Утром встаём - главу «Майн Кампф»
Мы дружно все должны читать.
А после чтения - упражнение:
Проклятья сыплем в Президента.
Мы все нацисты выбирали,
Чтобы еврей был Президент, -
Чтоб по утрам мы не искали
Ненависти своей объект.

У нас ведь даже в синагогах
Читают все «Майн кампф» и Тору.
А для церквей из ПЦУ
Нацизм вписали в Библию.

Проблем с питанием у нас нету.
Мы по утрам едим котлету
Из мяса русских молодых.
И кровью их мы запиваем.
Излишеств мы не позволяем,
Поскольку мы всегда готовы,
Сдавать военные все нормы.

Днем думаем только о НАТО,
Как поскорей туда попасть.
На полднике у нас граната -
Ее ведь надо побросать.
Но побросать не просто так,
А чтоб гражданских попугать.
Потом в заложники их взять,
Чтобы не дать голосовать.

По вечерам мы как-то просто
Готовим планы «Барбаросса» -
Как нам Россию захватить
И русский мир поработить.
Затем опять мы ненавидим,
Теперь уж жителей Донбасса,
Как Крым в крови нам утопить,
Чтоб не было от нас им спаса.

И перед сном в ванной купаясь,
Урок нацизма повторяем.
Употребив наркотик на ночь,
Укладываемся почитать мы
О приключениях Бандеры
В густых лесах СССРа.
Вот так, на радость сатаны
Проводим будние мы дни.

На выходных, как время больше,
Мы думаем ещё о Польше.
Как и ее нам захватить,
Чтобы нацизм распространить.
Ну и конечно, по субботам -
Лабораторная работа.
Мы птиц все пичкаем заразой,
И тренируем их летать,
Чтобы славян они сумели
По всей России отравлять.

** ** **** ** **

Абсурд и бред?!! Не может быть?!!
Лишь сумасшедшему поэту
Могло на ум прийти все это?!
Да!! Но какой ум Президента,
Обрисовавшего все это,
Войною взявшись устранить
Все то, чего не может быть?!!!

25-03-2022
______________

Це зовсім інші відчуття,
Коли під шкірою війна,
Коли по жилах вже тече,
Коли в тобі вона живе.
Коли вже стрес не викликає
Бо все всередині звикає.
Наче імунітет працює,
Вірус війни той що блокує.
Коли товстіше стає шкіра,
І горе менше в ній бʼє діри.
Коли не аргумент війна -
Звичайний елемент буття.
Втрати коли не відчуваєш,
Тому що вже до них звикаєш.
Ненависть коли поглинає,
Собою мрії підміняє.
Коли прокляття і зловтіха
Душу твою заводять в лихо.
І божевілля відчуваєш,
Бо мир боятись починаєш.
Це дійсно інші відчуття.
Та чи насправді це життя?..

01-07-2023

У шоці Львів, такого ще не знав.
Таких атак на нього не було.
Влучив «Калібр» у житловий будинок.
Смерті, поранені, зруйноване житло.

Старий будинок. Майже всі квартири
Перетворились в місиво речей.
Спустошення життя зсередини і ззовні.
Біль. Жах. Шок. Сльози горя із очей.

Чому стріляли? Десь хтось побачив там
У зоні парковій військових і склади.
Але поцілили прямісінько в будинок,
Прості львівʼяни де мирно жили…

Сказати нічого. Тільки слова підтримки
«Тримайся місто Лева і живи!»
Ридає Львів, та біль по всій країні.
Живе так Україна у війні…

07-07-2023

Из головы война уходит.
Все больше заселяет мир,
Тот, что войною изуродован,
Реальный тот, что вытеснил.

В нем чаще смерть жизнью играет,
Чаще течет горе из глаз.
В нем каждый день как лотерея,
В которой выжить - просто шанс.

В нем те, кто «здесь», и те, кто «там»
Теряют меж собою связь.
Слова друг друга понимая,
Все меньше могут понимать.

В нем мирно жить не получается,
В нем ненависть второе я.
Но он мгновенья порождает,
В которых нет слова «война»…

08-07-2023

Він запитав: «За кого ми воюємо?!
За тих, хто пʼє, гуляє у тилу,
І хто ховається від «військкомату»,
Не віддаючи нічого на війну?

За що вмирають мої побратими?
За що каліцтво і біль рваних ран?
Щоб хтось сказав, що вірить в ЗСУ?
Цього дуже замало усім нам.

Пуста ця віра зовсім нецікава.
Потрібні справи. Ті, що зможуть довестИ,
Що захищаємо людей ми гідних,
На життя гідних ми міняємо свої.

Чимало у тилу на перемогу хто працює,
Та більшість забуває, що війна.
Пригадують лише під час обстрІлів,
Або з загрозою, повістки що вручАть…

Дратують! Дуже нас дратують
Пояснення причин, чому не можуть бути на війні.
Повірте, не піти на фронт щоб,
В солдата в кожного причини є свої…

Смерті бояться?! Боїмось і ми.
Але досвідчені і бачили не раз:
До тих приходить смерть, кому судилося,
Не заховатися від неї в судний час…

Робіть що небудь у тилу заради нас!
Робіть що небудь задля перемоги!
Не хочемо вмирати за байдужість,
Втрачати за байдужість руки й ноги…»

Багато ще чого він говорив й питав.
У мене не було, що відповісти.
Відправив волонтерам черговий донат.
Пішов дивитися в обличчя містом…

03-07-2023

У вечері сказали привезуть.
О п’ятій говорили… потім в сьомій…
І о десятій теж його чекали…
Стояли люди зі свічками у руках,
Як на молитві, як на сповіді стояли.
Свічки горіли і згасали,
І повністю, вщент вигорали,
Люди на нові їх міняли,
І один одному давали,
Кому свічок не вистачало.
Вони всі шану віддавали,
І час йому свій повертали.
Бо він віддав своє життя,
За той їх час, за майбуття.
Він витратив, що в нього було,
Люди то знали, не забули,
І намагались повернути
Той час, що в нього вже не буде.
Всі дочекались… зустрічали…
Свічки для нього всі палали…
Сльозами шлях йому встилали…
Громадою вдень проводжали…
Серцями на колінах всі
Пред ним, як пред святим, стояли…

29-10-2022

Их было много, очень много
Тех, кто в последний путь
Пришли, чтоб проводить героя,
Погибшего в бою.

Ему навечно сорок пять,
И вечно воевать…
Из тех, кто делает победу пешком -
Ведь он солдат…

Безмолвно с гордостью и горем,
Смотрела мать на гроб…
Трое детей… Жена стояла,
Не сдерживая слез…

Мамы других солдат пришли,
Тех, кто ещё воюет.
В мольбах, чтоб был последним он,
А их, чтобы вернулись…

Солдаты… в воздух выстрелы…
Флаг украинский на гробу…
Толпа людей безмолвных горем,
Проклявшая войну…

В последний путь везли героя…
Дорога длинная была…
Их было много, очень много,
Кто на коленях провожал…

24-08-2022