ти наново мене перешиваєш
нитками чорними
на біле полотно
яскраве ні
табу на колір – барву
бо не бажається
любити кольори
лиш чорно – білі
настрій
думка
барва
слова і вчинки
теж як антипод
відтінкам зась
напівтонам – тим паче
на кольори
немає антидот
тому зникають
жовті
сині
файні
зеленоокі барви із життя
зникають півтони
і найдрібніші
як міні – колір
крапочки дощу
і що ж мені робити
мій коханий
душа не прагне змін
перешиття
зректись любові ?
зрадити кохання ?
бо після змін
то буду вже не я

2013 рік.
Лана Краска

Ми всі бездушні і сумні,
Життя, любов, і щастя
Ілюзія любові, але нащо?
Сидить десь глибоко в стіні
Ми всі бездушні і сумні
Як гуркіт ппо на сході
Окоп і кров
Ріка і смерть
Залишити нагадування про життя
Стара бібліотека, сторінки холодні
Нехай запам’ятають враження.

Polinka

Шукаю сенс життя надалі
Є відчуття ніби зірки упали
І тільки темрява….
Страхи з кінцями сни забрали
Життя нема, я чую тільки гуркіт вітру
І все в середні аж ниє, від об’єму спирту
Гарненькі вулички, і ніжні квіти
Десь в долині я бачила красу,
У мирнім небі, що змінилось за хвилини
Від того дня – однаково, що днини.
Polinka

і знову йду
дорогами тісними
обачливо поставивши свій крок
не до зірок
не до окрайця неба
я просто хочу йти з тобою вдвох
не бути тінню
тінь то відголосок
не бігти наперед і навпрошки
іти
і просто йти з тобою поруч
читаючи усі твої думки
мовчати
якщо буде до вподоби
або тихцем розповідати сни
свої
де бачила тебе , себе і небо
аби лишень з тобою поруч йти
маршрут дороги
то твоє бажання
погоджусь з ним
і поруч крок
свій крок
поставлю з твоїм поруч
а там як буде
тільки буде вдвох

2013 рік.
Лана Краска

Волосся так яскраво залюблене мною
Шкіра як чудо непізнане
А в очах темні хвилі, ніби море скажене
Скільки малюнків, скільки віршів
Все мариться лице твоє розтривожене
Ніхто побачить, ніхто й не почує
Як плачеш ночами у темним кутку
Вона цього точно вартує
Всіх слів і балад, навіть цигарок у фіранку.
Polinka

ПІСЛЯ МОЛИТВИ

Мій Боже, дав мені Ти розум,
І вроду дав, здоров’ям не грішу…
Чому ніяк знайти не можу
Я щастя? Поясни мені, прошУ.

Чому, так ніби на контрастність,
Ти дав усе, що викликає заздрість.

Ти дав мені талант,
А я його не вмію приложИти.
Ти дав мені любов,
А я не знаю як із нею жити…

До Тебе простягаю руки,
Скажи, за що прирік мене на муки?

Чи тут і є те пекло люте,
Де я спокутую гріхи свої?
Чекаю, що Ти зробиш чудо-
Полегшення для тіла і душі.

Пробач, якщо в словах неправда.
"Остав борги", така вже наша доля.
Якщо прошУ чого не варта,
Тоді не дай…хай буде ТвОя Воля!

16.12.93 м.Львів 511
Христина Пелікан
Христина Пелікан

Засніжена душа, життєва втома…
Залишилась у пам’яті оскома…
Листочками шепоче голос вітру…
Я відчуваю вічний поклик Світу!

Ой соловейку, пісня твоя ллється…
Нехай струна сердечна не порветься!
Кругом Весна…вона завжди рятує!
Життя в майбутнє стежками мандрує…

Яскравими квітками, хай заграє…
Усе проходить… хай душа палає!
Сьогодні ясний день і мені тепло,
Життєва втома, хай вона померкне!

І вже поволі сонечко сідає…
Навколо простір мирно засинає…
Я Господу з любов’ю помолюся,
Гармонії життя в нього навчуся.

Вечірнє небо…місяць визирає…
Вдихаю свіжість…зірка вже палає…
Краса врятує Світ вчергове!
І соловей в садку, і пісня колискова…
ND💗
Надія Холод (ND)

Засніжена душа, життєва втома…
Залишилась у пам’яті оскома…
Листочками шепоче голос вітру…
Я відчуваю вічний поклик Світу!

Ой соловейку, пісня твоя ллється…
Нехай струна сердечна не порветься!
Кругом Весна…вона завжди рятує!
Життя в майбутнє стежками мандрує…

Яскравими квітками, хай заграє…
Усе проходить… хай душа палає!
Сьогодні ясний день і мені тепло,
Життєва втома, хай вона померкне!

І вже поволі сонечко сідає…
Навколо простір мирно засинає…
Я Господу з любов’ю помолюся,
Гармонії життя в нього навчуся.

Вечірнє небо…місяць визирає…
Вдихаю свіжість…зірка вже палає…
Краса врятує Світ вчергове!
І соловей в садку, і пісня колискова…
ND💗
Надія Холод (ND)

Насолодись цим Світом – не спіши!
Смакуй прекрасними деньками…
Відчуй миттєвості Весни,
З її яскравими квітками.

Сумні думки – тяжкий вантаж,
Так часто закриває очі…
І на далекий маятник
Вдивляєшся крізь призму ночі…

А вітер мороком нічним
Закрив собою всі світила,
Кругом тумани та дощі…
Дрімуча втома закрутила.

Та, твоя подруга Весна…
Роздмухає всю сирість туги!
Ти тільки руки простягни,-
Відступить відчай, далі буде!

Для всього є свій власний хід,
Крізь сито пересій події!
Насолодись цим Світом – не спіши!
Відкрий стезю – свободи крила!
ND💞
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)

ТИ ВСЕ-ТАКИ ПРИЙШОВ

А ти прийшов, ти все-таки прийшов,
Не боячись уже спізнитись.
Адже ж давно ти так мене знайшов,
Та довелОсь перетерпіти…

І біль розлук, й народження синів,
І підлість зрад, і злі прокльони,
І смерть дідів, і ненадійність слів,
Обман усіх неписаних законів.

Колись здавалось, що життя без меж,
Тепер межа усе видніша.
Ми вірим – після тисячі пожеж,
ПрийдЕ хвилина найсвітліша.

Що маємо? Десятки болячОк,
Об’єднані тепер тривоги,
І клопотів багато, аж вершок,
Й надалі звужені дороги.

Говорять, що минуло, те пішло.
Може майбутнього й не бути.
Шукаємо сьогодні ми тепло,
Щоб завтра вже його забути.

А ти прийшов, ти все-таки прийшов,
Приніс на щастя сподівання.
Зігрів від холоду загуслу кров,
Вселивши віру у кохання!

1.09.2001 м.Львів 513
Христина Пелікан
Христина Пелікан