мій світе
край моїх вчаровань
де лине завше пісня – самота
мій любий край
моє жадане слово
що зрідка відпускаю в небеса
там тільки вечір
огорта мій смуток
і сяють зорі
з місяцем блідим
там тільки сон
там тільки барви ночі
там тільки день
і ранок – пілігрим
мій світе
моя правда долі
ти весь як Всесвіт – грішний і один
мені даєш наснагу не зламатись
піднятися з утомлених колін
прошу тебе
молю тебе , мій світе
най не образиться на мене Бог
існуй навік
і будь зі мною , світе
у щастя вір
за нас
за нас обох

2008 рік.
Лана Краска

я йду за небокрай
я йду за небокрай
де мешкає душа
що прагне до розмови
я віднайду її
у різнобарв’ї мальв
і щастя їй віддам –
вогонь диво – любові
хай ця свята душа
забуде про печалі
хай ця свята душа
порине в дивосвіт
я йду за небокрай
туди , де квітнуть мальви
щоб віднайти тебе
віддать любові цвіт…

2013 рік.
Лана Краска

я так довго не бачила снів
що забула який ти насправді
тихий шепіт весняних полів
чи нещастя зрадливая правда
хто ти є у моєму житті
тільки тінь , тільки мрія про диво
та чомусь до моєї душі
лиш тобі віднайшлася стежина
ти ж не мій… ти чужий… ти приблуда…
ти лиш сон , що приходить так зрідка
ти ж ніколи мене не почуєш
ти ж ніколи мене не помітиш
ти далеко… за небокраєм…
твоє серце… мабуть вже розбите…
а я тут… де вітра дозрівають
де зима , а не вічнеє літо
чи зустрінемось ? хто його знає
кажуть інколи мрії збуваються
я прошу – зачекай , небокрає
не руйнуй моє щастя заплакане
хай хоч сон зігріває надією
коли зустрічі нам не судилися
хай хоч сон залишається мрією
коли наші дороги розбіглися
мені вистачить знати що він
десь далеко і дуже щасливий
я так довго не бачила снів
я прошу – ти наснись мені , диво…

2008 рік.

Лана Краска

і тиша знов
довічна
чи не вічна ?
на мить лишень
на день
чи на добу…
чому мені не солодко з тобою
а солоно і гірко , мов печаль
то наш назавжди друг
і побратим по крові
нещастя , гіркота і самота – то не лише слова
то наша доля
кохання наше
наші молитви…

навіщо тиша ?
коли ж є бажання
до радощів
до терпких як вино
цілунків під проміннями Ярила
під сяйвом місяця і дрібки зірочок
навіщо гіркота ?
образи ?
смуток ?
коли є час для лагідних розмов
коли є час для таїнства зізнання
для пестощів словесних
і тепла

навіщо тиша ?
коли все жадає
гарматних пострілів
і грому
й блискавиць
щоби яскраво
яскравіш веселки
заграло барвами життя і сум
заляканий таким ось різноцвіттям
навіки щез
загинув в забутті
і тільки щастя
радісно й квапливо
життю удвох
віддали небеса…

2013 рік.

Лана Краска

я надто втомлена для відповіді "так"
дай час мені отямитись від болю
назавжди ж потім залишусь з тобою
та зараз втомлена для відповіді "так"
чекай на мене в час ранкових барв
коли неправда з правдою у парі
руйнують ночі заповітні чари
шукай мене у час ранкових барв
ти вирушай у мандри раз по раз
коли мій голос до твого озветься
і швидко – швидко затріпоче серце
ти вирушай у мандри раз по раз
і не чекай часу , коли сама
тобі скажу слова я заповітні
й всміхнуться небеса – ясні , привітні
ти не чекай коли скажу сама
ти краще щастя відшукай вогонь
котрий нас вдвох з тобою поєднає
котрий дві наші душі обвінчає
шукай його … шукай Святий вогонь…

2013 рік.
Лана Краска

що бачу в обличчі твоєму
зцілованому не раз
що бачу в обличчі твоєму
на фото
в уяві
у снах
що чую у твоїх зізнаннях
від першого нашого дня
що чую у твоїх зізнаннях
у голос
і тихо
в піснях
що хочу у твоїх обіймах
міцних мов незламна стіна
що хочу у твоїх обіймах
ласкавих
й жаданих
сповна
і що на вустах смакує
на рідних п’янких вустах
і що на вустах смакує
цілунок
вуста
в вуста
що бачу
я бачу кохання
що чую
я чую тебе
я бачу твоє бажання
і чую зізнання твоє
що хочу
я хочу щастя
на смак
як твої вуста
я хочу твоє кохання
жадаю твого чуття…

2013 рік.
Лана Краска

і все – таки напишу
слова
що на серці маю
я вірю в свою любов
я вірю
я їй ввіряю
життя своє
та навік
свій подих
та до останку
своєї душі тепло
від заходу
й до світанку
своєї душі любов
і мрії своєї крила
щоб ніжність єднала знов
щоб пестила
і любила
і хай весь руйнується світ
з єдиного
на уламки
то байдуже , аби ти
в коханні був
і коханим.

2013 рік.
Лана Краска

в обійми твої
ніжні та п’янкі
я падаю безжально
та безбожно
відхрещуючись
від утіх старих
забувши їх
так по земному просто
я все минуле
так і назову
бо то епоха
що була до тебе
минулася вона
і відцвіла навік
тепер є плід –
кохання ціле небо
кохання море
річка й океан
кохання хмарка
і роса з грозою
земля
повітря
вітер
водограй
тепер є все
для мене
і для тебе
для нас обох
для нас удвох й вцілому
весь світ земний
допоки ми живі
а далі буде небо
кохання небо буде
бажається
щоб теж для нас обох

2013 рік.
Лана Краска

і знов не те
всього лиш мить непевна
в котру , здається , безлічі думок
немає місця
прихистку немає
немає теплоти дівочих рук
лишень слова
і віковічний смуток
лиш те ,
чому давно пора піти
загинути
у просторах всесвіття
забути шлях
до серця мойого

та миті ці
що спогадом лукавим
тривожать сьогоденнії думки
чомусь не йдуть
чомусь блукають поряд
отаборившись навіки
і не забути
не змінити долі
не розірвати Гордія вузли
а жити
сьогоденням , що з минулим
єдиними нитками
в полотно.

2013 рік.
Лана Краска

а небо мені навіщо
у нього ж нема берегів
і голос його надто тихий
і пісня його не звучить
я тільки на небо погляну
і страх мою душу займа
така глибочінь височіні
пронизливо – синя до дна
як в небо злетіти самому ?
як в небо злетіти без крил ?
немає проблем риторичних
та легше мені не стає
я в небо не хочу і крапка
я вись глибочіні боюсь
земля під ногами – ось щастя
я вірю їй. І молюсь
аби ця твердиня не щезла
не зникла посеред життя
а завше тримала , а небо
нехай вже без мене … ось так…

2013 рік
Лана Краска