Омріяні, примарні
фантазії живуть.
Бувають так накотяться,
що не передихнути.

Зажмурив очі в тиші,
кружляє дивина.
У небі замість пташки
летіло мишеня.

С тобою до крамниці
заходить бегемот.
Тріщать гучно полиці,
бо габарит не той.

За рогом, у кав’ярні
три тістечка "Бізе"
смакує пава з кавою,
мов дама з Монпельє.

За повіками затисними
зірковий світ летить.
За зірку зачепився –
космічний метроном.

Гойдаєшся, гойдаєшся,
а потім дрімота.
Ковдрою накрила
матусина рука.

Усі оці фантазії навіяли пісні,
які співала ненька
для рідної дитини
вечірньої пори.

За тими колисанками
солодка мить живе.
Кохання материнське,
фантазії дає.

Закріпить поцілунком,
до грудей пригорне.
– Рости, моє дитятко!
Хай, Янгол збереже!

С. Клоб (Олійник Сергій)

У мажорів якось так:
Йде війна в чужих краях,
десь далеко,
десь о там,
бо Україна не їх край.
Вони знають –
їх держава, це кишеня
повна "нала" ;
це гараж крутих авто
та розваги, як в кіно.
Нічні клуби, спа салони, чи Монако, чи Балі.
Хто казав, що йдуть бої?
Крутий рейв
та швидкий дріфт –
їм не чути свист ракет.
Ходять люди в "мілітарі",
що за моду
лохи взяли.
Хто казав, що за кордон
чоловіку ні ногою?
Паспорт, віза та папір.
На папері хворий він.
До всесвітніх лікарів,
щоб мажорик не хворів.
Так працює військкомат:
У верхів всі діти хворі!
Як на тілі у людини
визрівають чиряки,
то швидко
треба їх звести.
А країні чиряки
не потрібні,
аж ні як!
Дати мажору автомат!?
В це не віриться ні як!
Перед Богом рівні всі.
Судний день один
для всіх.
С. Клоб (Олійник Сергій)

Життя дало щасливу мить, яку потрібно на руках носить.
За нею треба цупко братись.
Триматися, триматися!
Воно на все життя одне.
Воно одне, воно ТВОЄ.
Та мить, яку дарує вам Господь.
В ті миті щастя та любов.
То дар Небес.
То суть життя.
То ваше все.
То діти!
Станьте на коліна.
Скажіть Йому, що то є Його милість.
Якою вас Він, щедро так, дарує.
То мить у всесвіті, не більше.
У вас то всесвіт і не менше.
Зробіть усе, щоб миттю цією, ви, насолодилися безмежно.
І щоб та мить була щаслива.
Не знала горя та не милість.
Вам дарував Господь надію, щоб ви були щасливі у світі.
Так не паскудьте, не ламайте, таке хрумким буває щастя.
Усі спокуси у трухлявину!
А серце дітям, в мить одну!

С. Клоб (Олійник Сергій)

Над Києвом тихо здіймався серпанок.
Ранковий привіт від нічних сподівань.
Місто почало пробуджувати сквери, будинки, машини, зупинки.
Вікна вогнями забили "морзянку".
Ланцюгова реакція з передмістя до центру, квапиться ритми схопити.
Перше метро.
Сонні вагони.
Перше авто.
Сонні дороги.
Перші прохожі.
Трішечки сонні.
Темп метушні швидший та швидший.
Київ почав ще один відлік.
Скоро зустріне тисячу п’ятсот сороковий пробіг, але диханням, ти, молодий.
Києве, вічний!
Києве, стійкий!
Київ, величний!
На кручах Дніпровських відбиток століть.
Скільки сердець навічно з тобою!
Там і моє у ритмі твоєму живе.

С. Клоб (Олійник Сергій)

Над Києвом тихо здіймався серпанок.
Ранковий привіт від нічних сподівань.
Місто почало пробуджувати сквери, будинки, машини, зупинки.
Вікна вогнями забили "морзянку".
Ланцюгова реакція з передмістя до центру, квапиться ритми схопити.
Перше метро.
Сонні вагони.
Перше авто.
Сонні дороги.
Перші прохожі.
Трішечки сонні.
Темп метушні швидший та швидший.
Київ почав ще один відлік.
Скоро зустріне тисячу п’ятсот сороковий пробіг, але диханням, ти, молодий.
Києве, вічний!
Києве, стійкий!
Київ, величний!
На кручах Дніпровських відбиток століть.
Скільки сердець навічно з тобою!
Там і моє у ритмі твоєму живе.

С. Клоб (Олійник Сергій)

Дві дати – 8 та 9 травня.
Я не святкую дати.
Вшаную пам’ять ветеранам й полеглим, у тій Війні, яку діди здолали.
Подяка тим бійцям в окопах, які звалися піхота.
Вони з "ура!" здіймалися в атаку.
Вони фашизм тілами зупиняли.
Лягали в землю.
Келих вина в руці:
– За мужність! Подяка, Вам, усім окремо!

Подяка тим бійцям, які гармати заряджали та своїми залпами піхоту прикривали.
Подяка тим, хто, як птах кружляв у синяві, щоб небо було чисте від "коричневої чуми".
Подяка тим, хто собою та бронею хребта фашистського зламали курською дугою.
Подяка тим, хто у смугастих майках, на морі й суші били окупанта.
Подяка тим, хто кожний клаптик окупованого краю, робив пеклом для нацистського тирана.
І тим подяка, хто з глибини тилу, робив усе, щоб переможцями дійшли до Берліну.

В наших серцях палає вічний вогонь Вашої слави.
Уклін до самих ніг та маки, маки, маки…
Келих вина в руці:
– За мужність! Подяка, Вам, усім окремо!

С. Клоб (Олійник Сергій)

Не думала, що вмію кохати,
Не думала, що кохатимуть мене.
З тобою кохати навчилась,
З тобою кохання палке.
Кохання натхнення, життя,
Кохання щастя, добра.
Кохання глибоке, співуче,
Кохання єдине одне.
Єдиний, милий, коханий,
Сонечко ти моє,
Словами не можливо сказати,
Як навчилась кохати тебе.
Віталія

Як дивно…
Відкрилось радісне прозріння…
Як по вселенському велінню
Тайм-код потужний! Жити час!

Як бути:
Себе почути, зле забути,
Відкинути сумні спокути,
Не відставати,- все на раз!

Ти вільний…
Свободи крила…ти всесильний!
Несамовито-божевільний!
Бо відчуваєш – маєш шанс!

Що треба?
Над головою світле небо,
Вся наполегливість від себе,
І буде фарт, іще не раз!

І Божа,
Вселенська Сила допоможе,
Ніхто й ніщо не переможе!
Бо віра в диво є у нас!
ND💗
Надія Холод (ND)

Квітуче поле над зорею,
розквітло над темненькою землею.
Агатові ті квіти розпалились,
місяцем біленьким заквітились.
Лавандові квітоньки – пурпурові штучки!
Оргинія чорненька – та ще діло квітна!
А Петунія, та сама квітка свята,
що всіх так гопкати щось змусить,
що чуть це треба всім!
Але, як зоренька заходить,
за горизонти неба,
квітуче поле над зорею,
покине поле темне…

Saylor Moon

О шостій ранку,
прокинулась я з малку.
Поглянула в віконце, та очі мокрими так стали,
що сльози бомби розкидали.
В вогні все стало темним,
Бо в хати бомби політали!
Усе в крові так стало.
Неначе всіх позабирали
у інший світ.

Saylor Moon