ЖИТТЯ У ПОРАХ РОКУ

/Стефуні у День Народин,
у час скрутний, зі сподіванням!/

Весна буяла яблуневим цвітом,
Наповнена булА і ласкою, й теплом.
Тобі хотілося із цІлим світом
Ділитися любов’ю, щастям і добром.

Проміння пестило дівочі скроні,
В очах іскрилось світлом, наче золотим.
Здавалося, що на твоїй долоні
Усе життя, бо так здається молодим.

От літо, із палкими почуттями,
Тобі два щастя, дві перлини принеслО.
Такі солодкі, просто до нестями.
Тоді у них усе твоє тепло ввійшло.

Згадай ту мить, як слово "мама" вперше,
З дитячих вуст малечі враз почула ти.
Воно усе на цьому світі держить!
Святе! З роками робиться таким простим.

Навшпиньки і не чутно прИйде осінь,
Коли ще серце буде зОвсім молодим.
Та білим сріблом у твоїм волоссі
РокИ вплетуться вже, неначе сірий дим.

А восени плоди садів збирають,
Плоди життя такОж збирати саме час.
Хай паростки ростуть й біди не знають,
Хай увійдУть в майбутнє у щасливий час.

Як рік, так пори змінює й життя.
ПрийдЕ зима, не дінешся нікуди.
Хай не страшИть тебе вітрів виття,
Бо осінь в тебе довга й тепла буде!

24.12.93 кафедра АТЛ ЛДМУ 512
Христина Пелікан
Христина Пелікан

ТОБІ ВСІ СИЛИ, УКРАЇНО!

Коли я чую гімн і бачу в лицях
трепетну надію,
Твої як стяги кольорами
пестять зір мені,
Тоді я за одним лише із тугою
в душі жалію –
Не дожили до цих щасливих хвиль
діди мої.

Бо за твою свободу кров свою
в важких боях пролИли.
Тобі вони віддали рОки
юності святі,
Так бачити тебе на волі,
незалежною хотіли,
І господинею у хаті
на своїй землі.

А як вони старались зберегти
усі твої здобУтки,
Очистити від бруду
і в майбутнє донестИ.
Немов робили в пам’яті людей
такі міцні зарубки,
ЩоБи брехлива повінь правду
не змогла знестИ.

Із їх старань, їх впертості, любові,
боротьби і віри
Сьогодні ти черпаєш гордість
і красу свою.
Герої, хоч і мертві, надають тобі
живої сили,
Тож жоден кат повік не схилить
голову твою!

9.11.94 м.Київ 514
Христина Пелікан
Христина Пелікан

Коли з’явилася ти в моєму житті,

і дала промінь світла та надії,

і так стало тепло на душі,

та й почали перетворюватись
в життя найкращі мої мрії.
Але не добрий час спіткав,

та наробив нам не мало болі.

Але я вірю в добрий час,

який лікує усі рани,

Бо тільки лише про нас,
усі мої мрії.
Іван син Миколая

Київські каштани
Чи знаєте ви, як квітнуть каштани?
Як тут медові липи цвітуть?
Вони,мов титани, чекають пошани,
Мов пані поважні, велично ідуть…
Чи знаєте ви,як співають птахи?
У наших вкраїнських лісах?
І як радіють їм дітлахи,
Коли сидять на покосах, горах?
Кожна їх пісня – маленька симфонія,
Що прямо від серця йде,
А кожен сум, плач- то історія,
Де кожен своє віднайде…
Чи знаєте ви,як пахнуть конвалії?
Як перші крокуси цвітуть?
Ніжні, маленькі, тоненькії ,
Цього не можна побачить,
Це треба серцем відчуть.
Аромат конвалій – солодше ніж мед чи ваніль,
Усі галявини ними вкриті!
Зайдеш у ліс- відчуєш звідусіль-
Цей аромат блаженний, неначе сонцем вмиті,
Те що буяє в квітті..
Чи знаєте ви, яка співуча мова?
Яка дзюрчить, немов ручай?
Та, що носить сукню калинову,
А гімн її- летить за небокрай.
Вкраїнська мова – неповторна,
Ніде такої не знайдеш-
Вона багатогранна, кольорова,
Хоч світ увесь навколо обійдеш…
Вкраїнська мова – ніжиться в каштанах,
Ховається у травах і полях,
Літає ароматом у рожах і жоржинах ,
Її на крилах -несе вкраїнський птах.
nezabydka

її немає…
Її немає вже давно,
Вона себе занепастила,
Де дім її? І клятий цей полон,
Вона убила руського чийогось сина,
За це нещасну за грати посадили.
Колись – то вільною була,
І дихала на повні груди,
Смілива, сильна, мов скала,
Допоки не прийшли іуди.
Тоді ж вона пішла на фронт,
Країну вільну захищати,
Аби засяяв рідний горизонт,
І близьких родичів за столОм знов зібрати.
Її немає вже давно,
Вона змінилась, тепер інша,
Перебирає міни, мов зерно,
Тепер і може дати відкоша,
Для всіх вона не буде вже хороша.
А син матусю одразу ж зрозумів,
І теж пішов за мамою на фронт,
Йому набридло бачить кількість вдів,
Він хоче бачить рідний горизонт.
Вони стоятимуть і день, і ніч,
На захисті своєї батьківщини,
А цих тварюк, катІв – кинуть у піч,
Нехай горять! А попіл- знищить вітер України!🇺🇦
nezabydka

Гей, російська пропагандо,
Чи не нудить усім вам,
Що доносите ви людям?
Гинути за це все нам.
Через вашу пропаганду
В Україні стався жах.
Ви же в вашій мозгомийці
Не втрачаєте розмах.
Ви принесли в Україну
Смерть, проблеми, біль і страх,
Безнадію дуже сильну
І розруху у містах.
Українців вам не шкода,
А чи шкода вам своїх,
Що все гинуть в Україні,
Бо вбиваємо ми їх.
Але вам все гроші, гроші,
Вам плювати на життя.
Вам єдине, що потрібне –
України поглиття.
Розпалили ви багаття
З Україною війни.
Ради чого – ради грошей,
Чи з недомислу вини?
Цю мерзоту Соловйова,
Як не дивно це звучить,
Слухати було цікаво,
А тепер він тільки злить.
Його слухать неможливо,
Може правильно Гордон
Свого часу насміхався
З цього покидька? Ми сон
Вже давно всі повтрачали
Через отаких, як він,
Чи Скабєєва кривава!
Через них повно руїн
В Україні та багато
Покалічених життів,
А в таких, як Соловйов цей
Чи немає почуттів,
Чи, можливо, ще і мізків,
Бо несуть вони таке,
Що звичайні росіяни
Повтрачали все людське
Та прийшли до України.
Хочуть нас ці дикуни
Врятувати від нацистів,
Хоч нацисти – це вони.
Ви би краще зупинились,
Перестали маячню
Цю до люду доносити.
Вже достатньо нам вогню,
Яких ви нас принесли,
Треба вже покласти край
Цій війні уже назавжди.
Все закінчиться нехай.
Вже достатньо нам смертей.
Хай скінчиться жах оцей.
Олег Сердюков

Гей, російський шоу-бізнес!
Чи не соромно всім вам,
Що криваві ваші гроші,
А ця кров належить нам.
Добронравов – це паскуда,
Та недобрий його нрав,
Якщо клятим окупантам
Він копита потискав.
Ким цей покидьок сьогодні
Без Зеленського би був?
Але цей козел невдячний
Цю «дрібницю» позабув.
Басков заспівав про те, що
Натуральний він блондин,
Але серце в нього – чорне
І такий він не один.
Є крім нього ще Кіркоров,
Жадібний до нагород,
Він, мабуть, і не вважає
Українців за народ.
Ще й з Зеленським він знімався,
Жадібний цей кар’єрист.
А тепер Кіркоров каже,
Що Зеленський – це фашист.
В «Місії невиконаній»
Знявся покидьок Машков,
Який потім в бік фашистів
Остаточно перейшов.
Я спитаю у Машкова,
Якщо чує мене він.
«Ти ж Америку вважаєш
Ворогом номер один.
А навіщо ти знімався
В їхньому боєвику?
Чи ти гроші сильно любиш?
Чи ти зовсім вже ку-ку
Через величезну славу,
Що сьогодні маєш ти?
А тим часом за цю славу
В Україні гинем ми!»
Путін від багатств і влади
Збожеволів вже давно.
Через це життів багато
В Україні віддано.
Ці ж мерзенні вихваляки
Поруч з Путіним стоять.
«Віддані ми, як собаки,
Українців – лиш вбивать.»
Та ця відданість – за гроші.
Через гроші вони з ним.
Бо якщо колись в Росії
Інший з’явиться режим,
Вони скажуть – «Путін – вбивця,
Він нам мозок промивав.
В Україні через владу
Він війну цю розв’язав.»
Олег Сердюков

одного дня ти скажеш – зрозумів
твої секрети більш не таємниця
ти надто божевільна , не свята
хоч не проста , але і не цариця…

не йдеш – летиш
живеш одним сьогодні
ненавидиш і любиш водночас…

змирюсь
вклонюсь
і тільки посміхнусь
а відвернусь – тоді заплачуть очі…

2021 рік
Лана Краска

Хто ти мені?
І хто я тобі?
Відповідь досі шукаю.
Може я зайвий в твоєму житті?
Все й досі я себе питаю.
Ми як дві річки,
Розійдемося знов,
Щоб потім знову зустрітись.
До тебе припливу,
Та вже не відпущу !
Холодна дівчина, як вітер.

Ольховик Ксенія

Мені сьогодні 19,
І дуже боляче мені.
І подарунків я не хочу.
Додому поверніть! О ні…
Війна триває,
Люди гинуть.
Не можна, крихітка,
Постій…
Я поверну тебе до себе,
Назавжди буду тільки твій.
Закінчиться війна ! Побачиш !
Побачиш сонечко, а ще
Домівку рідну , Близьких, Друзів
І дощ , веселку, сніг з дощем.
Ще квіти, хмари, мирне небо-
Для тебе буде це усе.
Лиш треба тільки почекати,
Ще трошки, ще хвилину, ще…

Ольховик Ксенія