Очі барвами грають твої,
В них тону щосекунди…
Бачу погляд твій прекрасний, палкий ,
В ньому лечу до нестями …
Голос твій ніжний , ласкавий ,
Кличе до себе щомить …
Прийду за ним я до тебе,
І будемо двоє про щастя своє говорить!

Богдан Хмелюк

Ти знаєш, як важко забути
Ту мить, як торкались долоні,
Того, хто тримав твої руки,
Хто жив у всіх мріях…у скроні…

Ти знаєш – не легко впустити
У світ свій сторонню людину,
І ніби-то потім забути,
Як пісню минулу з бобіни.

Та з часом вона не проходить –
Фантазія, що поселилась,
І ніби зникає в тенетах,
І в думах твоїх розчинилась…

Та знову спливає той спомин,
Вростає у мозок корінням:
"А що могло б стати, чи бути,
Чи доля осяє промінням!?"

Не спробуєш,- то не впізнаєш!
Спокуса та завжди з тобою.
А загадку враз відгадаєш,
Якщо затанцюєш з Весною!
ND💞
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)

Збирай з уламків десь моє ім’я,
Лови мій погляд поруч зі світанком.
Мій голос понесла вже течія.
Шукай мій слід десь там попід серпанком.

Пиши моє обличчя фарбами на полотні,
У вікнах ти цілуй лиш мої губи.
Шукай у кожній те, що є в мені,
Та чи знайдеш – залежить не від мене, любий.
Polina Honchar

НЕПОВТОРНІЙ ЛІНІ
Я засинаю знову із збіркою поезій,
Що пензлем слова малювала Ліна.
Десь мерехтить казкова Мікронезія,
А я з віршами марю Україною.
В кожнім рядку – великий пласт історії,
Насичений духовною красою.
Навіть у відчаї поразок траєкторія
Скраплена густо вірою людською.
Безмежжям почуттів, веселкою емоцій,
Глибоким подихом щоденного життя
Нам сили надаєш, підтримуєш моцно.
Дай, Боже, Вам ще довго йти у майбуття
В. Устінова 19.03.16
ЛІНІ
ЛІНА — це джерело, яке наповнює
Мільйони душ любов’ю до землі,
Окропленою кров’ю, та відзвонює
Всі наші перемоги і поразки злі.
ЛІНА — це скульптор ідентичності народу
Який в запеклих битвах, в темнії часи
Завжди відстоювала волю і свободу
Заради миру, щастя і краси.
ЛІНА – це оспівувачка мови,
Народженої з переспівів солов’я.
Кожна поезія та й кожне її слово –
Продовження Франка і Кобзаря
Це код, що вкладений в коріння,
В насіння нації на всі віки.
Нарешті всі вже досягли прозріння,
У боротьбі з’єдналися думки.
19.03.22
Валентина Устінова

Мій розпач просто не пояснити словами:
Дні не мають чисел, а час зупинивсь.
Тепер тут вже не допоможеш сльозами,
Як можно було б колись.
Світле і тихе життя закінчилось.
Я втомилась. Як жити? Як бути?
Сьогодні знов двадцять четверте наснилось..
Я досі. живу. лютим.
Polina Honchar

А пам’ятаєш, як було раніше:
Прогулянки, ігри, секрети?
Що ж ми маємо зараз? скоріше
Гради, артобстріли і ракети..
Не рятує навіть надпис "діти",
Що нам ще робити в цьому світі?
Немає вже й чому радіти..
Як людські серця могли так очерствіти?
Polina Honchar

Він біг назустріч своїй смерті.
Вона його чекала вже здавна́.
Дивився він на неї й зорі меркли
Почувши лиш одне її ім’я.

– О, Роуз.., моя чарівна і неперевершена,
Складу життя до самих твоїх ніг.
Можливо ця історія не буде вже завершена,
Але зробив би все, що тільки б зміг.

І ось, йшов час і вирок біг неспинно
Поперед нього. Він не помічав.
Він бачив лиш її у сукні неймовірній
Й майбутнє щастя, фінальний причал.

Але пішло зненацька не по плану
Усе, що на фантазував в останню мить.
І пробираючись крізь вирішальну браму
Лиш ціль він мав:
Не дати руку її смерті ухопить.

Він йшов до цілі так завзято,
Як й обіцяв, робив усе, що тільки міг,
Аби хоч раз ще заглянути в оченята,
Й почути ще разочок її сміх.

Він встиг. Йому усе вдалося,
Вона врятована, здається смерті вже кінець
І він погладжував її волосся,
І від наручників він потирав синець.

І все було би добре, вже фінал.
Та двері мають надто мало місця..
У неї вийшло подати сигнал,
Але їм довелось назавжди розлучиться.

Та щоб там не було, вона його кохала.
І він її. Безмежно й палко, весь сюжет.
Любов їх навіть з часом не пропала.
Про неї свідчить синій амулет.
Polina Honchar

Іще раз про любов скажу я!
П’ять літер возвеличують життя…
На золотій сторінці напишу я,
Сріблястим витисну слова…

Алмазним пилом я сторінки пересиплю,
Нехай засяють, як сама любов!
Напам’ять, на віки увіковічу –
Безсмертну силу, що приходить знов.

І тисячі, і тисячі поетів
Твою енергію описують щодня…
Летять до ніг твоїх трояндові букети…
Любов, ти твориш справжні чудеса!

Твій прояв неземний чарує,
Холоне серце під салют зорі…
У райдузі, у сонці – сяєш всюди!
Любов – благословенна на Землі!
ND💞
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)