Коли вони окупували вокзали потяги не рушали, Потяги стояли годинами, днями й ночами, але ні на мить не хотіли рушати, А нічні вокзали завмирали, завмирали від погляду кулемету в їх сторону, Танки їхали по коліям, давили машини, давили людей, Але вони не знали що їх чекає там, на фронті,
Де вириті глибокі окопи, де заміновані поля, степи й ліси, Де гільзи від патронів налічуються сотнями тисяч, Де лежать тіла наших полеглих воїнів, Де залита сльозами матері ріка, просить вона прощення у сина, що не змогла його уберегти, Та син на матір не ображався, сам він пішов свою неньку захищати, Взяв автомат та патрони, сів на потяг, та поїхав… поїхав у невідомість.. повну непередбачених речей та подій,
А дух його мов з титану скований, скований сльозами по дому, по дружині, по старій матусі, яка зараз плаче… І сів дух його біля матері, обійняв прозорою рукою, і сказав, "Не плачь матусю, так треба було, хто як не я вас захистить? До чого сльози твої за полеглим героєм? Я робив свою справу, а ти зрозумій, я поруч, біля тебе, в серці твоєму.."
Ось і настав час йти його духу, в небо, туди далеко, де поглине його спокій, Та не побачить він більше стрілянини кривавої, Де не почує криків побратимів, де не почує вибухів снарядів та гранат, Де не візьме його більше контузія після авіаудару, В душі його тиша буде, в серці покій, а в голові силует рідних людей, Які не забудуть про нього, ніколи, назавжди він залишиться поруч. Радим
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
До чого я люблю, коли від кутиків твоїх очей Раптово зморщечки збігають по щоках. Я знаю, що тоді скидаєш втому ти з своїх плечей, Весела посмішка блукає на вустах.
До чого я люблю, коли палають щастям твої очі І голос твій тремтить. Мовчи благаєш ти. А я також в ту мить ніяких зовсім чути слів не хочу. Тільки з тобою бути поруч назавжди.
До чого я люблю для тебе двері дому відчиняти, І знати, що в обійми зараз пораду. Тобі свої вуста для цілунків ніжних підставляти. Ну подзвони… бо я вже відчиняти йду.
Знов я стою перед безоднею розлуки. Як буде завтра, добре знаю це. Чомусь тремтять і влітку раптом мерзнуть руки, У білий день стається темна ніч. В моєму серці жар, воно вогнем пече, А тіло затерпає, наче в паралІч.
Чи від безсилля безпорадного загрози, Чи від безмежного в душі жалЮ, Так, наче душить хтось, стискають в горлі сльози. Пливе в тумані рідне місто Львів. Повторювати тут, що я тебе люблЮ, Це все одно, що знищувати вартість слів.
Сказати, що не зможу я без тебе жити, Самотність вип’є сили всі мої… Це, знов, чиїсь слова безсмертні повторити. Але для цього я не маю прав. Шукаю правильні слова, лише твої, Щоб ти цю мить на все життя запам’ятав!
Цікава людина відлюдник, Відлюдника доля скадна, Його не цікавить ні мова, ні віра що Богом дана, Його не цікавать дівчина і доля не заважа. Його призначення – бути людиною, а далі хто його зна?
Не гріє відлюника ранній світ сонця, Байдужий він став до синіх небес, Забув він давно хто такі люди, Бо люди – актори життєвих п‘єс.
Погано йому жити в суспільстві, де слово не вартує й грошá, де відрізнятися, чи бути собою- це злочин Судного дня
У світі в якому брехати – фігня, Бо брешуть усі, мені що не можна? У тому то й справа, що бреше одна, А потім і кожна людина порожня
Тоді заради чого все це? Бути відлюдником зможе не кожен, А наразі майже ніхто. Відлюдника зброя, то сила свободи Однак, це не цікаво нікому давно… Іван Гурковський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Приїдь! Щоби спраглі вуста Поцілунком твоїм напоїти. Приїдь! Щоби очі погаслі Твоїм поглядом знов засвітити. Сонне серце моє Стуком серця твого розбудити. Щоб розрадити ніч, Вірним щастям до меж день налити.
Як уперше відчути Впевненість твоїх лагідних рук. Усім свОїм єством До плечей твоїх мужніх припасти. І забути ,що світ- Суміш зустрічей й довгих розлук. Ще хвилину одну В нього єдності нашої вкрасти.
Оп’яніти від ласк, Чи від ніжності мук шаленіти. Часом сміх, часом плач, Але тільки тоді можна жити. І від шепоту твого Відчувати, як серце щемить. В насолоді завмерти… Так чекаю, так кличу, приїдь!!!
