Художник, напиши картину,
Зображено на якій мир,
Де за столом сидить родина –
Дружина, чоловік і син.

Де сонце сяє, небо світле,
Дніпро тече, а не кипить.
І цвірінчать на дворі діти,
По небу клин птахів летить.

Так напиши, щоб світ світився,
Різнобарвиттям своїм грав,
Щоби картину хто побачить,
Душою в мирі утопав…

Художник, напиши картину,
Ту, що побачиш за вікном,
Про мати, яка наодинці
Сидить і плаче за столом.

Про небо, жах що викликає,
Дніпро, що вільно не тече,
І як сирени заглушають
Несамовитий крик дітей.

Біль напиши, розруху, повінь,
І цвинтар той, що в прапорах.
Так напиши, щоб кожен бачив,
Який прийшов в країну жах…

Потім повісь картини поруч –
То буде твій «Війна і мир»…
Так напиши ці дві картини,
Щоб біль їх кожен зрозумів.

18-06-2023
Е.В. Рей

Скільки чекали контрнаступ,
Тепер нудьга за результатом.
І рветься з багатьох сьогодні
Бажання більших змін на фронті.
І підпирає настрій цей,
Військових гонить уперед.
Політика і популярність
Військових уперед штовхають.
Та ця нерозсудливість втоми
Вбиває у бою військових.
Цей мимовільний «поштовх в спину»
Когось штовхає у могилу.
Кожен, хто «швидше» закликає,
Своїх на фронті той вбиває.
Відкрився другий фронт війни,
Один, де ворог, другий тил.
Війна із тилом – заспокоїть,
Не заважали щоб військовим.
Тому з усіх інфоканалів
Звучить, що все іде по плану.
В тилу йде контрнаступ свій –
В терпінні полягає він.

20-06-2023
Е.В. Рей

Місто, центральний його ринок,
Йде метушня звичайна мирна.
Не знає хто, навіть не скаже,
Що обстріли щодня тут майже…

І ось новий постріл із «Града».
Ринок накрився миттю матом.
Прокляття із усіх боків
Всім тим, хто робить той обстріл.

І сміх весь ринок накриває –
Слова синхронно вилітають.
Та в укриття не поспішають,
Справи свої не залишають…

Війни вже повивчали звуки,
Знають куди йде постріл чутий.
Приречені на гострий слух.
Ним зараз в місті всі живуть.

Подія взагалі звичайна,
Майже і страх не викликає.
Втома, лише втома долає.
Ті обстріли вже рік тривають.

Живуть у смерті на долоні,
В них обʼєднались сміх і горе.
Той сміх є свідком їх буття,
Жаги до мирного життя.

08-05-2023
Е.В. Рей

***
Донька у нього народилась.
Найбільше свято то для тата:
Як донька батька полюбляє,
То сину навіть не пізнати.

Він батьком став, як довго мріяв,
Та не відчує, не пізнає,
Тієї милоти дитини,
Що грається, що обіймає.

Невзмозі підійти до неї,
На руки взяти, потримати,
Губами ніс її знайти
І цілувати, цілувати…

Мріяв про те, що нездійсненно.
Про те, що так і не пізнає.
Життя де разом батько й донька
Війна в могилу закопала.

Загинув він. Лише крізь спогади
Дитині батька пізнавати.
Війна відправила у мрію
Можливість з татом їй пограти…

Віталій Кіркач-Антоненко загинув 09.11.2022.
19.05.2023 в нього народилась донька

17-06-2023
Е.В. Рей

Весь жах війни, що може бути
Пройшовся по Херсону.
Він, переживши окупацію,
Живе в страхітті знову.

Місто розстрілюють, вбивають,
Знущаються над ним,
Безсило потерпає
Від подиху війни.

Живе наче на полі мінному,
Де кожен день загибель.
Обстріл… і двадцять три людини
Вже не побачать рідні.

Слів на російську армію
Не вистачає просто,
Вітає в голові одне –
Криваве слово «помста»…

04-05-2023
Е.В. Рей

Він носить на екіпі прапор,
Завжди готовий розгорнути
Над селищами, над містами,
Які він мріє досягнути.

Над тими, що миром засяють,
Куди війна не повернеться.
Він мріє, його двоколор
На щастя на вітру забʼється.

Прапор його вперед штовхає,
Підтримує у ньому гідність,
Із спини душу зігріває,
Нагадує, що йти потрібно.

Туди, місця де горем плачуть,
Де спокій й мир у неба молять,
Його де потайки чекають,
І Україну в серцях носять.

24-04-2023
Е.В. Рей

Коли дитину мати втрачає,
Більшого болю в світі немає,
Крику гучнішого, тиши мовчання,
Більшого в світі немає страждання.

Погляду того, що спопіляє,
Слів, які винних і смерть проклинають.
Пісні печальніше в світі немає,
Що мати мертвій дитині співає.

В світі потужніше сили немає
Той, що від горя горло стискає,
Серце яка у той час розриває,
Важкістю, що до землі притискає…

Скільки війна принесла цих страждань!..
Скільки проклять і прохань покарань!..
Скільки в війні ще родиться цих сил,
Щоб її хтось врешті решт зупинив?!.

17-04-2023
Е.В. Рей

Живеш «робота-дім-робота»,
Якісь прості денні турботи,
Плачеш, смієшся чи спокійний,
На фронті хтось за це загинув.

Збирає сили Україна…
Морочить голову росія…
Захід про поміч говорить…
Когось вбивають у цю мить…

Тягнуть війну на своїх плечах
Військові, що живуть у смерті.
Мить кожна мирного життя
В війні проплачена вбиттям.

Життя вимірюється смертю,
Коли війна навколо смердить.
Це інший вимір існування,
Мир – головне в ньому бажання.

02-04-2023
Е.В. Рей

На це дивитись неможливо,
Слова у горлі застрягають,
Бо відчуття, що то не хлопця, –
Шию ТВОЮ перерізають.

Повільно зламують хребет,
Перерізаючи кадик.
На відео тебе знімають,
То твій несамовитий крик.

Що міг зробити таке хлопець?
Що міг сказати наперед?
Чим зачепити, щоб фіналом
Була настільки люта смерть?

До тих, хто вбив питань немає.
Бо відповіді не дають,
Предмети, черв’яки, амеби…
Слова до кого не дійдуть.

НАВІЩО так було знущатися,
Жорстоко так вбивати хлопця?
Щоб більше в нас було бажання
Перерізати їхнє горло?

13-04-2023
Е.В. Рей

Неначе символ усієї
Російської навали –
Лише за «Слава Україні»
Солдата розстріляли.

Вони бояться навіть слів
Тих, що про Україну.
Стріляли так, мов кулю він
В них планував пустити.

Страшний був тим, що свою душу
В полон так і не здав.
Саме тому російський покидьок
Його і розстріляв.

07-03-2023
Е.В. Рей