Моя рідна мова – диво яке світиться,
Рідне слово – яскраве і прекрасне кохання.
Вона лунає чарівними звуками,
Які серце осяйнути допомагають мені.
Від ніжних колискових до пісень веселих,
Прощавай та привітай, вона мені дорога.
А коли степами йдеш своєю дорогою,
Мова рідна твоя втече тобі завше в нагороду.
О, квітко, висока пряма,
Як в поколіннях міцні зручна земля.
Ти від року до року зберігаєш повагу,
І болю несила від тебе, ніжної долі твоєї.
І хочуть далекі краї прийняти тебе в чужість,
Твій крайній шлях запорозький свідчить про сильне світло.
Той дух і майстерність своєї історії,
Що зберігається у серці, словах поселяється.
Тож будь завжди найближчою,
Довговічна і прекрасня моя рідна мово.
І забудь, що змінить тебе час колись у старість,
Бо мова – наша зброя, наша земна сім’я і наше щастя.
лірата

У нашій землі болюче минуле,
Довгий час забуте та потерпіле.
Скільки сліз пролито воєнною порою,
Кожна краплина про трагічну історію говорить ясніше.
Серце тремтить, пам’ять болюча.
Кривавими слідами проходять героїчні події,
Сіяли заклопотані, на серцях народу, зерно волі та спокою.
Та поруч з драмою і болем за незалежність,
Вкладали люди мужно свій зоряний шлях за волю.
Хочу, щоб змогли всі ми злитись в єдиній пам’яті,
Щоб лиш згадавши болюче минуле, знову стали на ноги.
Зрозуміли, що не забули своїх героїв прадідів,
Та що невблаганний хліб землі з покоління на покоління буде вчинений.
Хай вічний пломінь свободи палає на нашій землі,
Щоб і майбутні покоління могли вчасно знати
Україною в серці завжди вони названі.
Бо кожне життя, кожна краплина крові – наша доля, наша єдина історія.
лірата

Вербна неділя, знов жива мрія,
В кожну родину тепло…
Ще не потухла в серці Надія,
Все, що було – відбуло!

Потоки бажання, всесвітнє єднання,
В Небо злетіли думки…
Захват сердечний у миті чекання,
Фантазії линуть ясні…

Вербна неділя шлях освітила!
Дух Святий жиє в душі…
За тиждень Паска, наче на крилах,
В захваті люди усі!

Відкрита дорога, пропали тривоги!
Очі Господні крізь Світ…
Щирі молитви у вічність всесвітню –
Вищий, духовний політ…
ND💞
Надія Холод (ND)

До, ре, фа, соль, ля, сі,
Сіла баба на таксі.

Таксіст у магазин везе,
Сьогодні думки повезе.
Думає купить сметанки,
Для унуків зісно, манки.

І картошки і морквинки,
Сім капуст і цибулинки.
Та от, хвилинок через 5,
О шіснадцятій, нуль п’ять.

Магазин вже встиг закриться,
Баба думає, що сниться.
Ну не може будь такого,
Щоб я їхала так довго?!

Та бачить що їй це не сниться,
Баба знов не встигла, закупиться.
Anna F.

Мушка обманушка на камінчику сидить,
Вона миттю всіх звіряток в лісі,
В змозі обдурить.
А ви знаєте звірята?
Що я вчора після свята.

Оком бачила, що кролик,
Загубив один свій ролик.
В лісі звірі, всі сміялись,
Нути кролик – наче заєць.

То одне забув, то друге,
Ну а потім, все забуде.
Це не правда!!! – сказав кролик,
Я не губив ніякий ролик!

Ну а мушка лиш сміялась,
Все, я духу вже набралась.
І до вечора сміялись,
Навіть часто ображались.

В ночі зібрались всі в "гнізді"
От лихо друзі, ми в біді.
Теба якось їй сказать,
Що нас не можна ображать.

Зранку мушка прилетіла,
І лицем до них присіла.
І всі сказали – "Мушко!"
Ти від зараз обманушка!

Anna F.

Я по телеку почув,
І разочок я зітхнув.

Мам скажи но, а це правда?
Як зіхнеш- проàде хата?
Якщо, два рази зіхнеш,
То і сам ти пропадеш.

Ні синочку ти не прав…
Стій но мама, я згадав!
Треба просто позіхнуть,
І перевірить: буть, не буть.

Я позіхнув разок чи два,
Зрозумів я розпізна.
Що це все була не правда,
Просто витівки і жарти.

І тепер я звід усюди,
Можу витівки не чути.

Anna F.

Знову Світу крізь сльози не бачу,
Забиваюсь у сні, потім плачу…
Бо на серці щемить біль жагуча –
БУЧА!!!

Ніби світло кругом посіріло,
Опустились у відчаї крила,
Тільки в сні можу ще політати:
"Де ти, МАТИ!?"

Ти давно вже на іншому Світі,
Помолися до Бога, ми ж діти!
Як колосся на полі згинають!
Серце крає…

Людський мозок не може вмістити:
"Що могло таке породити!?"
Цілий Мир наче оскаженів –
Божий гнів!?

Наші предки, усі духи роду!
Помоліться за нашу свободу!
Вирішальний момент, віща битва –
БІЙ СТОЛІТТЯ!!!
ND💜
Надія Холод (ND)

Сльози прозорі не винних дітей,
Лиш крик рідних їх матерей,
В тебе не має душі і любові
Лиш все гниле, що зібрав в своїй долі.
Ти не єдиний таких купа людей…
Злі не повторні які вбивають людей…
Юлія