Пройдуть роки, пройдуть і ночі,
В яких думками я застряг.
Недовго ще й забуду твої очі,
Твій шарм і біль, який з тобою в мить досяг.

Усі говорять, що облиш,
Марнуєш час дорогоцінний,
Усі твердять переболиш,
Розрив на всіх один, незмінний!

І розум теж це розуміє,
Але у сердці ураган...
Разом життя в багатті тліє,
У голови собі приставлю я наган...

Тремтить рука, душа радіє,
Закінчаться знущання враз!
Але в очах вона з'явитися посміє,
І пропаде весь слід образ...

Чому кохаю її сильно,
Чому я нехтую собою?
Ні, дверь зачинена навічно!
Разом залишуся з журбою!

©_Alex.aaa_virshi_

Сьогодні небо дуже сіре,
І хмари плачуть раз у раз.
Тут смерті прах і відчуття закам'яніле
У серці сіє страх, виповнюючи свій наказ.

Земля прогнила вже від болю,
Їй остогидла вража кров.
А наші хлопці, взявши зброю,
Кацапів гонять в шию знов!

Так важко й боляче приймати,
Всі втрати нашої землі...
Наша країна мусить орків цих здолати,
Відправив ворога із соромом в пітьмі!

Я щиро вірю перемога буде скоро,
Упевненість так ллеться із грудей.
Ніколи не здолати рабам волю,
І не зламати почуття людей!

©_Alex.aaa_virshi_

Ти щасливий, я одна,
Слухаю в своїй кімнаті музику зрання.
На годиннику четверта,
Але знаю, ще не спиш,
Бо усім твоїм "міледі" треба час свій приділить!

Навкруги мене лиш книги, поглинають сум душі,
Враз мені допомагають всесвіт мрій увесь знайти...
Увійду в історій вир, не рахую часу меж.
Оклик десь у глибині: "Я так само хочу теж!"
В голові все зрозуміло : казка лиш та нереальний ідеал!

Тут практично кожна мріє, щоб із нею сталось так!
Щоб прийшов зухвалий лицар, щастя у життя приніс,
Але часто забувають,
Що монета з двох боків.

От по цій причині точній
Я не хочу більш шукать.
Краще з книгами в безодні,
Аніж з бидлом у думках!

©_Alex.aaa_virshi_

Свист куль через густий туман,
А навкруги лани широкополі.
Лежит хлопчак в окопі сам,
Слідкуючи за ворогом на волі.

Він весь в багні і мокрі берці,
Але жалітись не захоче і не стане,
Тут кожен вечір сум на серці,
"Обов'язково повернуся!" - шепче він вустами.

Його думки порушить гучний галас вороб'їний,
А в метрі буде чутно вибух.
І від окопа тут залишились руїни,
А хлопця вже покинув дух надії!

Але живий... доля героя зберегла,
Лише у вухах свист звенить.
Вона для України майбутнє нове написала
Найгірше спогади сховав на дно, де спів ніколи не звучить...

©_Alex.aaa_virshi_