Ти не протився своїм почуттям !
Що люди скажуть..? Якась маячня.
Не люди люблять,любиш тут лиш ти,
Яке до біса тут вже каяття?

Чому хтось судить,коли ти не така?
Чому ж любить забороняється двом вам?
Прийшло кохання і не помітила ти як,
І так багато "чому..?" з'являється в цей час..

Прийшов ваш час.
Любити до останнього,
Й людей відставити,
На план останній.
Не можна вибирати вам кохання
Але воно вже вибрало для цього вас.

Вона була прекрасна як осінній вечір,
Вона була як птах що відлетів.
Очі її мов той каштанчик з печі,
Який закинули туди без простих слів.

Вона була чарівна як метелик,
Укутаний у кокон із краси.
Її усмішка як тепленький вітер,
Майнула і залишила свій слід..

Вона була прекрасна як прикàзка
Написана між всіх тих сторінок
Любила її голос той сріблястий
І так любила той її смішок..

Є снів багато про моря і весни,
Є сни про гори і літа,
Є також сни про теплі вісти,
Є просто я,спокійна я.

Це звісно добре,що приснилось,
Тобі про весни і моря.
Але я ще бажаю в долі,
Щоб снилась я,тобі лиш я..

І дуже гарний був той сон,
Що снивсь про гори і літа.
Але я все одно чекаю,
Коли приснюсь тобі лиш я..

Ви з загубленого світу?
Не сподівайтесь на диво в житті,
Диво буває лиш в книжці.
Ви з казки.?
Могло бути гірше,
Але могло бути й краще.
Ви живете в повній ілюзії?
Достатньо однієї секунди,
Щоб зробити те що так хочеться.
Ви з короткого життя?
Звертайте увагу на дрібниці,
Які вам дарують радість і щастя.
Й життя те коротке -
Витрачайте тільки в своє задоволеня..

Піднімайте ви теми важливі,
Буде день,світанок й зоря.
Стануть люди сильніше, мов простір ,
Та робитимуть усе й без прикрас .

Піднімайте,буде в темряві просвіт,
Й без сорому буде борьба .
Будуть люди усюди щасливі,
Й діло добре буде в серцях..

Бажання я не маю ні на що,
Й робити вже не хочу я нічого.
Натхнення? Де ж воно було?
Десь було,але вже пішло..

Не маю хисту до роботи,
Не буду терапевтом працювать.
Лежить дорога тільки у мистецтво,
Та не достатньо,щоб грошей багато мать.

Не буду вірші я складати,чи малювати "бо зна що"
Не буду й книги я писати,бо щось не то, так,щось не то..

Так все життя як одне свято ,
Помітити не встигнеш й вже пройде ,
А хисту до роботи все так само.
Усе таке ж, усе таке ж..

Як біля гробу ти ногою будеш,
То щось робити вже не буде сил.
Тому на все свій час й роби що хочеш,
Роби вже так, дорога як лежить.