Віват тобі, Пісенна Примадонна! Ти не злякалася кремлівської горгони! Постала проти Ірода, тирана, Мов Україна – вільна, нездоланна! Прибравшись у блакитне мирне небо, Покоси жовті одягла на себе. Так Україною осяявши Росію, Ти нагадала їй про українську мрію: Привільно жити без страхУ на волі, Ростити власний хліб на власнім полі, Благословляти друзів хлібом-сіллю, Колиску вішати на калинове гілля в саду вишневім, в Україні - не в Сибіру. Дай Бог тобі наснаги, щастя, миру, Щоб м*ск@лям глухим твої слова почути. Свою одуреність побачити, збагнути. Впізнати в «ангелі» антихриста лихого. Та не стелитися облуднику під ноги. Пісенна Пані! Так! Ти - Примадонна! Благословив Господь Твоє духовне лоно Народжувати правду дивним співом! Радій у Господі, Блаженна, Алла, Діво!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Нарцисами укотре перецвіла весна. - Що далі, друже, вітре? - Хто зна... Хто зна... Хто зна... Півонія розквітне, Синітиме бузок. Ізнову трунок літній Наповнить наш садок. В бокалах заіскриться романтика вина Омріяне здійсниться - Закінчиться війна. Ти є, моя єдина, А я, єдиний твій. Для нас цвіте калина, Буяє деревій. У те квіткове море Заринемо до дна... Так буде зовсім скоро. Лиш хай помре війна.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Дитинство - найдороще, щасливе, чудове, радісне, безтурботне... Мамина ласка, пісня колискова, чарі́вна казка, вишита сукня святкова. А скільки було мрій, неймовірних бажань, різноманітних іграшок і цікавих змагань. Все пам'ятаю, як взимку на санчатах катались, влітку на гойдалці гойдались, всім так було весело, цікаво. Обожнювали на велосипедах з друзями поганяти, так хочеться вас всих обійняти, а сонечко всім світило, так ласка́во, наші серця́ своїм теплом, зігрівало... Дитинство - це прекрасна, радісна і щаслива пора. Дітки ходили до садочку, навчалися в школі, здобували вищу освіту. Та роки, коли були маленькими, так швидко пролетіли, тепер ми стали дорослими, відповідальними, в кожного є своя сім'я, діточки, яким хочеться подарувати всю свою любов, щастя, радість, найкраще виховання, навчання. Та, нажаль, сьогодні війна, безжальна і жорстока, яка багатьом діткам зіпсувала щасливе дитинство, ранила їм ду́ші, маленькі серця́, наза́вжди забрала тата і маму, братика і сестричку. Мрії та думки про найкраще майбутнє, про процвітання рідного краю, милої неньки-України, вмить розвіялися по́пелем над землею. Болить, так болить душа за наших діточок, адже, коли вони стануть дорослими, будуть гіркі і неприємні спогади, біль, сльози, як вони втрачали найдорощих, найрідніших, своїх рідненьких... У маленьких хлопчиків та дівчаток тепер глибокі, психологічні травми на все життя. А скільки діточок полетіли до Бога на небеса, невинні, які так хотіли жити, просто жити... Ви́нна в цьому проклята війна, холодна, крижана, не́нависна, яка нас хоче зламати, поставити на коліна... В страшній тривозі засинають наші діточки, тепер дзвінко й щиро не сміється маленька дітвора, настала тяжка, болюча і неспокійна пора. Кожну ніченьку моляться мами за своє маля, за тата, який на війні їх захища... Сьогодні наші дітки, маленькі, беззахисні, лагідні дітки, стали дорослими, їхні мрії тепер не дитячі. Вони просять у Бога не подарунків, не со́лодощів і не іграшок, а Перемоги, мирного неба, щоб повернулися з війни живими тато й мама. Малюють патріотичні малюнки, вишивають, співають пісні, пишуть вірші, які надихають наших захисників не здаватися, а боротися до кінця, за найкраще і мирне майбуття! У нас найкращі діточки, вони справжні Патріоти своєї квітучої Батьківщини, милої неньки-України! Нехай в наших серцях завжди живе ВІРА, НАДІЯ, МРІЯ та ЛЮБОВ! Віримо і знаємо, що закінчиться жорстока війна, буде ПЕРЕМОГА, а наші дітки будуть жити у вільній незалежній країні, дорогій і милій Вкраїні!!!
25.05.2023.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Малювалось, витиралось: Тут шлях, тут тополя, Там словами, там ділами Писалася доля. Завивались у віночки Паничі і мальви Розплітались. На тім місці — Павичі і пальми. На тім місці, де плелися маки і жоржини, Мали вплестись дві донечки, А ростуть два сини. Ворожила ворожіля Й циганка гадала — Ані одна, ані друга Правди не сказала Сама собі зворожила Та й начаклувала Щоб на місце матіоли Молочай вплітала. Щоб вишила далекими Рушники-дороги. Щоб по глині, по чужині Та ступали ноги. Щоб роками, як билина В суховій хиталась, Рідко-рідко до родини Серцем прихилялась. Екзотичними квітками Вишивала долю... Нахрестила-змережила І радості й болю. Виписала як зуміла, Сплела як сплелося, Вишивала-ворожила... Таке і далося.
Я запускала корабель Корабель болю і печалі О скільки смутку там було Несамовиті чорні хмари І він не плив, стояв на місці Не міг потрапить в течію А я стояла і чекала Для нього течію швидку Пішла на берег, інший берег Він вже не міг – промокло дно І він стояв, тремтів від вітру Лиши мене, тут моє дно Вода тече у різні боки Як знайти хвилю ту свою У руки палку і роби свою Так сильно бью ту воду Так сильно воду колочу І він встає, рожевий парус Рожевий парус знову на плаву Ірина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Наразі ви переглядаєте архіви блогу i2.com.ua за 24.05.2023.
