Пробачити мені ,чи може послати?
Промовчати ,чи вже сказати?
Як гидко мені від тебе й твоїх "жартів".
Які пів життя мені псували.
Ну що ж.. Побажаю тобі я того ж.
Що казала й кричала на вулиці ти,
Що селом всім гомоніли разом.
І за що? За моє добре ставлення?
А може за допомогу?
Як ти бігла до мене жалітись і казала що лиш я розумію,
розумію цей дивний світ.
Все ж таки я зрозуміла.

І бажаю тобі лиш найкращого,
Всього,чого ти для мене хотіла.
Всього чого я ніколи побажати не зможу..

Хочеться романтизувати життя,
Взяти квиток до кінцевої станції.
Купити каву на окраїні ,
Й гуляти десь під Києвом.
Надіслати листа,що закохана,
Чи милуватись закоханими..
Співати пісні в караоке,
Й танцювати в барі до ночі.
Усвідомити,що ти головний герой життя свого,
І прожити всі ці емоції.
Познайомитись з перехожим ,
Який подарує квітів букет.
Й зрозуміти що зараз ти там де повинна.
В тому місті,і в той час.
Зрозуміти що лиш це все потрібно..

Коли не любиш тіло своє миле,
І в дзеркало дивитись не схотіла..
Коли закрилась ти в собі ,
Й закрились сили.

Під ковдрою тобі вже краще стало,
Й ділитись всім ти з нами перестала..
Я зрозумів, що ти доросла стала,
Й важке завдання тебе огортало.

Ти полюби себе й пробач страждання,
Яке життя доросле готувало.
С під ковдри вилізь і знайди пізнання,
Що це завдання всіх нас огортало...

Я скажу вам :« немає сенсу ревнувати!
Гадати й думати де є любов твоя»
Якщо вже полюбили вас незримо,
То вже ніяк не зможе кинути він вас..

Якщо захоплення це просто,
Бажання без кохання - то пристрасть.
Не допоможе тут ніяке рвання,
Біля себе кайданами тримать.

Втекти,якщо людина хоче,
При білім дні зможе в якийсь час.
І зупинить його ніщо не зможе,
Коли вогонь у серці тім погас..

Ні,я не вірю в Бога,
Ну а навіщо? Де ж та допомога.
Не вірю в демонів чи ангелів я зовсім,
Та навіть реінкарнація це промах..
Чи вірю я хоч в щось? Що за питання,
Життя і смерть,де починається останнє?
Ні,я не вірю в Бога.
Вірю тільки в себе. Бо допомога лиш одна для тебе.
Якщо не вірю я ні в що ,так легше,
Хоча питань таки не наберешся..
«Звідки цей світ,як бачу я й функціоную?»
Це дивовижно,але звідки ж знати?
Тому коли спитають мене знову,
«Чи віриш в Бога?»
Ні,не вірю в нього.

Ти полюбив мене ще в квітні,
Десь близько років 2 тому..
В любові клявся ти довічно,
Та що мені ось ця любов?

Сказати чесно.. не любила.
Тебе,твій сміх і голос твій,
Що ж.. та не мала крил я,
Щоб полетіть на край землі.

Тікати? Марно, пам'ять вічна,
І не забудеш це в кінці.
Що ж до любові..
Так космічно,але я не любила,ні.
Казала? Так,але ж не правду,
Можливо це була й брехня..
Мене любив ти, але марно,
Тому,що не любила я..