Ти заспівай біля паркану
Де поховали грішників
Ти там станцюй для мене самбу
Що б знала, що запам’ятав ти

Ти заспівай лише для мене
Там де була в останній раз
І затанцюй десь за парканом
Що б знала,що спокійний ти

Як заспіваєш ти для мене
То спокій я знайду десь там
А як станцюєш ти для мене
То буду знать,що живеш ти..
Тетяна С.

Вечірній вітер віє над горами,
А сонце світить ніби десь в тумані.
Людей не видно з гір ось цих високих,
Лиш ти сидиш тут і шукаєш спокій.

Вечірній вітер віє над горами,
Вже місяць світить також у тумані.
Люди вже сплять і бачать сни далекі,
А біля тебе вже летять лелеки.

І знову вітер віє над горами,
А люди й далі роблять свої справи.
Тебе давно уже не помічають,
Бо біля тебе мухи вже літають..
Тетяна С.

Ти вже не снишся мені кожну ніч,
Й уже не думаю про тебе кожну мить.
Більше не плачу темними ночами,
Більше не бігаю чарівними полями..

І вже сама,летиш далеко ти,
Більше не потребую твоєї підтримки
Яка лиш боком вилізе мені
Більше не потребую твої голосини
Яка під боком ниє про часи
Тетяна С.

Чомусь тобі не відписала,
Не підібрала ще слова…
Та смска заблукала,
Такою довгою була…

Чомусь рука не підійметься,
Заблокувати ту любов…
Нехай побуде, нехай в’ється,
Можливо вирветься з оков…

Я не шукатиму сторінку,
З якої ти листа прислав,
Давно було…гортала швидко,
Читала пости, що писав…

Жагуча пристрасть відпустила,
Вона закрита у полон!
Була фантазія незріла –
То не любов, то лиш фантом…

Чомусь тобі не написала,
Була залежність, не чуття!
Я у душі твоїй блукала,
Шукала справжні почуття.
ND💗
Надія Холод (ND)

Коли спиниться сонце вгорі
І годинники йти перестануть,
Стихнуть кроки в твоєму дворі
І минуле у вічі загляне –

Не лякайся блідих тих примар,
А з собою дійди до консенсусу…
Тут безсилий найкращий мольфар:
ТИ наповнюй життя своє сенсами…

У долонях твоїх срібна нить…
То, мабуть, Аріадна поклала…
А минуле… повір… відболить…
Зірка сонця ТОБІ запалала!☀️

05.07.2023
Юлія Маринич

Слід залишають справжні почуття.
Так просто не покинуть,
не чекай дарма…
Бо Вищі Сили захотіли так:
Любов навчають цінувати,
Подають нам знак.
І кожний вечір світиться Зоря…
Випроводжає блиском промінь дня…
Потім заграва в сяйві заблищить…
А у твоєму серці та любов кипить!
Співає трелі соловей в гаю…
Та він не знає про любов твою.
Так тішить серце та мелодія,
А у душі твоїй – рапсодія.
Разом із хмарами гуляє дощ…
А ти промоклий аж до нитки, ну і що ж…
Бо все одно тобі немає
спокою, ні сну…
Ти колисаєш у собі любов одну.
А може зглянеться небесна канцелярія!
І дасть нагоду для розкаяння.
Засяє райдуга на цілий Світ!
Обернеться Земля в осі й поверне мить…
ND💗

https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)

Обірвали крила Мрії.
Вже не полить вона!
В ангарі спочиває, як у домовині.
Життя забрали в неї.
Вбили без жалю, оркі прокляті!
Залишають за собою тільки горе, тільки кров.
Надію на вікі хотіли забрати.
Щоб знищити вільну Україну!
Але роду козацькому нема переводу.
Знищити надію нікому не вдався!
Окупантів проженемо з нашої землі!
І феніксом із попелу відродиться Мрія!
Літатиме по небу, наче птах великий!
Світові радість принесе вона знов.
Максим Н.

Як плачеш – плач. Втішати я не взмозі,
Й не в силах вислухати кожну болі мить.
Моя душа не візьме навіть краплю болі,
Вона холодна і тверда, немов граніт.

Свої веселі дні я біля тебе знищив.
Знищив надію, радість, щирий сміх.
На цьому темному, німому попелищі,
Втратив себе і душу свою не зберіг.

Я думаю, що у твоєму чорно-білом світі,
Де тільки й є що біль, страждання й гнів,
Близьких людей своїх ти зрадиш на потіху,
Й сама залишишся. Одна навік.

Ні, я не ненавиджу тебе, але і бути поряд,
Не найліпша із усіх ідей. Повір.
Аредель

Коли спиниться сонце вгорі
І годинники йти перестануть,
Стихнуть кроки в твоєму дворі
І минуле у вічі загляне –

Не лякайся блідих тих примар,
А з собою дійди до консенсусу…
Тут безсилий найкращий мольфар:
ТИ наповнюй життя своє сенсами…

У долонях твоїх срібна нить…
То, мабуть, Аріадна поклала…
А минуле… повір… відболить…
Зірка сонця ТОБІ запалала!☀️

05.07.2023
Юлія Маринич

Не втомлюсь я ніколи від Неба!..
Так чарує мій погляд блакить…
Задивлюся у Вись, бо потреба…
Нескінченна, життєва мить…

Нехай хмари мій біль забирають,
Рани серця зцілИть бірюза…
Нічні зорі хай вічністю сяють!
О, вселенське, безмежне життя…

Я не хочу на щось нарікати,
Розгорнулися крила мої!
Новий день поспішу зустрічати,
Хочу жити, літати у сні…

У попутного вітру на гребні –
Я полину, як птаха в лісах.
Розлітаються біди у щепні!
Вільно дихаю, щезнув весь страх!

Я в блакить задивлюсь, бо потреба,
Хай єство заряджає потік!
Рясний дощ поливає із Неба,
Мій прекрасний, життєвий вік..
ND♥️
Надія Холод (ND)