Я запускала корабель Корабель болю і печалі О скільки смутку там було Несамовиті чорні хмари І він не плив, стояв на місці Не міг потрапить в течію А я стояла і чекала Для нього течію швидку Пішла на берег, інший берег Він вже не міг – промокло дно І він стояв, тремтів від вітру Лиши мене, тут моє дно Вода тече у різні боки Як знайти хвилю ту свою У руки палку і роби свою Так сильно бью ту воду Так сильно воду колочу І він встає, рожевий парус Рожевий парус знову на плаву Ірина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Я запускала корабель Корабель болю і печалі О скільки смутку там було Несамовиті чорні хмари І він не плив, стояв на місці Не міг потрапить в течію А я стояла і чекала Для нього течію швидку Пішла на берег, інший берег Він вже не міг – промокло дно І він стояв, тремтів від вітру Лиши мене, тут моє дно Вода тече у різні боки Як знайти хвилю ту свою У руки палку і роби свою Так сильно бью ту воду Так сильно воду колочу І він встає, рожевий парус Рожевий парус знову на плаву Ірина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Ні, я не плачу, То просто в оці пилинка. Просто наш воїн Тримає життя у руках: Сонце і небо , Жита і річки, долинки, – В двох кольорах. Тих, що лягли на наш стяг. Ні я не плачу, то просто піщинка попала В око і так пролилася теплом В серце моє і людей, що вже так настраждались Це просто воїни наші Звільненим їдуть селом.
Воювала московія, що вік — воювала. Тих — морила, тих — гнобила, тих — переселяла Тих в кайдани закувала, що й не підійняти Тих в ярмо своє впрягала, не давала й спати. Воювала скаженіло на всі свої боки. Хтось хилився, хтось змирився, — тільки б без мороки. Та напала московія у лиху годину, — Бо, думала, на ослаблу — сусідню країну. Ракетами закидала, мінами зривала, Убивала, ґвалтувала, кров’ю умивала. Підло й ницо воювала московія клята: Відібрала хліб і землю в названого брата. Порубала, поламала, потрощила кістя. Розбивала село, поле, місто й передмістя. Не слухала, недалека, що їй світ пророчив, Плюндрувала снарядами із ранку до ночі. Воювала болотяна, і, одно брехала, Та не знала, що Вкраїна вже іншою стала, Що весь світ на боці світла, а не злої ночі, Що проклята її доля, наврок — чорні очі. Їй врочили й сині очі, і зелені, й сірі Тих вдовиць, і тих малеьких дітей зсиротілих. Їй врочили навіть гілки вишні й абрикоса, І калина проклинала, і дівчина боса. Воювала московія, аж поки й не стала: На коліна Україна її пригинала, На ті грудки, на той щебінь, тай на ту розруху, Шоб кололо і боліло до сконного духу. Воювала проклятуща, поки й не розпалась, Бо на нашу Україну іздуру нарвалась. Воювала чорнорота, поки й не сконала. Бо спіткнулась об Вкраїну. І навіки впала.
Отака … (притча) малята. Казка правду каже Той, хто війни розв’язує, той від них і ляже.
Сиджу і споглядаю гори , як небо синеё біжить . Як трави на вітру хитають , і квіти з барвами цвітуть . Аж раптом небо почорніло — І зорі впали мимоліт заснула і трава зелена ,заснула у пітьмі у мить . І я заснув , й спав недовго отянувся в пітьмі … Василь
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
• Хардкор – твердоядерний • Harcore – англ. hard − важка, core − сутність. • hardcore – інтенсивний • постійне, віддане і цілком вірне ядро групи чи руху, як політичної партії. • непохитний або непоступливий елемент у соціальній чи організаційній структурі, як частина групи, що складається з давніх прихильників або тих, хто опір змінам. • тих, чий стан, здається, не має надії на лікування чи зміни. • у музиці хардкор – форма панк-року або іншої популярної музики, яка не є основною, грається в інтенсивному, жорсткому та швидкому стилі з більшим акцентом на ритмі, ніж на мелодії. Марина Акрам
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Писав солдат останній лист до сина, Писав і плакав, плакав і писав… Десь там, далеко, вся його родина Чекала тата…та він не поспішав.
Не поспішав, бо не було вже сили, І решту сил він тратить не хотів. Зібрався духом і писав дитині Листа з солодких та болючих слів.
"Мій сину, моя гордість, ти мій світе, Моя ти радосте, коріння, моя кров. Я все зробив, щоб, сину, захистити Тебе, моя безмежная любов.
Я так хотів хоч раз ще обійняти Тебе й схопити в батьківський полон… Не вийде, сину…Боляче прощатись, Та залишився лиш один патрон …
Тому спішу тебе поцілувати В листі своєму, він колись дійде. Ти пам’ятай – не можна забувати Своє коріння, бо у ньому – все.
В корінні – мир, добро, щаслива доля, Сім’я, любов, і друзі, і рідня. Ти пам’ятай останню мою волю – На все своє, синочку, майбуття.
Я уже йду, останній подих гасне… Та ніби бачу, сину, очі я твої… Прости, що йду, моє ж ти ніжне щастя! Люблю тебе! Твій тато – назавжди…" Марина Семйоник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
НовинкиНіякі нас ракети не зупинять Прокласти серед снігу в літо путь.
Ніякі нас ракети не зупинять Прокласти серед снігу в літо путь.
Під снігом мліють паростки озимі Морозом скуті, а ростуть, ростуть… Ніякі нас ракети не зупинять Прокласти серед снігу в літо путь. Хай віхолами виріють шахеди: Непереможність духу не зламать, Лиш струсять сніг брехливої "побєди". Наша мета — це зло переламать.
Якби лиш ви жили, наші Герої! Безмежно сильні, вірнії сини. Хай мужність не покине у двобої, А ворог сточить зуби об тини: Тини сміливості, тини завзяття: На їх шляху стоять батьки, мужі, На їх шляху вдів і сиріт прокляття І кожна гілка, й грудка на межі.
Під Новий рік, Меланки прийде свято Василь чекає, проведе у рік. Ми Перемогу будем честувати. Гей, будьмо! Будьмо! Будемо! Повік!
