ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Лірика    Не треба їй казати про любов

Не треба їй казати про любов

  • не треба їй казати про любов
    вона вже знає , що слова вартують
    так склалося , не винен тут ніхто
    так інколи в життях наших трапляється
    слова - шедеври почуттів і вражень
    коли у хоку чи сонет сплітаються
    слова дарують і слова вбивають
    між "так" і "ні" нічого не лишається
    не треба їй обіцянок святих
    невже ж під силу буде все зробити ?
    так інколи буває у житті
    що доля і слова ідуть нарізно
    тож краще не кажи їй зайвих слів
    лиш ті , котрі і так казати мусиш
    "привіт" , "чекаю" , "хочу" , "не пущу"
    і справжніх їх для неї буде досить...

    2022 рік

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Патріотичні    Над Дніпром

Над Дніпром

  • Красиво й тихо було вранці,
    І начебто війни нема.
    У мудрій димці тік Дніпро -
    Мовчазно думку навівав.

    Він не одну і не одному
    Зміг думку нав’язати.
    І тоді тишею своєю
    Щось намагався розказати.

    В ранковому сумбурі він
    Думку гоняв навколо себе.
    Які красиві береги…
    Як боронити вміють землю…

    Як він сторіччями змиває
    Землі української горе…
    Як починаючись в росії,
    Впадає потім в Чорне море…

    Як не одне сторіччя він
    Країну навпіл поділяв.
    Не тільки географічно,
    А й думки чутно розрізняв.

    Ми один з одним спиричались
    Ще за часів Хмельницького.
    Захід до заходу схилявся,
    Схід більше до російського.

    І довго притирались ми,
    Як чоловік з дружиною.
    Сварились ми щодо майбутнього -
    Майбутнього та з Україною.

    Ми день за днем всі довгі роки
    Йшли один одному на зустріч.
    Щоб у годину лиходійну
    Притиснутись змогли пліч-о-пліч.

    Гуртуємось ми у війні
    І стаємо все ближче.
    Стискаємось один до одного
    І до Дніпра щільніше.

    Здається стогне вже Дніпро
    В обіймах тісних єдності.
    Все ближче береги його
    Від нашої взаємності.

    Не зможе більше розділяти -
    Єдина вся країна.
    Немає «заходу» і «сходу»,
    Є тільки Україна.

    11-08-2022

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    Зомбі

Зомбі

  • Були до труднощів готові,
    Але ніхто не уявляв
    Ад артилерії обстрілу,
    Який внівець зводить життя.

    Коли стріляють - ми як мертві, -
    Не почуттів, не розуміння,
    Захмарена свідомість вся,
    Окопи наші як могили.

    Якщо в нас влучать напряму,
    То й хоронити буде нічого -
    Одна могила на усіх
    Та й сплетемося в одне тіло ми.

    У нас братерство тут сьогодні,
    Не по народженню - по смерті.
    У світ ввійшли всі в різні сім’ї,
    Але в одній ми майже мертві.

    Довгоочікуване затишшя
    Піхоти нам несе атаку.
    Як зомбі ми з могил встаємо,
    Щоб напихати супостату.

    Це наш час радості від помсти,
    Ми раж життя знов відчуваєм,
    Коли палає танк ворожий,
    Коли піхота відступає.

    І знаємо все наперед,
    Що, відбиваючи піхоту,
    З неба поллє на нас метал,
    В ад повернемося ми знову.

    Ми з сім’ями вже попрощались,
    Ми як мерці - нас вже не вбити.
    Але нам випав дивний шанс,
    За наші ж смерті шанс помститись.

    І потому ми раз у раз
    Повстаємо всі як з могили.
    Ми зомбі - ворог бійся нас!
    Ми зомбі, щоби інші жили!!!

    03-08-2022

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    Про одну мрію…

Про одну мрію…

  • Лежить в пораненій землі
    Хлопець і дивиться на небо,
    Майже засипаний увесь,
    Що й хоронити вже не треба.

    Пригадує своє життя,
    Дитинство, теплі руки мати.
    Школу, і друзі як його
    Умовили йти воювати.

    Він пригадав дівчину ту,
    З якою так і не зустрівся,
    Лише у мріях що була,
    В мріях з якою одружився.

    Свою дитину пригадав,
    Яку вже не народить.
    Сім’ю, якою хотів жити,
    Але… життя відходить.

    Він тут залишиться навіки,
    Навряд чи хтось його знайде.
    Для мати він ще все воює,
    Але він згинув майже вже…

    Так не побачивши життя,
    Він буде вічно воювати.
    Мати, проплакавши всі очі,
    Вдома його буде чекати…

    А інший хлопець десь знайде
    Омріяну дівчИну,
    І побудує з ней сім’ю,
    І народить дитину…

    І інша мати порадіє
    За щастя свого сина…
    Ніхто не зможе здогадатись,
    Що іншого це мрія…

    Війна так половинить мрії
    І сім’ї поділяє -
    По два життя на одне щастя
    У чергу виставляє.

    Після війни хто житиме,
    Той має все зробити -
    Своїм і щастям того хлопця,
    Щоб зміг свій вік прожити.

    Щоб мати, хлопця що чекає,
    Теж інколи раділа б
    Щастю, яке в бою здобуто
    Для інших її сином.

    22-07-2022

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    Путину с благодарностью

Путину с благодарностью

  • Вот правильно, что Путин к нам пришёл,
    Он вскрыл мою неведомую сущность,
    Она внутри меня жила, скрываясь ото всех,
    Сейчас наружу лезет эта гнусность.

    Под маской миролюбия своей
    Скрывал агрессию большую к россиянам,
    Пытался их понять и уважать,
    Теперь готов им глотки грызть я рьяно.

    И в страшном сне себе не представлял,
    Что быть могу настолько агрессивным,
    Что смерть смогу я пожелать другим,
    Переполняясь ненавистью сильной.

    Как в своих чувствах слеп был бестолково!
    Не видел сущность я преступную свою.
    Во мне теперь цветёт и пахнет русофобство,
    Как доктор Путин вскрыл всю гниль мою.

    «Ланцетом» из ракет, смертей знакомых,
    Тем что разрушил мирный мой уклад,
    Раскрыть сумел меня он по-иному,
    Мою смог агрессивность показать.

    В безмолвное единое пространство
    Он превратил огромную страну,
    Чтоб я не распылялся понапрасну
    И сконцентрировал всю ненависть свою.

    Я к пику приближаюсь русофобства,
    Уже себе я глотку готов грызть
    За свой родной язык - он тоже русский,
    И что душа моя на нем болит.

    Все просто гениально сделал Путин,
    Видно, за то его боготворят -
    Вскрывает в миллионах русофобство,
    Достойный пули в лоб дегенерат!!!

    30-06-2022

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Опасаясь перемен…

Опасаясь перемен…

  • Вся атмосфера натянулась,
    Мы слышим громкий резкий скрип,
    Вокруг ревет, гремит эпоха,
    Вот-вот сломаться норовит.

    Живем на грани перемен мы,
    Не все понятно нам сейчас,
    Мы ждём, что сменится эпоха,
    Жизни настанет новый час.

    Мы с юности, читая книги,
    Завидовали людям тем,
    Кто пережил излом эпохи,
    И кто бурлящим видел мир.

    Над людом мы простым смеялись,
    Кто не почувствовал излом,
    Кто новой жизни придыхание
    Не ощущал в момент его.

    Жалели всех, кто шанс терял,
    С новой эпохой что пришёл,
    Кто новшества не принимал,
    В тень новой жизни отошёл.

    Но сами многие из нас
    От грохота излома в трансе.
    И в будущем будем смешны,
    Сейчас молясь о новом шансе.

    Большое видится на расстоянии,
    И умным быть потом легко.
    Но видеть будущее сразу,
    Не всем по жизни нам дано.

    Кто пережил излом эпох
    В момент развала СССР,
    Наверное, понять тот смог,
    В чем заключается секрет.

    Излом эпох ломает все:
    Людей, и общество, и время, -
    Распределяет кому вверх,
    Кому в «подвалы» жизни бренной.

    Не каждый сможет шанс понять
    И в будущее заглянуть.
    И большинство уйдёт в «подвал»,
    Излом чтоб на «горбу» тянуть…

    12-06-2022

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Лірика    Туман

Туман

  • Туман..
    День звичайний,але якийсь не такий,
    І все місто ніби перестало говорити.
    Усі сховалися по своїх домівках,
    І ніхто не сміється проходячи повз тебе.
    Лише ти йдеш дорогою і думаєш,
    Думаєш про своє життя,
    Таке ж дивне як і цей день..
    Шукаєш свою дорогу,як поїзд свою колію,
    Але він знаходить її,а твій шлях якийсь заплутаний.
    Навіть твої вуста,промовляючи кожен день одні й ті самі слова,глаголять їх по різному..
    Любов?Ненависть? Хоч якісь почуття..?
    Але ти вже звиклась з цим тужливим життям,
    І просто чекаєш на той шлях ,
    Ніби поїзд свою колію,свій щоденний путь..

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Лірика    Купайло

Купайло

  • Сяйво від місяця яскраво світило
    В зеленому лузі віночки плели
    Пустити у воду їх кожна хотіла
    Та що там ховалося не знали вони

    Заходили в воду холодну як лід
    Віночки пускали й гляділи на цвіт
    На небі засяяла вже зірка ясна
    А з озера виплила русалка красна

    До річки занесла і в воду поклала,
    Тоді ті слова вона і сказала :
    «Не бійтеся води,підходьте ближче сюди,
    Затягнуть руки слизькі вас на дно,
    Але не бійтеся,вам буде уже всеодно.»

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Лірика    ***

***

  • ***
    Зорі не потонуть у ставку.
    Лише обережно,
    зовсім трішки
    перед тим,
    як простувати пішки
    вгору,
    до сузірної хатинки,
    один одному
    на темнім бережку
    камінцем шорстким
    навперемінку
    під вербою
    тут, на мілині
    закушпЕлені
    свої
    обімнуть ніжки.
    Ми з тобою,
    моя крале,
    те уздрієм.
    Дай но тільки
    відпустити в ніч
    зумієм
    із обіймів
    наше зоряне кохання.
    Та про це
    ніхто із нас
    не мрій до рання.

    ЗАКУШПЕ́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Покритий пилом; курний.
    Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 178.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    Дневник шестнадцатилетней Кати из Мариуполя (основано на реальном дневнике)

Дневник шестнадцатилетней Кати из Мариуполя (основано на реальном дневнике)

  • Из Мариуполя девчонки
    Случайно прочитал дневник…
    Ревел белугой я над ним,
    Стихом его тут изложил…

    «Теперь я знаю, что не боль
    Неразделённая любовь…
    Больнее было мне смотреть,
    Как маму забирает смерть…
    Как братик младший к ней подходит,
    Кричит: «Не спи, а то замёрзнешь!»

    Боль голода мы испытали,
    И голубя мы есть пытались.
    Нет, не принёс он облегчения,
    Рвало всех нас от отравления…

    Я помню умерла соседка…
    Нас разъедал всех запах крепко…
    И дядя Коля - отчим мой -
    Пытался вынести ее..

    Он нам помог, но тишина
    Взрывом растяжки прорвана…
    Погиб… Он также как отец,
    Всегда был близкий человек!..

    Рыдала мамочка моя…
    С миром почила… Умерла…
    Сказала брату я: «Уснула…»
    Он понял, что я обманула…

    Через каких-то лишь три дня
    Была эвакуация…

    Брата спасала, как могла,
    Ему прикрыла я глаза,
    Чтоб он не видел ужас трупов,
    Когда бежали мы оттуда…

    Мы маму не похоронили,
    Не будет у неё могилы…
    Вместо могилы лишь подвал
    Под домом, что давно упал…

    Мама осталась в том подвале,
    Неделями где жизнь спасали…
    Нужду справляли, ели, спали
    И вонью трупов мы дышали…

    Какая вонь стоит от трупов!..
    Нет, никогда я не забуду!..

    Мне веру в Б-га подорвали!..
    Если бы был - так не страдали!..

    Мама моя верила в Б-га!
    Совсем не делала плохого!
    Нет!!! Ничего и никогда!
    За что же он ее забрал?!!

    Все, что грехом она считала,
    Вокруг себя не допускала.
    Она ведь даже дядю Колю
    Укладывала не с собою,
    Пока они не поженились!
    Даже курить грехом считала.
    И чтоб она не нервничала,
    Бросил курить ведь дядя Коля,
    На радость ей, во слову Б-гу!
    Храм посещала регулярно,
    И исповедовалась часто.

    Зачем же Б-г ее забрал!!!

    Мне батюшка что-то сказал,
    Мол для служения забрал!!!
    Служила б тут лучше она
    И нас воспитывала…

    И ненавижу я россию.
    Во что же там их превратили!..
    Родной мой дядя там живет…
    Но он меня не признаёт:
    «Катя? Какая ещё Катя?
    Война какая? Вас не знаю!»

    Потом с чужого телефона
    Он выслал:
    «Не звони мне больше…
    Опасно это для всех тут…
    А маму нам уж не вернуть…»
    Их ненавижу! Не прощу!
    Страх заменил ему сестру!..

    Страшно, когда сидишь в подвале,
    Глушишь детей, чтоб не кричали…
    Ведь если будет слышен крик,
    Русский солдат может убить…

    Мне те, кто выжил, говорили,
    Насилие русские чинили,
    Над стариками и детьми,
    Не брезговали трупами…

    Зачем шёл путин нас спасать?
    Свой страх хотел нам навязать!!
    Если Б-г есть, то почему
    Позволил все это ему?!

    Ведь мы же хорошо все жили,
    Даже машину мы купили…
    Не сможет только дядя Коля
    Обещанное мне исполнить -
    Планы вождению учить
    Никак нельзя осуществить!!!

    Нету теперь и той квартиры,
    В которой хорошо мы жили…
    Машины нет - ее сожгли…
    Зачем вы русские пришли?!

    Я в безопасности уже,
    Но жизнь не в радость сейчас мне!
    Боюсь, что с братом разлучат,
    Могу его я потерять!..

    Вернусь - я верю - в Мариуполь,
    И жить на том же месте буду!
    В день смерти мамы каждый раз
    Спускаться буду в тот подвал!..
    Цветы я буду возлагать
    И маму буду вспоминать…
    Как памятник теперь мне будет
    Подвал, в котором гибли люди!..

    Детей своих все обнимайте!
    Им запах свой передавайте!
    Хоть запах им запомнить надо,
    В вечность когда уходит мама…

    Если смогу перетерпеть,
    Смогу своих детей иметь -
    Всегда их буду обнимать
    И от себя не отпускать…»

    Тут правда все, что написал,
    Я ничего не добавлял.
    Стихом дневник пересказал,
    Чтоб россиянин прочитал.

    Услышьте! Дети Украины
    Клянут сейчас вовсю Россию!
    Кто страх не сможет победить -
    Вечно в проклятиях будет жить!!

    07-04-2022
    _________________

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
WEBQOS - Strony internetowe Warszawa
Tworzenie Stron Internetowych w Warszawie
KolorowyZegar - System dla Żłobka
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]