У місті моєму
буяють каштани.
У місті моєму
квітує бузок.
Щоранку щасливі
розіспані мами
Хлоп'яток, дівчаток
ведуть в дитсадок.
Далеко на Півдні
ревуть канонади.
Далеко на Сході
гармати гудуть.
У місті моєму
купують розсаду.
В Олександрії
каштани цвітуть.
Мій хист із тобою,
моя Україно.
У рими вплітаю
до ворога лють.
Та серце завжди
на малій Батьківщині
Де рідні каштани
у травень ідуть.
Сиділа старість
під стіною безпоради.
Вона попереду,
а та стіна - позаду.
Сиділа мовчки.
Богу в очі зазирала.
Спиною стіну безпорадно
підпирала.
Ні голосити,
ні просити
не хотіла.
Об чім молила до війни -
війна згубила.
Прошепотіли до старенької іриси:
"За нас,
сирітко сива,
помолися.
Для тебе ми -
від Господа розрада.
Позаду нас
твоя стареча безпорада."
Тепер я знаю, що таке свобода,
Вона в простесеньких речах.
Спокійний ранок, кава, гості,
Дні без тривог, без страху у серцях!
Свобода - мати поруч друзів,
Живих батьків, здоровья, сон.
Не боячись йти по дорозі,
І не тікати закордон!
Тоді, коли не плаче мати ,
Тримаючи від нелюдей чуже дитя.
Свобода - прокидатись не в окопі,
Не бачити в країні кровопролиття!
Вона в словах, що кажеш ти спокійно,
В думках, які з'являються в віршах.
У праві вибирати мову вільно,
Незламну боротьбу вести на аркушах.
Свобода - це так мало й так багато,
Та річ, яку знецінювали ми.
Не помічаючи її в буденності пихато,
Наше відношення змінилося із подихом війни!
©_Alex.aaa_virshi_
Не треба слів гучних і сильних,
Не обіцяй, що назавжди!
Я в цьому більш не бачу сили,
Все тимчасово, припини!
Не треба цих питань, банально,
Не лізь у серце, не кричи.
Я вже давно живу охайно,
Хаос прибравши із душі.
©_Alex.aaa_virshi_
Вже весна стоїть на дворі,
І тепло від сонця ллє.
Лиш війна в моєму домі,
Немає спокою ніде.
Тут прильот, а там тривога,
Гул і крик - звичайний звук.
Ворог б'є по нам, сволота,
Йому це не зійде з рук!
Увесь світ побачив ясно,
Хто тут правий, а хто кат.
І говоримо завчасно,
Обійдемось без порад.
Покарання всіх зустріне,
Хто вбивав тут мирний люд!
Ми зупинимо свавілля,
Прибирем із неньки бруд!
©_Alex.aaa_virshi_
А знаєш, я нарешті відпустила,
Це сяйво мрій, яке мене губило.
І знаєш, та образа вже не прийде,
Бо вибір мій - не жити в користь злидням.
А знаєш, я так довго плакала, страждала,
Все думала, та що ж зі мной не так?
Не розуміла поклику нахабно,
Доки упевненість не взнала я на присмак.
Ти знаєш, зараз я щаслива,
Не дивлячись, що з донькою сама!
Я піднімаюся з колін невпинно,
Потрохи створюючи нову версію життя!
Ти просто знай, лише хорошого бажаю,
Ти посміхайся, змінюйся, іди вперед.
Роби все те, що серце тобі скаже,
Але мою сім'ю облиш насамперед!
©_Alex.aaa_virshi_
Сиджу я ввечері на кухні,
П'ю чай, у голові слова.
Чую із вулиці звучання милозвучні,
Луна немов неонова.
Перед очима твої очі,
Такі глибокі, неначе дюни та піски,
Але питаюся щоночі,
Зі мною хочеш бути ти?
©_Alex.aaa_virshi_
Ти кожному даруешь від посмішки тепло,
І кожного підтримати готова.
Але в очах твоїх холодне, нескінченне скло,
Твоя професія - військова.
Всередині давно Метелиця й морози,
Емоції бушують, ніби хвилі в сильний шторм .
Увесь твій біль внести б в рядки до прози,
Але боюсь порушу для цензури забагато норм.
Твої пісні лунали в такт прильотів,
А навкруги лунала арія смертей.
Ти захищала край від ідіотів,
Ніби батьки своїх дітей.
Ти з побратимами стояла наче камінь.
І рани їх цілодобово обробляла.
Вселяла кожен день надії промінь,
І чужаків завзято спопеляла.
В твоїх очах наразі так спокійно,
Хоча страшні картини досі увісні.
Флешбеки залишать присмак ностальгійно,
Закінчаться воєнні дні, їх змінять радісні.
©_Alex.aaa_virshi_
Бережи себе, невпинно бережи!
Бо в пітьмі багато небезпек вирує.
Сильні сторони тихенько розв'яжи,
У момент коли краса чарує.
Знай і пам'ятай впродовж століття,
Всі шукають слабкості в тобі.
Тут у кожного всередині жахіття,
Головна мета - не зрадити собі.
Обіцяй у голос: йти і не здаватись,
Бо суспільство зваблює на лінь.
Кожен скаже навіть не старатись,
Краще буть покірним, як та тінь!
Ти не слухай слів й порад токсичних,
Успіх - діло впевнених із вогнищем в очах!
Зараз погляд прибери з фабричних,
Сфокусуйся на собі, відповідальність на твоїх плечах.
©_Alex.aaa_virshi_
Я піду за тобою навіть під кулі,
І пожертвую всім, що сама маю!
Зможу прийняти факт, що обманули,
Твоїм ворогам життя я обламаю.
Я віддам дорогоцінності душі,
Плоть і тіло, все, що зараз потребуєш,
Аби тільки чути сміх кожного разу у кімнаті,
Пригадав моменти, де сам мене рятуєш!
Я готова йти до пекла,
Щоб отримав ти білет до Раю!
Усередині мене іде дискусія запекла,
Будь зі мною як найдовше, таточку благаю.
Хочу плакати, кричати, руйнувати все навкруг,
Я не хочу чути й знати, що підешь у царство сну!
Всі думки, що втрата може відібрати щастя в мить,
Говориш, що не залишиш, але голос твій тремтить...
Як би не хотів і не благав ти долю,
Ці вислови й прохання ти шепчеш їх дарма,
Хоч на колінах стій і випробовуй свою волю,
Смерті закон - він вічний, як бумеранг чи карма!
©_Alex.aaa_virshi_
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
