*М*илость Господа.
*А*нгол Небес.
*М*олитва свята.
*А*мвон для життя.

Білою ниткою через наше життя.
З першого подиху, до останньої миті.
В нашому серці.
В крові на віки.

Всі наші кроки, у Ваших зітханнях.
Весь наш біль, у Ваших серцях.
Ночі без сну, ласка, турбота, Ваші клопотання.
У Вашому погляді – сум та кохання.

Рідніше за все.
Єдина у світі.
Наша Покрова.
Ненька наймиліша.

Цінуємо, любим! Безмежно кохаємо!
Наша подяка!
Жінці найкращій у цілому світі.
З ім’ям святим –
МАМА!

С. Клоб (Олійник Сергій)

Лихо раптом в тиху ніч стукнуло у двері,
Невже ти до нас віримо й не віримо.
Падав сніг, визирав світанок, весна на порозі.
Скільки років, скільки років, ти сюди дивилася?

Раптом, як у кіно бахнула ракета,
і все зараз нам стало зрозуміло.
Скільки років доля нас гартувала заради битви цієї.
Мерзли ми, десь ми там взялися за зброю.
Усе на світі було не дарма, не дарма було то.

І прийшла, і вповзла, і не чекай подяку.
Без тебе добре жилося нам у цьому світі.
Той, хто вірить, стерпить все, хоч би як життя не било.
Щоб це все, а ми знаємо напевно, не даремно буде.

І як у казці заскрипіли двері,
і усе зараз нам стало зрозуміло.
Скільки років ми тебе здихатись бажали.
Мерзли ми, десь ми там взялися за зброю.
Знає світ, що ця боротьба буде не даремна.

І як у казці заскрипіли двері,
і усе зараз нам стало зрозуміло.
Скільки років ми тебе можемо терпіти?
Мерзли ми, десь ми там взялися за зброю.
Знайте ви, нас чекає тільки Перемога!

С. Клоб (Олійник Сергій)

Я знаю ти чуєш лише обіцянки
Коли відкриваєш душі фіранки
Лишають на серці малюсенькі ранки
Кохаю, люблю, неповторна ти чуєш
Чим же і ще мене ти здивуєш
Думаєш ти, це все так добре
Але
Доторків, дихання, близість не можеш відчути, нажаль
Відчуваєш в собі ти одну лиш печаль
Коли повернусь я
Набридло це чути
В голові закрадається думка – якщо
Якщо ти повернися
Що буде тоді
Не змінив чи тебе той розлад війни
Залишаюсь коханням для тебе чи ні
Чи приходжу до тебе тепер у ві сні
Обіцянки одні тільки можу давати
Сумувати, бажати не хотіти пропасти
Олександр Б

І мов схилилась з неба пташка
Прощення милувала в коней
Немов метал, сталеве горе.
І бегемот, мов ніжна хмарка
Спустивсь з засніжених вершин
Немов кохання лине в гору
Іскра згоряє вщент у мить
І ніжна пташка лине в гору
В прямінь засніжених вершин

Ткачук Марта

ООН

Як же зараз нам всім болить…
В котре ми наодинці знов …
Знов біда розгромила/затопила дім….
Знов від люті вирує кров.

На одинці лишили нас…
Ніби очі в усіх у ві сні…
(світові очі в лайні)
Світ не бачить що тонемо ми,
За усіх у чужому лайні.

Коли хліба нема – вони тут.
А гвалтують Бу(дітей)чу – вони сплять.
Як можливо це пояснить??
Що весь Світ – тихо щурами мовчать…
(Коли землю нашу бомблять)

Для піара,
вони нібито – "МИР"
…катастрофа що губить людей – ФЕЙК .
Що з тобою сталося, СВІТ … ЧЬОМУ ти не цінуеш ЛЮДЕЙ.

Де ви Є?…. коли гинуть там ті
, хто для вас боронив те зерно…?
Яким зараз всі ВИ хліб їсте…
Чи для вас дійсно це – "все одно"…?

Прокидайся вже, СВІТ, годі, вставай.
Там (нарасіі) нема сили, правди. там край…
Край ганьби, неповаги людей. Тільки брехні жахливих ідей.

Там багато нікчемних щурів
Які брешуть про уявлений мир.
Де вони можуть нібито все,
І для цього робиться те,
Щоб для вашого ока – все ок.
Щоб для погляда вашого – гут.

Але "трохи" не так все як є….
Запитайте ви тих,….
Тих, хто плаває тут…………

Ukraine
Kachovka………
06.06.23(~03:30 )-…….r.i.p.
YaskraViy_AleY

Заплакало росою ніжне літо…
Вже відпустив мене сердечний жаль.
Тримаю у руках чудові квіти,
Образи всі та смуток,- прощавай!

На вітрі тріпотять листочки клену…
Проміння засліпило далечінь…
Замружу очі – там трава зелена,
Мандрую стежками, а в небі синь…

Гуляю я проспектами по місту,
Навколо посмішки, улюблена пора…
Купаюся у морі позитиву!
Чарівна сила від енергії добра…

Вже звечоріло…небо барвами покрилось…
Алмазним блиском засвітилася Зоря…
Я знову на Венеру задивилась,
У невагомість прошепчу слова.
ND💞
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)

Любов- це спів пташиний в теплім літнім саді
Любов- це те що не скажуть вуста
Любов- дорога не проста
Любов- дається не всім, це дар божий який несется з небесів
Любов- зігріває серця
Душа кричить і рветься сама не знаючи куди
Любов- дає надію на життя
Любов- це крик душі
Душа кричить а серце рветься від почутів
І кожен раз я чую спів в цім теплім літнім саді
пташки з дерев злітаючи беруться спів заводячи
і про любов співаючи
зігріють навіть людей
без почуттів…
Катерина

Ти осоння мого мрія ночі,
Чудернацької думки сльоза…
Серед лиха мені твої очі,
Як в затінку холодна роса.

Навіть легіт, той тихо шепоче
І мурашками криє у слід,
Дуже дивно, що ти геть не хочеш
Говорити про це на весь світ.

Подивися на неї зваблибо
Серед всього, що є- це життя!
Ну скажи, хіба ж це не диво
Прокидатися з нею щодня?

Знов торкатись волосся строкате
І вдихати зелені гаї,
І так само тоді ж засинати,
Щоб приходила снами мені.

Навіть деколи ти невгамовна,
Ти буває гориш, як вогонь,
А коли наговоришся сповна,
То стаєш ти сувора, як бронь.

Так і хочеться вже у’явити,
Як проходжу я знов путівець,
Як ти будеш мені говорити
Де продовжиться тихий кінець.

Владислав ( ДИВАК )

Усе тут на Землі належить Богу!
Людино, не ридай через майно!
У кожного своя дорога!
Сьогодні втратив – завтра прибуло!

Усі будівлі, статки, чи прикраси,
То милість, яку Він всім дарував!
Та через злобу, заздрості, прокази –
У лічені хвилини все забрав!

Бо тут ми гості – вічного немає!
Єдине з чим повстанемо – душа!
І твоя власна підсвідомість все це знає,
Поєднана із Янголом вона…

Ти очищайся і душею, й серцем,
Бо всі страждання, то через гріхи!
Він дивиться на всі людські ридання!
О, люди! Що ж бракує вам в житті!?

Не заздріть, не крадіть, не убивайте!
Не кличте ідола, бо Бог один!
А карма всіх накриє – так і знайте!
За Світом споглядає Батько й Син!!!
ND🤍
Надія Холод (ND)

Там ніжні лілії з безодні проростають,
Крізь морок ночі так красою відбивають…
Роса ранкова…і туманне полотно…
Вселенська тиша… Промінь…розцвіло…
Я над водою з квітів нахилюся,
Уважно у зображення вдивлюся;
Хай віддзеркалиться весь смуток і печаль…
Нехай сповзе з душі сумна вуаль.
Мене накрила: легкість, невагомість…
Наче не я і не моя свідомість…
Чарівний сон, симфонія буття,
Все як колись, закінчилась війна.
Фантазія і марево, реальність…
"Релакс" душі…омана… віртуальність…
Я роззирнулась навкруги – краса!..
Я знову тут!? Прокинулася я.
ND💗
Надія Холод (ND)