Знецінення ввійшло у моду
Душа як старий латаний піджак,
Він захистить тебе в аби-яку негоду
Та далі йдеш як кинутий жебрак.
Піджак пом’яли, та витерли об нього ноги.
Я підніму і обітру, не в перше вже
Та поверну до іншої дороги
Можливо його інший збереже.
Піджак старий, багато латок в нього
Та це і є мій шлях, моє життя.
Незрозуміть тобі буття чужого
Бо ти на вітер слів кидаєш, як сміття.
Ти комплекси ховаєш за пихою,
Знецінюєш ти все, моє життя.
Тепер я стану для тебе німою
І більше не піддамся почуттям.
Коли тебе зриває злості жага
Мене ти ні про що готовий розп’ять.
І бісить все в мені, і радість і наснага,
В тобі ж бурлить : принизить і порвать.
Життя дало мені до правди жагу
І гідність, хоч і долю не просту.
І дику волю та відвагу.
Тобі я не вклонюся й не прощу.
Тебе завжди любов’ю огортала
І безліч, безліч раз прощала,
Я чуйності і розуміння так бажала.
В замін лише я відчай відчувала.
Ти як той хижий дикий звір,
Який овечу шкіру одяга
Тебе наскрізь, я бачила повір
Рожеві окуляри вже зняла.
В тобі нема ні ласки, ні турботи
Це все тобі немов чуже
Все не цікаво, крім роботи
Мабуть, із мене досить вже…
Зневага, гнів, пиха до мене
Чим услужила так тобі?
Перелюбила, мабуть тебе…
І розчинилась у тобі…
Не треба більше цих ілюзій
Не треба тони лестощів й брехні.
І безлічі моїх безглуздих дискусій
Які для тебе не цікаві і нудні.
Ти сам живеш в своєму світі
І я там, мабуть зайвий елемент
Ти головний герой у свому всесвіті
А я для тебе пожмаканий фрагмент.
Принижувати гідність не дозволю
Шукай собі гідних тебе дам.
Я черговий урок засвою
І серцю більше приводу не дам.

Анна Грідіна (Бойко)

"Кохання не буває!" –
Кричить хлопчина в мікрофон.
Шепіт брехні в душі лунає,
В кишені заздвонить айфон.

Він візьме слухавку ураз,
Не думаючи закричить.
Почувши лезо слів напоказ,
Впаде сльоза, вона мовчить.

Він ще раз грубо запитає,
Неначе в пеклі чорт бридкий.
"Я захворіла… -тихо пролунає –
І висновок дали страшний!

Я знаю зараз ти у справах,
Але послухай, що скажу!
Згадаймо наше літо в травах,
І ця розмова дежавю…

Тоді уперше душу відчинила,
А ти мене поцілував…
Я завжди почуття у серці хоронила,
А ти цих слів очікував.

Період наш, він був прекрасний,
Ти все кричав: "Не відступлю!"
Закінчився роман у нас короткочасний,
Усе одно тебе люблю!!!

Маневри відкладати у шухляду,
І не соромся друзів-гультіпак!
Мала, казав, я для медичного розгляду,
Але у мене знайшли рак!"

Не встиг сказати він нічого,
Зв’язок миттєво обірвала.
Всередині занило в нього,
І ще дзвінок, вона не взяла…

Хотів знайти її і бути поруч,
Хлопчина теж не розлюбив!
Але усе, що мав при собі білий обруч,
Який коханій так надіти і не встиг…
Олександра(_Alex.aaa_virshi_)

Так дивно звучить кожен день,
Від рідних, друзів і знайомих
Коронна фраза : "Будь собою!"
Не розумію я цих слів!

Який в них сенс і як відчути,
Не знаю приклада для дій.
Тому і розум мій не чути,
Немає поклику для мрій!

Я знаю фразу: "Будь скромніше!" –
Коли в гостях сміюсь гучніше.
Я чула часто: "Потерпи!" –
Коли невзмозі була йти!

Частіш лунало: "Замовчи!" –
Коли казала щось рішуче.
Ну і зазвичай: "Не спіши!" –
Коли старалась, навіть дужче!

Тому я зараз так скажу,
Сама не знаю ким я буду!
Я, як той вовк, завию на луну
І тим упевненість собі здобуду!
Олександра(_Alex.aaa_virshi_)

Запам’ятай на довгий час,
Як себе ти поміняла!
Як ця історія "Про нас"
Твою мету лиш розтоптала!

Це був важкий урок від долі,
Щоб поміняла свій підхід;
Або театр, де абсурд поволі
Диктує кожен зайвий хід.

Залиш момент, коли програла,
І почуття затьмарити змогли .
Щоб ця помилка тебе не наздогнала,
Щоб очі знов не плакали.
Олександра(_Alex.aaa_virshi_)

На небі місяц, він у крові
Всіх помилок моїх зухвалих.
Як на сорочці виглядають ґудзики барвові,
Пришиті від людей недобрих і поганих.

Я скоїла безжальне вбивство,
На плечі ліг великий гріх.
Так від минулого відчула я насильство,
Неначе кара в вигляді страшних утіх!

В душі моїй було так страшно, неспокійно,
По шкірі ніби ставили тавро.
Я замовчала , але міміка зверталась емоційно,
Тоді мое нутро промовило : "Достатньо!"

Я знала – сильна, зможу поміняти,
Тоді прийшов до мене вибір – життя або багно,
Змогла усі уроки від життя прийняти,
Це вирішальний крок для зміни усього!
Олександра(_Alex.aaa_virshi_)

Я піду за тобою навіть під кулі,
І пожертвую всім, що сама маю!
Зможу прийняти факт, що обманули,
Твоїм ворогам життя я обламаю.

Я віддам дорогоцінності душі,
Плоть і тіло, все, що зараз потребуєш,
Аби тільки чути сміх кожного разу у кімнаті,
Пригадав моменти, де сам мене рятуєш!

Я готова йти до пекла,
Щоб отримав ти білет до Раю!
Усередині мене іде дискусія запекла,
Будь зі мною як найдовше, таточку благаю.

Хочу плакати, кричати, руйнувати все навкруг,
Я не хочу чути й знати, що підешь у царство сну!
Всі думки, що втрата може відібрати щастя в мить,
Говориш, що не залишиш, але голос твій тремтить…

Як би не хотів і не благав ти долю,
Ці вислови й прохання ти шепчеш їх дарма,
Хоч на колінах стій і випробовуй свою волю,
Смерті закон – він вічний, як бумеранг чи карма!
Олександра(_Alex.aaa_virshi_)