Я бачила його у сні,
Свого героя Бреда Пітта,
І очі трошечки його сумні,
Я бачила його у сні,
Хоча блищали оксамитом.
А може мій герой Том Круз?
Із карими,як клен очима.
Навколо нього сотні муз,
А може мій герой Том Круз?
Втонути б в них в спекотну днину.
А може Лео мій герой?
Блакитноокий мачо, красень,
І ця чарівна усмішка його…
А може Лео мій герой?
Все зрозуміло, навіть без пояснень.
Я бачила його у сні,
Простого, рідного до болю.
В очах отих тону, мов у красі,
Я бачила його у сні,
Йому дарую свою долю.
Хай він не знаменитий,
Та й це не так важливо…
Волію кожен день я бачити його,
Хай він не знаменитий,
Та поруч з ним щаслива,
Щаслива люди, як ніхто!
nezabydka

Жіноче серце ❤️
Жіноче серце вогнем палає,
Воно від пристрасті кричить,
А зраду- віхола сховає,
Так легко серце на друзки розбить…
Жіноче серце, то пісенька весни,
Що ллється, мов дзвінкий ручай,
А ще яскраві кольорові сни,
А може, першоцвіт, розмай?
Жіноче серце, то місячна краса,
Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний,
А може ти ранковая роса?
Чи може, ти любов несеш, Амур мій потаємний?…
Жіноче серце- загадка суцільна,
Не визнає пихатість й зрад.
І юнка ця- хмільна і божевільна,
Лише в садках куштує виноград …🍇
nezabydka

Давай поїдемо туди,
Де буде тиша, мир і спокій,
Де сміх лиша свої сліди 👣
Де вірність стає на підбори високі.
Давай поїдемо туди,
У нашу власную країну,
Де квітнуть пишнії сади,
Де чути пісню соловїну.
Давай поїдемо туди,
Де ми іще всі друзі,
Де підбираємо акорди,
І де разом п’ємо ми смузі.
Давай поїдемо туди,
Де будем в річці ми купатись,
Нарвемо трохи лободи,
І будем весело змагатись…
Змагатись за букет ромашок 🌼
І за вінки з кульбаб,
За вирій бджіл й комашок ,
І першим хто обійме граб…
nezabydka

Ввійшла у свій весняний сад,
А там уже бузок розцвів,
І цей пахучий аромат,
Летів кудись крізь світ.
Збирала я собі букет – духмяного бузку,
На руку сів мені метелик, 🦋
А потім пурхнув на галузку.
Поставила букет у вазу ,
Вмостилась зручненько в альтанці ,
Дивилася на захід сонця –
А потім закружляла в танці…
… Так гріє душу сад весняний,
Він ароматами пянить,
Бузок і мальви. Вечір тмяний-
Люблю цю неповторну мить!
Іще метелики літають,
Щоправда вже нічні,
Хрущі ще настрій підіймають,
І навіть злющі комарі.
Та не боюся їх укусів,
Бо знаю, полетять до жаб.
І я схилюся над водою,
Аби послухать рапсодії цикад!..
nezabydka

Ягідний коктейль зі смаком Перемоги
Ми так втомились від війни,
І прагнем спокою та миру,
Щоб повернулись доньки та сини
І бачить усмішку знов щиру.
Так хочеться чкурнуть на пляж,
Аби на сонечку погрітись.
Та одягаєш знов цей камуфляж,
Лишень би поглядом зустрітись-
Із рідними тобі людьми,
Яких не бачив вже давно,
Щоб все розвіялось, мов дим,
Сходить би зараз у кіно…
****
То де ж ти босоноге літо?
Де плюскіт милих хвиль?
Для настрою зготую – ягідний коктейль.
Додам агрусу, й малини,
Мир, ласку, лагідне тепло,
Зірву ще ягідок ожини,
Щоб все буяло і цвіло.
У лісі пошукаю м’яти,
Додам ще лайму і любов ,
Щоб мальви буяли біля хати.
І прочитаю сотні молитов.
Ось мій коктейль уже готовий,
Додам лиш слово ПЕРЕМОГА,
Такий смачний, такий чудовий,
І буде щасливою дорога.
І всоте повторяю: За нами ПЕРЕМОГА!🇺🇦
nezabydka

Коли це сталося – не знаю,
Побачив стан я твій гнучкий,
Ти мов троянда серед мАю,
А голос, мов ручай дзвінкий.
Твоє чорнявеє волосся,
Густе із запахом ожини,
У ньому літо заплелося,
Подумав:,, Це моя дружина ".
А коротенька та спідниця,
І очі чорні,мов терЕн.
Моя ж ти хитрая лисиця,
Коли ми в ліс уже підем?..
****
Сміялась ти разом із літом,
Чаклунка, відьма – я не знав…
Лиш почуття буяли квітом,
Так сильно вперше покохав,
Серед палаючих отих заграв…
nezabydka

Просто перехожі, просто незнайомці,
Зустрілись випадково так.
Тепер же друзі і коханці,
А може, це лиш знак?
Серця мовчали. Суцільна тиша,
Лише тіла палали вогнем,
Кричав:,, Ніколи не полишу!"
І знову доторк, ніжний щем…
Розплетене її волосся
Каскадом впало на подушку,
Тіла оголені і пристрась-
А потім кава в ліжко…
Сховатися б під ковдрою,
Від тисячі чужих очей,
Була б ти Дездимоною,
А я- твій пристрасний Арей…
nezabydka

Де ховаються мрії?
Може у кронах багряних дерев,
Або у затінку тихих алей…
А може, в цілунках усіх королев,
Або серед нічних тінЕй.
Де ховаються мрії?
В дзеркальних водах озер,
В гущавинах і дібровах,
Можливо, на дні морських печер…
А може, в скульптурах отих мармурових.
Де ховаються мрії?
Звісно ж в наших серцях,
В маленьких дитячих долоньках,
І в теплих сонячних днях.
nezabydka

Верлібр
Якось я спитала у дитини:
-Де твій дім? Де твоя батьківщина?
І мені малятко відказало:
– Мій дім – це синьо-жовта Україна,
Тут чарівні гаї й долини,
Тут завжди сяє сонце золотаве,
На моріжку сидиш і п’єш компот, какао.
Якось я спитала у дитини:
– А чи не боїшся ти цієї днини?
Зазирнуло в очі і сказало:
-Ні, бо як спекотно стане дуже –
Я до рідної Десни миттю рушу.
І за думку цю, її я поважала.
А дитина й далі говорила:
– В України є найкращі сили,
Що боронять край мій і родину-
ЗСУ,- промовила дитина.
Про лани, степи розповідала,
Як братику шкареточки в’язала.
А в кінці – звернулася до Бога:
Приведи скоріш нам ПЕРЕМОГУ!🇺🇦
nezabydka

То був морозний день,
І тихо сніг кружляв ,
Де ми удвох з тобою-
В мене ти сніжкою жбурляв,
А потім пристрасно кохав…
Та все змінилося в одну мить:
Не грає арфа більш для нас,
Та серце і душа болить,
Ми не танцюєм більше вальс,
Та я ще плачу повсякчас…
І той кулон, у вигляді медалі –
Я заховаю, знищу, розколю…
Пішов ти в невідомі далі-
Своє життя я теж зміню,
Хоч серце ще кричить люблю ❤️
Ти розколов наше кохання,
Розбив його ти на друзки…
Ця ,,пані" явно не остання,
В бурхливому твоїм житті…
Нехай друзки розносить вітер,
Та арфа – вірю знову зазвучить.
Піду у сквер, де напишу свій витвір,
Лишилось біль цей пережить –
А потім з вірою новою- хай серце до небес летить!
nezabydka