Якщо ти космос, то я Гагаріним стану
Летітиму до тебе енну кількість раз
Набридлу буденність перетвОрю в нірвану
Повернувши назад забутий екстаз
На все свій час, тож не квап події
Ти ж сама вчила цінувати кожну мить
Наберись терпіння, випий ліки від алергії
У мене теж, від самотності, зліва болить
Чомусь постійно згадую позаминулу осінь
Твій силует по ту сторону авеню
Від безвиході, сама собі кричала «досить»
Досить вже до столу подавати брехню
Я залишусь осадом на дні кружки
З якої ти на сніданок пила каву
Я залишусь порадою твоєї найкращої подружки
Навіть, якщо вона скаже, що я непрАвий
Я стану твоїм особистим знаком зодіаку
Створивши для тебе персональний гороскоп
Страх зруйнується у розчині аміаку
Захистивши організм від хвороб
Пора змінити в душі ту мажорну тональність
Замість бемолів, наповнити настрій дієзами
Жорстокою інколи буває реальність
Подавши почуття непотрібними тезами
monahhh

На повні легені дим сигарет
З останнім подихом минулого літа
Я всіма забутий, так званий «поет»
Котрий не зустріне своє «Dolce Vita»
Незначна особистість на цій землі
Крижаний метеор із невідомої галактики
Всю правду на крилах принесуть журавлі
Бо для поета, мені не вистачає практики
А про тебе стаття на шпальтах столичних газет
Ти королева краси усіх можливих поколінь
У пам‘яті пером вивожу твій силует
Звільняючи совість від брехливих сумлінь
Мене часто зрівнюють із Куртом Кобейном
Для всіх теж в таємниці мій внутрішній світ
Загоївши рани дешевим портвейном
Відпустивши минуле у вільний політ
Ти стала моїм променем сонця
Маленькою родимкою на правому плечі
Я назвусь ім‘ям твого янгола охоронця
Котрий від твого серця зберігає ключі
Ти залишешся шрамом від травматичної кулі
Від серця на відстані одного міліметра
Нотки розчарування не лікують пілюлі
Тай біль уже давно не в області спектра
На свіжі рани приклавши компрЕс
Твоя посмішка лікує минулі спогади
Тепер навіть Аліса з країни чудес
До нестями причарована твОїм поглядом
Я залИшу тебе у серці назАвжди тендітною
У моїх віршах за кожним розділовим знаком
Твоя недовіра виявиться надто помітною
Із присмаком надто солодкого смаку
Ти залишишся вишуканим виробом з латуні
Золотою обручкою на безіменному правому
Ти обожнюєш фільми разом з Джорджем Клуні
Даремно душа лікується цілющими травами
Почуття виділяться на екрані курсором
Ctrl, Alt, Delete натИснувши на клавішах
Віднайшовши в буденності втрачений сором
ВіршІ психопата залишуться на білих аркушах
monahhh

Почуття за сплетінням венозних артерій
У душі власний Форт Буаяр
Знайдеться сотні нікчемних критерій
Щоб звільнити розум від загадкових примар
Ти назвеш мене поетом сучасності
Вірші публікають на сторІнках зарубіжних журналів
У рядках приховані нотки вульгарності
Віднайшовши правду між потойбічних порталів
Усі емоції передані в кожному слові
Кожним відтінком яскравих кольорів
Позитивним резусом блакитної крові
Ставши донором відвертих почуттів
Для вИправданнь тепер віртуальна реальність
Що стала результатом тисячі помилок
Остання спроба віднайти бісову радість
Інакше залишається тиснУти курок
monahhh

Я забута частинка Твоєї біографії
Хаотично пройдена по судинах
Постать за спиною на кожній фотографії
Розібрана минулим по хвилинах
Сподівання більше не стануть реальними
Блюдо обрАз вже чекає на кухні
Мої віршІ стануть прощальними
З каплями сліз на ТвоЇй нОвій сукні
Вчорашні квіти у вазі посеред вітальні
Засипані горою сухих пелюсток
Зів‘ялі мрії під ковдрою у спальні
Звільняють свідомість від зайвих думок
Твої очі сьогодні стануть пророчими
Чомусь саме зараз напівсухе рятує
Мене залишуть у пам‘яті думками оточеним
Образ з минулого, котрий тебе так дратує
monahhh

Ти головна героїня моєї творчості
У кожному рядку – абзац на початку
Одна із причин позбутись гордості
На розбите серце одягнувши краватку
Ти момент між минулим та майбутнім
Котрий залишеться на сторінці епопей
Ти станеш моїм синдромом незабутнім
Можливістю ступити на самотній Бродвей
Мої віршІ назвуть осередком маячні
Частинкою у снах перемелених спогадів
Провальною спробою загубитись в брехні
Характерною ознакою нервових розладів
Ніжний погляд, як ложка цукру до кави зранку
Поцілунок зі смаком солодкого еспресо
Твої очі , до мурах, задерши фіранки
На перших рядках ранкової преси
Мені тільки б до ТвоЇх плечей доторкнутись
На долю секунди, всього на одну мить
Не дозволь мені тепер схаменутись
Чомусь зліва сьогодні не так сильно болить
monahhh

Завантаж мене у свою підсвідомість
Немов програму на свій ноутбук
Відправ мене у невагомість
З‘єднавши декілька сполук
Мене проведуть до тебе, як інтернет до квартири
Підключать, ніби роутер в розетку
Нас розділяють тонесенькі пунктири
І мрії всі завернуті в серветку
Мої долоні дотепер відчувають твій дотик
Плечі пам‘ятають, як ти засинала в обіймах
Між нами пробіг чорненький котик
Назавжди замкнений в чотирьох стінах
А пам‘ятаєш, як наші мрії тліли від тепла
Як вогнем палали наші очі
І навіть тепер, де би ти не була
Я всеодно знаю, чого ти хочеш
monahhh

Мовчки ти промовляв як мене любиш
Лише відкритими очима, я розуміла твої почуття
Почуття до мене
Твоя жага бути зі мною губила мені розум
Губила та літала у моїх думках
Я танула від кожнійого сказаного тобою слова
…
Ти вкривав мене любов’ю
Яка була мені потрібна
Ти дарував мені натхнення, жагу до щастя і спокуси
Я вдячня була і буду тобі, за кожнііє сказане тобою слово
Яке навіки дарувало мені віру
У це життя
я втрачала сенс без твого слова…
Еміля