Не повернемося до того світу,
Яким жили, і по якому був наш плач.
Його не буде вже, він мара неможлива.
Майбутній світ не знає жоден з нас.

Світ змінюється. Змінюємось ми.
Якими будемо? В якій країні?
Хто буде другом нам? Хто ворогом?
То важко уявити нині.

Бажання в нас одне із іншим лаяться,
У кут глухий заводять майбуття
«Швидкий мир» суперечить «волі»,
«Смерть зупинити» – не дає «життя».

Нам варто нервувати – ми спокійні.
В нас віра в краще в кожного своя.
Наш спокій й віра спаяні терпінням
І сподіванням – буде ще життя.

Непізнане життя у світі невідомому,
В країні тій, в якій ще не були,
Людьми наповнену, яких ніхто не бачив,
Які себе й війну перемогли.

14-03-2023

Е.В. Рей

Чи плачемо? Ми плачемо!
По тих, кого не бачимо,
По тих, кого ніколи вже
В житті ми не побачимо.

Чи ненавидимо? Ми ненавидимо,
Бо горя видимо-невидимо.
Захоплені ненавистю
Її вже не зупинемо.

Пробачимо? Ні, не пробачимо
За все, що нами втрачено,
За весь той біль, що в гени наші
Війною завантажено.

Чи знаємо? Не знаємо,
Коли війну здолаємо.
Та все, що пережили в ній,
Навік запам’ятаємо.

28-02-2023
Е.В. Рей

Не вистачає твоїх рук,
Не вистачає твоїх губ,
Мені потрібно те життя,
В якому поруч ти і я.

Бажаю дихати тобою,
Ві сні торкатися рукою.
В очах щоби світилась ти,
Щоб знову разом були ми.

Дітей заради у розлуці,
Щоби війни не чули звуки.
В пастці страхУ за їх буття
Туга з’їдає нам серця….

Клята війна. Горе життю
Усім – на фронті і в тилу.
Жага повернення до миру
Бажання всі заполонила.

02-03-2023

Е.В. Рей

Росія навіть і не знала,
Яка біда її спіткала,
Коли на Україну в ранці
У лютому вона напала.

Не знала, що біда пойде
І по її домам,
Що тисячі трун полетять
В оселі росіян.

Що армія російська
Проблеми буде мати.
Що не вона, її примусять
Фальцетом заспівати.

26-02-2023
Е.В. Рей

Ти жив в прадавнім Карфагені,
Не знав ти Бога, не моливсь…
До сатани звертавсь щоденно,
Бо чорним магом народивсь!

Як чарівник зціляв болячки,
Бо з бісами умів дружить.
Та, схаменувся, встав зі сплячки,
Не зміг без Бога в душі жить!

Священномученику, Кипріяну!
Отцю і Сину ти вклонивсь!
Твоя жертовність в віках знана,
До ніг Христа ти притуливсь!

Хоч мав багатства, захват, славу…
Тобі вклонявся люд мирський,
Та добровільно зійшов на плаху,
Бо оселився Дух святий!

Ти дав молитву від недугів,
Що відьмаки творять в пітьмі.
Тепер з людей сходить наруга,
Бо освятив Господь її!

О, Кипріяну і Юстина!
Ви возвеличили Христа!
Ваша молитва в душах лине!
На всі віки вона жива!
ND🤍
Надія Холод (ND)

Той ранок не забуде Україна.
Шок перший від ракет розривів.
Жахом злетіли над країною слова:
«Розпочалась з росією війна».

Країна зрушилася з місця,
Наче якийсь двигун завівся.
Хто на війну, хто від війни біжав.
Та що таїти – хтось на росіян чекав.

Невизначеність страхом керувала,
Бо жах війни тоді країна ще не знала.
Попереду був Маріуполь, Буча…
І запах смерті від війни смердючий.

Країна ранком тим ще не пізнала,
Якою вмить вона міцною стала,
Які насправді люди в ній живуть,
Як виглядає українська справжня лють.

Ще ранком тим країна пізнавала:
РіднІ в росії в неї вже немає.
Крик той, що Україною лунав,
Там в більшості сміх тільки викликав.

Не знала, довгою що буде ця війна,
Коли чекати допомогу, звідкіля.
Багато що тоді країна ще не знала,
Але на спротив ранком тим вже встала…

24-02-2023
Е.В. Рей

Їй подобалося спати, та курити цигарки
Курила вона їх для спокою в душі
Цигарки вбивають, і вона це знала
Знала, та не припиняла
Іоана Лі

І твоє сонце для мене засвітить,
І твоя посмішка, так мені личить.
І, як про тебе згадаю
В емоціях я розквітаю…

Світить вогнями та грає,
Як вся веселка яскрава.
Хвиля тепла гріє душу,
Про тебе я мріяти мушу…

Ти десь у Світі далекім,
Попереду гори та ріки…
Столиця Варшава, Париж…
У небі британським париш?..

Де б ти не був та нас двоє,
Хоч різні слова в нашій мові,
Бо в серці один промінець,
Він поєднав стук сердець!
ND💗
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)

Як променів, кохання повна ти
Мов сад у росах, голубів
І всю ту біль, й переживання
Я множу, у душі своїй

В огні земнім, небес тремтіння
Я встрітив очі ті, встрітив в давні дні
Ти ж та, така пурпурно чиста
Й така близька, така мені близька
Мені ти дала друге щастя, життя удруге

Я п’ю з зіниць твоїх, росу ту ранню
Як промені у темну ніч
Твої зіниці темно ранні
І серце ніжне те твоє
У твоїх очей сіяння ніжні
Я бачу душу всю свою

У темнім дні, заграють віти
І знову промені спадуть
І знову ми будем горіти.
Й проміння серця лиш твого
І знову ми будем палати
Огнем безмежного дощу
Кріс