Яка ж це мати породила
Таке нікчемне, зле гівно?!
Яке тільки пускати бульки вміло,
На трон ще й видерлось воно!

Щось чмихало і роздувалось,
Труїло мізки отупілих мас,
В своїх вже злодіяннях захлиналось,
І впевнене було, що все «рішає» газ..

І власного болота було мало,
У світі вже хотілось мати вплив,
І багатьом не так уже й воняло!
«Не пахнуть гроші»,- думали вони..

В святую землю хваткою німою
Вгризалось жадібне, безкарне зло,
Та, раптом, оберталось в купи гною,
Ламало гнилі зуби об чуже добро..

Пробити дно там, де його немає,
Не вдасться вже, як не крути,
Добро ж усе одно перемагає,
Тільки ж яка ЦІНА?!! О, Боже, поможи!!

Чому ж прозріння пізно так приходить?!
Що за свободу тепер платяться життям?!
Що в золото гівно ніщо не перетворить!!
А хтось ідосі нюха..тьфу! Ганьба!!

Крім розуму, ще гідність має бути!
І тільки людяність врятує світ!
Щоб цю страшну сторінку вже ніколи не забути,
І дітям передати, як ЗАВІТ!

Вікторія Боровська (Гережа)

Мені свобода краща над усе
Нехай у мене і простенька мова,
Рабам не зрозуміти попри все,
Всі блага не замінять волі слова
Нехай летять слова, нехай співа
Моя душа свою вечірню пісню
Я страх відмови вже переросла
Я дихаю уповні. Я вже вільна.
Я не шукаю фірмових чобіт:
Для ніг моїх надворі вічне літо.
Я йду босоніж до своїх воріт,
Які для мене долею відкрито.
Зриваю день, і випиваю ніч,
І зорі-сни як хочу розсипаю,
І не залежна рабських протиріч:
На горло правді я не наступаю.

Комусь я не така, та й Бог із ним
Усі на світі люди — просто люди
Хтось прагне хліба, а комусь машин.
А я співати прагну. Тут і всюди.
І, може промовчу, коли болить,
А потім заспіваю. Колискову.
Хай панахидою вона звучить
Тому, хто підім’яти хоче слово.

11, Березень, 2022, Індія
#مرینا_اکرام
#MarynaAkram
#МаринаАкрам
#मरीना_अकरम
©
Марина Акрам

Вона обожнювала каву з самого ранку. Хоча любила вона вставати о сьомій, а підіймалась біля дванадцятої.
Її парфуми відчувались довгим шлейфом по вулиці. Вона обожнювала кав’ярні, розумних людей та довгі балачки про цікаве. Вона обожнювала читати книги, але жодну вона не прочитала до кінця. Вона обожнювала червоне сухе вино, але вона ніколи не відмовлялась від сидра чи джина в компанії друзів. Хоч і полюбляла спати, але завжди казала, що «життя одне, проспим і нічого не побачимо». Вона частенько згадувала своїх колишніх. Сумувала бо боялась втратити щось цінне. Те, що їй ніколи не подарують ні за які гроші світу. Вона занадто щира з всіма. Занадто доброзичлива. Вона не була егоїсткою – ніколи… Цікава. Її називали «космос» і їй ніколи не подобалось це слово. Хоча в ньому вона бачила інший сенс. Вона була прикладом для інших. Чоловіки їй часто говорили компліменти, але вона ніколи не сприймала їх. Їй потрібно було бути для себе такою. Вона хотіла бачити себе такою. Вона заслуговувала на більше, а їй завжди доводилось робити те що вона не любить. Вона була справжньою, єдиною і найкращою. Тільки одне, але…

Іващенко Валерія

Сміливість і рішучість блискають в твоїх очах,
І гул гармат перебиває інші звуки…
А я чекаю тебе вдома, і у снах
Цілую ніжно найдорожчі губи…

Крізь безліч тих недоспаних ночей
Твоя залізна воля все міцніє, і міцніє,
Бо ще немає таких «градів» і «смерчей»
Проти святої правди, – ворог весь зотліє!

Від обстрілів боронить наша рідная земля,
Ліси, степи дарують невичерпні сили,
І небо захистить, молитва там моя,🙏
Ти тільки бережи себе…ти ж мої крила…

Веселка зійде над містами наче оберіг,
І я нарешті усміхнусь щаслива,
Бо ти упевнено так ступиш на поріг
І обіймеш мене так…якось…особливо
Вікторія Боровська (Гережа)

У воді по коліно. Окоп.
Ліс проріс стирчаками у небо.
Хмарний погляд. Рішучість. Топ:
Український боєць каже: треба.

Свистом прошитий вітер. Вжухххх!
Пригинайся, братку, бо потреба
Розчавити облуду ту
Яка душить. Бо ти — мамі треба.

Бо без тебе спустіє земля
Бережи себе. І свого друга.
Хай накаже господь м🚫$к😠ля,
Що на тебе така наруга.

Хай не буде тобі біди,
Хай не хлюпа вода у берцях.
Вжухххх! Пригнись!
……………………………Відведи,
Боже, кулі від тіла твого і серця,
Поверни їх "добро" їм назад.
Їх ракетам постав заслони,
Ворог сам хай спіймає хайп
Від твоєї священної волі.
Збережи, обігрій, обійми
Воїн світла — у твоїй сторожі
Відведи. Заступи, сохрани.
Хай так буде. Амінь. Спаси, Боже.
🙏🙏🙏

Листопад, 2022, Індія
©
#MarynaAkram
#МаринаАкрам
Марина Акрам

Війна охопила всю Україну,
Принесла біль, страждання по всій країні.
Кожен день лунають тривоги
І летять ракети,
Щоб знищити український народ з планети.
Але українську націю не здолати,
Бо є у нас любов до Батьківщини
І до своєї нації.
А ще є Щира любов у сім"ях,
Яка подолає всі перешкоди заради миру.
Ми українці – сильні і незламні
Вистоїмо у тяжкій війні
І одержимо перемогу радісну.
Ця перемога буде найочікуваніша,
Як для українців, так і для всього світу.
Зіратія

О Боже, дай тепла мені у душу,
І ненависть любов’ю заміни,
Я цю напругу гідно витримати мушу,
Бо ми повинні жити, далі будем МИ!!!

Я ще не знаю, як загоїти ті рани
І виплакати весь той біль, що на душі..
Як справді гідно віддавати шану
Усім полеглим в цій страшній війні..

Я ще не знаю, як шукати в собі сили,
Щоб просто усвідомити ціну..
Ті сім’ї, що на фото залишились..
А очі!?!..очі тих, хто зупиняв війну!?!..

Я ще не знаю, як ту ненависть згасити
До всіх, хто перейшов на бік пітьми,
Ви, кляті зрадники, вас мало вбити!!
Горіти в пеклі вам разОм із орками!

Весь біль той збився в груди льоду,
Які лежать на серці і вичікують весни,
Чекають ту відлигу, ту завітну Перемогу!
Щоб обійнятися, підтримати, і ..далі йти..

Я хочу, щоб любов заповнила до краю,
І витіснила усю ненависть з душі!
Ти повернись, вцілій, я так тебе кохаю,
Щоб жити, довго жити на СВОЇЙ ЗЕМЛІ!
Вікторія Боровська (Гережа)

О Боже, дай тепла мені у душу,
І ненависть любов’ю заміни,
Я цю напругу гідно витримати мушу,
Бо ми повинні жити, далі будем МИ!!!

Я ще не знаю, як загоїти ті рани
І виплакати весь той біль, що на душі..
Як справді гідно віддавати шану
Усім полеглим в цій страшній війні..

Я ще не знаю, як шукати в собі сили,
Щоб просто усвідомити ціну..
Ті сім’ї, що на фото залишились..
А очі!?!..очі тих, хто зупиняв війну!?!..

Я ще не знаю, як ту ненависть згасити
До всіх, хто перейшов на бік пітьми,
Ви, кляті зрадники, вас мало вбити!!
Горіти в пеклі вам разОм із орками!

Весь біль той збився в груди льоду,
Які лежать на серці і вичікують весни,
Чекають ту відлигу, ту завітну Перемогу!
Щоб обійнятися, підтримати, і ..далі йти..

Я хочу, щоб любов заповнила до краю,
І витіснила усю ненависть з душі!
Ти повернись, вцілій, я так тебе кохаю,
Щоб жити, довго жити на СВОЇЙ ЗЕМЛІ!
Вікторія Боровська (Гережа)

Бувай двадцять другий,
Рік розстріляних мрій,
Тебе вкрали у нас недолугі!

Бувай двадцять другий,
Рік жахливих подій,
Над правдою ката наруги..

Бувай двадцять другий,
Не приніс нам весни,
Лиш ракети із неба так грубо..

Бувай двадцять другий,
Нас не зламали вони!
І це воїнів наших заслуги!

В сирому окопі зустрінуть вони
Рік нашої разом НАДІЇ..
Ми просимо Бога ти лиш поверни
Разом із весною і мрії!

Разом із лелеками ти поверни
Синів і дочок наших гідних!
І щастя на нашу Вкраїну зверни,
Країну незламних і вільних!
Вікторія Боровська (Гережа)

А вона малювала квітами
Йшла до сонця, писала-вела
А її тепер градом побитою
Вража воля в багно завела.
А вона все випростує пагони
І тонкої трави стебельця,
Тихо квітне, жива і незраджена
Україна вишнева моя.
А вона підіймає розпластану
Руку-лист. І до світу — гілля.
І помалу, підживши, всю вражину
Перетравить чорнява рілля.
А вона малюватиме квітами
Очиститься в джерельних піснях
Незрадлива моя, не похилена
Україна вишнева моя.

2. Травень. 2022, Індія
#MarynaAkram
#МаринаАкрам
©
————
Марина Акрам