Цей вечір… Тихий кармінний вечір…
Троянди кармінно цвітуть.
Блаженство мої огортає плечі.
П’янка насолода шука свою путь
До серця мого, що спиває її.
Хвилини святі у єднанні з красою…
В вечірньому небі летять журавлі,
І трави вже в кульках – умиті росою.
Береза зітхає і кличе у гості,
І віти в розвії мені нагина,
І дзигликів чується десь стоголосся,
А вечір багрянцем усе залива.
Бринять мого серця натягнуті струни,
Цнотою так ніжно всі ноти звучать,
І я, мов закохана дівчина юна,
Цей вечір кармінний так хочу обнять.
Та він іще той джентльмен родовитий,
Так хвацько забіг наперед і сказав:
Я в серці твоєму навіки відлитий,
Тебе ще весною в саду покохав.
Відтоді дарую тобі насолоду,
Сади із кармінно квітучих троянд,
І ріки, й красу всю цієї природи,
І зір доленосних яскравий парад.
Спивай цю красу неповторну по вінця,
Віншуй її в серці жагучім своїм,
І тільки тобі, найчарівнішій жінці,
Про почуття свої всі розповім.
М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат
