Якщо загубишся колись в своїх думках –
Прийди й поговори зі мною.
Так щиро. І забудь про слово "страх".
З тобою я лишаюся живою.

З тобою я – це я, і що б там не було –
Я буду поруч, я це обіцяю.
Навіть якщо нас і далеко занесло.
За тебе я ріднішого не маю.

В уламках роздумів й розбитих мрій,
У найстаріших власних обладунках
Лиш не забудь проміння тих надій,
Що дарував мені у поцілунках.
Polina Honchar

Я поставлю на паузу день,
в темінь ночі іти не готова,
заспіваю ще сотні пісень,
намалюю картини зі слова.

День дає мені барви весняні,
колоритні дає голоси,
зазиває своїми піснями,
манить в чари цієї краси.

Ось метелиця ніби мете –
з вишень падають білі сніжинки,
сяйво райдуги з неба іде
і хмаринки злилися в картинки.

Усміхаються личка тюльпанів,
задивляються в очі весні,
її віддано й щиро кохають,
разом слухають птахів пісні.

Хвилі звуків протяжних «зінь-зінь» –
це вівсянки в саду розгулялись,
жайворонкове чути «ті-і-ті-інь»,
флейти іволги десь лаштували.

Соловейко затьохкав в гаю,
ніби спив він весняний трунок,
любував мене чарами день,
я відчула його поцілунок.

М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат

— Я затята. Люто затята.
Лютий місяць, кармінні рубіни…
Я не знаю, як можна. Не знаю.
Так нахабно вбивати країни.

— Я не знаю, як можна стріляти
У братів твого батька по крові.
Я затята. Так люто затята,
Що, буває, не дізнаю болю.

— Хоч крізь шкіру мою добово
Проступає кривава краплина,
Я затято бреду до двобою.
—Хто ж ти, мила моя?
— Україна.

2023, Україна-Угорщина
Київ-Будапешт
©
#MarynaAkram
#МаринаАкрам
Марина Акрам

Шло войско четко чиканя шаг
Шло войско в чужую страну
Нет не солдаты другой был враг
шли скомарохи на войну
Кривлялись орудиями гремя
Шли танки сплошной стеной
Нельзя было ночь отлечить
Ото дня
Все было в пламени огня
И город и твой и мой
Бездушные маски в военных одеждах
Железные каски
И привкус железный
Орали всё песни о вечной любви
И руки смывали по локоть в крови

Марта

Я мала. Поранена. Побита.
Там палає земля, там руїна.
Ти, —великий і злий — московите,
Не поставиш мене на коліна.

Я мала. А ти думав слабка і безсильна
І пішов полонити і брати в ярмо
Я об’єднана світлом. Така я —єдина
А у тебе на лобі палає клеймо.

Те клеймо, що не змиєш тепер ти довіку
Те, що вплавлене в сьомий твій рід
Кат. Нахаба. Ницезний вишкрібку,
буде проклятий твій родовід.

Будеш проклятий матір’ю, що у підвалі
Зігріває долоньки голодних дітей,
Чоловіком і сином в вогненнім угарі,
Будеш проклятий кожним, хто зараз живе.

Вже палає земля під твоїми ногами
Хоч би й з пекла дістав своє зло.
Я мала. Та до волі привчена віками.
Не здолаєш. Я вистою що б не було!

28.Лютий, 2022, Індія
#مرینا_اکرام
#MarynaAkram
#МаринаАкрам
#मरीना_अकरम
©

Марина Акрам

Я досі залишилась у нашій зимі
Лиш спогади у моїй голові
Наші посиденьки,та прогулянки удвох
Застали мене вросплох

Коли ти поцілував мене
Моя кров закипіла так,що я думала що це кінець
Але він тільки сказав: твої очі неначе сяйво нічне
Це було до неба мило накінець

Ми могли гуляти годинами
Та розповідати те,що не сказала би навіть сама собі
Ми були щасливими
Правда,щасливими,а до зустрічі нещасними

Але ми все зіпсували самі
Дякую за те щастя бути з тобою
Ти встромив кинжал мені у бою
Я досі залишилась у нашій зимі
щирій,щасливій зимі…

поетеса для душі.

По водах річки промінь грає,
Смарагди вічної Весни…
Я зупинилась, бо не знаю:
Як відірватись від краси!?

Лебідка білосніжна плине,
Прогулянка між берегів…
Моя душа, як в Небо клином,
Наче злетіла в море снів…

Не хочу йти…завмерла хвилька,
Відрада для очей моїй…
Лебідка біла, наче зірка,
Немає діла їй до всіх…

І так, не треба сотні грошей,
Щоб відродись до життя,
Навколо нас безмежний простір:
Чарівна, ніжна простота…

По водах річки промінь грає,
Я зупинилась, не піду…
Злетіла я, ніби до Раю:
Земного…трішки постою…
ND♥️
Надія Холод (ND)

Могутні океанські хвилі
Земельну сушу оточили.
І ніби зупинилась мить…
На небі місяць знов блищить…

Шумливий плескіт…світ зорі…
Блищать у золоті піски…
Затихла суєта мирська,
Гуляє берегом вода…

Трепечуть пальми в глибині,
У лоні матері Землі…
Вже править ніч над океаном,
Окутує своїм дурманом…

Блаженний захват у душі
Від надзвичайної краси.
І творить неземні дива,
Твоя Божественна рука.
ND♥️
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)

І Краматорськ кровить, і Соледар,
І Маріуполь ще не може відболіти.
Ракета за ракетою — удар!
Поранені. Убиті. Люди. Діти.

Біснуються від крові вороги
Бо українців їм зламать несила
І на кордонах більшає орди,
Стотисячно й лягає там — могила.

І йдуть, і пруть, бо ж "нарожают" ще.
Гарматним м’ясом хочуть завалити.
О, краю рідний, як проходиш це?
Як терпиш ти наругу у ці миті?

За те, що волі захотів — ярмо.
За те, що виріс із історій древніх,
Якесь, прости вже,Господи… щурло,
Вирішує за нас. Але, даремно.

Історія не терпить злих царів.
Поцарювали, досить вам вже. Буде
Нове народження. Нових світів.
Нових Атлантів. Україна — всюди.

2023, Індія
©
#MarynaAkram
#МаринаАкрам
————
Марина Акрам

Ти наша рідна, мила, славна Україна
Ти знов чомусь вмиваєшся кривавими слізьми..
Де мирно жили українці знов руїна
В нас хочуть відібрати право бути вільними людьми

І знов від попелу ти стала сива,
Безжально рвуть прекрасне тіло кляті москалі
Така нескорена і всеодно красива
Крізь сльози ти смієшся з недолугості своїх катів

Бо знаєш ти гаряче серце свого сина,
І як палають очі доньки, що прокинулась під бомбами русні,
Що ? «гаварітє, павтаріть»? чекайте но хвилину
Повторим так, що захлинетесь в власному гівні ..

А сонце знов зігріє українські гори, море і рівнини
І гомін, сміх дітей буде лунати звідусіль,
А щоб ніколи не забути підлості кремлівської скотини
Так і напишем на заборі – обережно !кончений сусід!
Вікторія Боровська (Гережа)