Наче звір ворог в злобі лютує,

Поливає свинцем…бомби в ряд…

Моє серце в крові помирає,

КИЇВ рідний, моє сонце-град…

У вогні мерехтять хмарочоси…

Люди зрання ридають, кричать…

Московит валить хати в покоси,

КИЇВ рідний, моє сонце-град!

Князь Великий стоїть, споглядає:

“Що творить над Дніпром сатана!?”

Охрестив Київ-град, серце крає!

Його діти, його сторона…

Божа Матінка Світло відкрила

І в обіймах зігріла людей…

У ХРИСТА порятунку молила,

Київ-град переможе тепер!

Ви – наші леви! Ви – наші спартанці!

Ваш дух свободи, ваш патріотизм…

Спасибі Вам, що ми проснулись вранці –

Разом поборемо російський шовінізм!

Що буде далі!? А далі буде Світло!

До Ваших ніг летітимуть квітки…

Ви врятували Київ – вічне місто!

Вам лаврові надінемо вінки.

Засяють воїни у світлі Господа,

Свята Марія Вас обереже!

Ворог не пройде – ми зупинили гаспида!

Весна в повітрі, закінчилося все!

Прощай Росія, тепер ти в ізоляції,

Бо злобний карлик погубив тебе!

А ми розквітнемо, бо ми є вільна нація!

З нами Господь і Він нас проведе!

Непереможні, мусимо встояти!

Бо бережуть нас Небеса!

Захищені могутнім променем,

Не подолає нас лиха орда!

Ми ще живі – немає паніки,

Вискал звіриний відкриває лик.

Хай Світ побачить весь справжній замисел,

Як українська земля горить.

Звіру втрачати вже більше нІчого,

Бо жде розплата, він знає це.

Землі збирає, бо хоче більшого,

Хай Світ побачить справжнє лице!

Китай, Європа, США, Канада –

Сьогодні нас, а завтра ВИ!

Якщо не спините із пекла гада –

Буде горіти Земля в вогні.

Йому начхати, в душі диявол!

Уся Росія живе в пітьмі,

Йому плювати, він має намір –

Правити Світом, чатуйте всі!

Не імператор і не володар:

Старий, безумний комуніст.

Прощай Росіє, нема свободи,

Тебе здолав власний чекіст.

Ми – Україна, ми – народ єдиний!

Духовна нація, що волю здобула!

Хай Путін хоч на місяць виє,

Нічого вже не змінить – все дармА!

Ми – нездоланні, ми – непереможні!

Знайдемо вихід зі складних кутів.

Хоча накрила нас комуна чорна –

Прорвемося, бо є достатньо сил!

З нами Господь, і з нами правда!

Ніхто й ніщо не змінить долі хід.

Росіє, вас чекає карма:

Вселенська ненависть, закриє двері Світ!

Дух рабства – назавждИ у ваших генах,

Свобода – що ви знаєте про це!?

Водиця, а не кров тече у венах,

Проґавили свій шанс – от і усе!

Піддалися ви купці кадебістів,

Немає у вас лідерів нових,

Нємцова віддали на розстріл вбивцям –

Нащадки не пробачать

гріхів тих!

Ніжний провісник Весни…

Імпульс земної краси…

Ти пробивався крізь кригу,

Був у обіймах зі снігу…

Вже дочекався проміння –

Розворушилось коріння!

Що за творіння чудесне!?

Незвичне, мов промінь небесний!

Що не кажіть – крига скресне!

ПерейдемО перехрестя.

Люди країни,- повірте!

Ми у молитві – звір зникне!

Хоч він міняє гримаси –

Та пропаде, хай з ним трясця!

Світла не спинить, ніколи!

Ми Божі люди, вже скоро!

Ніжний провісник Весни,

На українській землі…

Вісник Небесного Світла,

Сила Господня Всесвітня!

Дзень-дзелень…

Це початок, мій день.

Десь шепоче струмок,

Іще раз новий крок…

Розлилася Весна

І Небесна роса…

Окропила траву,

Я босоніж піду…

Десь барвінок, як синь

Перекрив нічну тінь…

Наче з інею рай –

Оживає мій край!

Ейфорія життя…

Завмирає буття…

Ароматні квітки

Поросли, як вінки.

Ніби все, як завжди,

Рідні кадри Весни…

Серце знову на мить:

Завмирає, щемить…

Від краси, що іскрить…

Від роси, що блищить.

В грудях знов холодок

І кисневий ковток…

Ніби все, як завжди

І немає війни…

Відключилась на мить,

Та, душа так болить!..

Тривожний день, ще одна ніч…

Я проводжаю небо свіч…

Засмучена блищить Зоря…

Моя Весна!

Де є ти, Весно!? Ти ж прийди!

Серця любов’ю освіти!

Безбожні люди вкрали спокій –

Наш степ широкий…

Дніпро так стогне, бо у крОві:

Всі наші луки, ріки, гори…

Страждає зболена земля –

Де ти, Весна!?

Не чує…може через трохи –

Вона прийде, річок потоки…

Розквітне, оживе Земля…

Полине мантра в Небеса!..

Загоїть рани через рокИ…

Ми зробимо сміливі кроки…

Відродиться ще раз душа –

Прийди, Весна!

Ой гуцуле, мелодію грай!

Хай ця пісня полине за край…

Хай трембіта звучить крізь Карпати,

Хай почує її твоя мати…

Ти свободу на крилах неси!

Лине пісня у гори, ліси…

Довговічні дуби хай здригнуться,

Твої плечі – вони розігнуться!

Бо твій рід за спинОю стоїть,

Хай у жилах вся кров забурлить!

Грай, гуцуле, хай чують Карпати,

На далекому Сході солдати…

Розворушує душу твій клич…

Україна моя! Сотні свіч…

Голоси материнські лунають,

Долю кращу для діток благають!

Над вершинами світить зоря…

Хай трембіта звучить крізь поля…

Цей код нації – він не стихає!

Прийде час! Знову сонце засяє!

• Твір:

  Турмани прокинулись
  від сну.
  На вокзал злетілись
  залізничний.
  Обтовпили
  парапет готичний.
  Кави чорної
  під ясеном
  ковтну.
  Привітаю соняхом
  крилатого.
  Дочекаюсь на зупинці
  п'ятого.
  Заспаний,
  пом'ятий,
  як годиться,
  помандрую в ранок
  Кропивницьким.
  Пий зі мною день,
  зі мною їж,
  Мій маленький
  чепурний
  Париж.