Магічний травень

Прийшов місяць травень,
Я пірнаю в зелену га́вань,
Милуюся гілочками калини,
А рижий павучок плете павутини.

Десь у садку співає соловейко,
Радіє душа і моє серде́нько,
У квітнику все цвіте і буяє,
Магічний травень мене звеселя́є.

Іриси квітнуть різнокольорові,
Жовті, фіолетові, сині і пурпурові,
Нарциси із листочків виглядають,
Ніби з ірисами в хо́ванки грають.

Трояндочки як цариці поставали,
Всім радість і любов дарували,
Зацвіли пишні квіточки спіреї,
Стоять в білих сукнях, мов наречені.

Блакитний, щасливий і розкішний,
Білий, рожевий, синій і пишний,
Зустрічає прекрасний пан бузок,
Із бджілками танцює свій танок.

Який же чудовий травневий садок,
В нім повні кетяги пахучих і різних квіток,
Приваблюють і манять всіх діто́к,
Комашок, мурашок, жучків і різних пташо́к.

15.05.2023. С.М. Онисенко

#поглядидуші

На небі місяц, він у крові
Всіх помилок моїх зухвалих.
Як на сорочці виглядають ґудзики барвові,
Пришиті від людей недобрих і поганих.

Я скоїла безжальне вбивство,
На плечі ліг великий гріх.
Так від минулого відчула я насильство,
Неначе кара в вигляді страшних утіх!

В душі моїй було так страшно, неспокійно,
По шкірі ніби ставили тавро.
Я замовчала , але міміка зверталась емоційно,
Тоді мое нутро промовило : "Достатньо!"

Я знала - сильна, зможу поміняти,
Тоді прийшов до мене вибір - життя або багно,
Змогла усі уроки від життя прийняти,
Це вирішальний крок для зміни усього!

©_Alex.aaa_virshi_

Запам'ятай на довгий час,
Як себе ти поміняла!
Як ця історія "Про нас"
Твою мету лиш розтоптала!

Це був важкий урок від долі,
Щоб поміняла свій підхід;
Або театр, де абсурд поволі
Диктує кожен зайвий хід.

Залиш момент, коли програла,
І почуття затьмарити змогли .
Щоб ця помилка тебе не наздогнала,
Щоб очі знов не плакали.

©_Alex.aaa_virshi_

Так дивно звучить кожен день,
Від рідних, друзів і знайомих
Коронна фраза : "Будь собою!"
Не розумію я цих слів!

Який в них сенс і як відчути,
Не знаю приклада для дій.
Тому і розум мій не чути,
Немає поклику для мрій!

Я знаю фразу: "Будь скромніше!" -
Коли в гостях сміюсь гучніше.
Я чула часто: "Потерпи!" -
Коли невзмозі була йти!

Частіш лунало: "Замовчи!" -
Коли казала щось рішуче.
Ну і зазвичай: "Не спіши!" -
Коли старалась, навіть дужче!

Тому я зараз так скажу,
Сама не знаю ким я буду!
Я, як той вовк, завию на луну
І тим упевненість собі здобуду!

©_Alex.aaa_virshi_

"Кохання не буває!" -
Кричить хлопчина в мікрофон.
Шепіт брехні в душі лунає,
В кишені заздвонить айфон.

Він візьме слухавку ураз,
Не думаючи закричить.
Почувши лезо слів напоказ,
Впаде сльоза, вона мовчить.

Він ще раз грубо запитає,
Неначе в пеклі чорт бридкий.
"Я захворіла... -тихо пролунає -
І висновок дали страшний!

Я знаю зараз ти у справах,
Але послухай, що скажу!
Згадаймо наше літо в травах,
І ця розмова дежавю...

Тоді уперше душу відчинила,
А ти мене поцілував...
Я завжди почуття у серці хоронила,
А ти цих слів очікував.

Період наш, він був прекрасний,
Ти все кричав: "Не відступлю!"
Закінчився роман у нас короткочасний,
Усе одно тебе люблю!!!

Маневри відкладати у шухляду,
І не соромся друзів-гультіпак!
Мала, казав, я для медичного розгляду,
Але у мене знайшли рак!"

Не встиг сказати він нічого,
Зв'язок миттєво обірвала.
Всередині занило в нього,
І ще дзвінок, вона не взяла...

Хотів знайти її і бути поруч,
Хлопчина теж не розлюбив!
Але усе, що мав при собі білий обруч,
Який коханій так надіти і не встиг...

©_Alex.aaa_virshi_