у палку ворожнечу
Не забудь його розбудити о пів на сьому
Не забудь вберегти його від втечі
Не забудь знову довести до божевілля
Щоб серце вибухало від аретмії
Не забудь для нього стати синдромом похмілля
І останнім поглядом порожньої надії
Ти винайди від самотності вакцину
Нехай йому хоч раз, тай пощастить
Він далі відчуває почуття провини
Чесно? Він так себе занапастИть
Він більше не одягне краватку
І кожна наступна зустріч уже не ділова
Він на серці поставив печатку
Із підписом « Вона неправА»
Він чекав тепла, а натомість вітер
І сонце заховалось під натиском грози
Залишив на пам‘ять пару римованих літер
Залишив на віях краплю гіркої сльози
Вона неперевершена, вона зовсім інша
Вона між першою і останньою сторінкою
Вона між рядками трохи сумного вірша
Вона стала його відмінною оцінкою
Він не шукатиме більше причини для стресу
І в очах її не знайде долі симпатії
Вона стане його глобальним прогресом
Лікарством від наступних проявів апатії
monahhh

Ти просила побороти раптовий хаос
Зробити трансплантацію старих почуттів
Але на таке не здатен навіть доктор Хаус
Не зважаючи на слова усіх ворогів
Мою душу відправлять на лікування у приватну клініку
Відкриті рани в серці не лікують антибіотики
Зупинивши на позначці «зворотний відлік»
Емоціям захотілось нової екзотики
Я думав мені все на світі під силу
Про те без тебе не можу існувати
Справедливість раніше чорне плаття носила
Та вона і зараз не може себе опанувати
І для кого тепер доводиться жити
Ти залишаєш щастя зачиненим дома
Більше не вийде недОпалок підкурити
У цій боротьбі все ж перемагає втома
Подаруй мені хоч сьогодні спільний обід
Я вже замовив томатний сік і гавайську піцу
Сьогодні компас покаже напрямок на схід
А ми так і не відвідали Ніццу
Знаєш, твій характер насправді тендітний
Нажаль, я мав необережність помилятись
Напевно, вже ніколи не стану привітним
Хоча мрію у тебе знов закохатись
monahhh

Всю біль глушили ендорфіни
Думками переповнена свідомість
Пуста кімната, голі стіни
А що ти отримала натомість
Обіцянки записані в блокноті
Слова лікуються від простуди
Не вийшло душу розколоти
Вивчи краще характери паскуди
Не вийшло підкинути своїх проблем
У мою повсякденну буденність
Краще постійно мокнути під дощем
Чим чекати банальну взаємність
Чому ти саме зараз сумна?
У мене сьогодні останній ефір
Ти відкрий пляшку сухого вина
І на закуску твій любимий зефір
А краще закусуй брехнею
Котрою мене годувала довгий час
Тією придуманою маячнею
В котру повірив останній раз
А знаєш, який у неї смак
Виявляється до тошноти гіркий
На вигляд без явних ознак
Тільки після, довірою стаєш крихкий
А хотілось солодких барбарисок
І мій улюблений яблучний сік
А тепер залишу тобі цю безглузду записку
Забуваю тебе, але не всіх
monahhh

Помаранчеві мрії на початку пізньої осені
На землю опустився останній зів’ялий листок
Твої очі сьогодні в мої сни запрошені
Щоб звільнити розум від старих помилОк
Зміг розгледіти в тОбі всі непомітні дрібниці
Я візьму тебе за руку, нехай весь світ зачекає
Я тепер одна із фігур на чорно-білій шахівниці
А ти зірка, яка сьогодні яскраво запалає
Рівно опівночі, коли крізь час піде листопад
Залишившись в пам’яті холодом гострим
Я поверну тобі своє серце назад
Переставши нарешті бути незваним гостем
Тобі так личить ця темнувата помада
Моя сорочка увібрала весь аромат твоїх парфумів
Твоя посмішка від смутку єдина порада
В ній відблискує уся краса нічного Батумі
ЗалИшилось присвятити тобі вірш на папері
Як хотілось провести долонеї по твоїй щоці
Про посиденьки до ранку, тістечка в еклері
Про зраду колишнього і від нього болючі синці
Про особисте, забуте, без щирості
Про обірвані зрадами життєві лінії
Про твої сльози, мої пошуки сміливості
Я вірші пишУ, а ти обожнюєш лілії
monahhh

Нехай це буде моя остання спроба
У невідоме зроблений останній крок
Нехай для тебе я тепер чужа особа
Котра тільки може правду викласти на листок
Нехай мої слова будуть фатальні
Нехай навіть не впустиш на поріг
Мої вірші заховані у спальні
Для тебе почуття давно беріг
Всупереч словам, проблемам наперекір
Я хочу напитись твоєю красою
Ніби крові хоче скуштувати вампір
Я просто хочу бути з тобою
Давай посидимо десь у кав‘ярні
Можем просто містом прогулятись
Тільки не кажи, що всі надії марні
Що мені не має на що сподіватись
Ця брехня прикрашена родзинками
Букетом зів’ялих хризантем
Довіра завойовується вчинками
А не цілим списком особистих проблем
monahhh

Набери чайною ложкою йодовану сіль
Підсип у мої, ще незатягнуті рани
Підсвідомість готова знову відчути біль
Пекучим дотиком кріз чуттєві мембрани
Злість вийшла за буденні рамки
Ти так і не дала відчути тепло свого тіла
Лікувалась недовірою від лихоманки
Хоч ти від самотності зАвжди хворіла
Ще одна брехня стане болючим рецидивом
Всі надії лікуватимуть кисневою маскою
Мій наступний вірш для тебе стане дивом
Котре назвеш пізніше «Божою ласкою»
Я залишусь між тими рядками фрагментом
Твоїх колишніх мрій та сподівань
Я залишусь твоїм щасливим моментом
Першим номером твого списку бажань
Приготуй собі на сніданок трішки вівсянки
Все минуле запий лимонадом
Вже сонце заглядає крізь задерті фіранки
Не думай сумувати і далі жити листопадом
monahhh

Вона його перша сторінка нової історії
Вона перша, хто змусила його серце боліти
Вона для нього найстрашніша фобія
Котра навчила його щиро радіти
Заповнивши хаос мовчанням
У безвиході останній подих свободи
І з кожним наступним питанням
Зникає можливість відчуття насолоди
На сніданок тости та гарячий чай
Сьогодні без цукру, його влаштує
Якщо з нею можна було в рай
То хто ж тепер серце врятує
Вона – його прихована від інших радість
Поруч з нею він забуває про біль і печаль
Вони разом зустрінуть щасливу старість
А невдовзі вона приміряє білу вуаль
Вона його маленьке диво
До втрати свідомості ніжна й тендітна
Вона поруч з ним просто щаслива
І час якось пролітає непомітно
Вона його натхнення, а він її романтик
Між рядками приховує своЇ почуття
Минуле викинув, як у смітник фантик
Просто вона сенс всього його життя
monahhh

Душа вже не піддасться реставрації
І ніхто не відновить обгорілий каркас
Знову брехати, вже не вихід з ситуації
І не спосіб позбутись минулих образ
Довіра не відродиться, як фенікс із вогню
Знову покохати, так взагалі без шансів
Щирість приховати за щільну броню
Для минулого обравши метод дисонансів
Всі мрії тепер закриті на карантин
Почуттями керує невідомий вірус
Від розчарування не існує вакцин
Всі надії помножені на мінус
Вся злість перейшла за сотий процент
Для минулого більше не існує координат
Серце тепер розколоте вщент
І не варто шукати схожий дублікат
monahhh