Бий москаля щоб ушка текла
Бий москаля лозиною
Бий москаля щоб кістки стирчали
Бий москаля. Щоб зуби чохли
Бий москаля щоб промовив паляниця
Бий москаля що сили
Бий москаля щоб забув шлях до України
Бий москаля щоб очі вилізли на лоба
Бий москаля щоб скрутило його як цуценя
Бий москаля щоб і мову забув свою
Валя Лобановська

Бий москаля щоб юшка текла
Бий москаля лозиною
Бий москаля щоб кістки терчали
Бий москаля щоб зуби засохли
Бий москаля так щоб промовив паляниця
Бий москаля що сили
Бий москаля щоб забув шлях до України
Бий москаля щоб очі вилізли на лоба
Бий москаля щоб скрутило його як цуценя
Бий москаля щоб і мову забув свою

Валя Лобановська

Може лишемося, на все життя?
Писати вірші, символами долі,
Я бачу, легку не винну долю.
Де кружляють птахи, тонкими струнами, дозволя шукати волю. Легше вже не буде, вимовля устами, слово на світанку. Ми лишемося знову до світанку, і так, на все життя, вчорашньої втоми… Де було скільки всього лихогого. Що сил не вистачає слово сказати, а с тобою буде з тобою буде, сила ношої любові
Вікторія

Може лишемося, на все життя?
Писати вірші, символами долі,
Я бачу, легку не винну долю.
Де кружляють птахи, тонкими струнами, дозволя шукати волю. Легше вже не буде, вимовля устами, слово на світанку. Ми лишемося знову до світанку, і так, на все життя,життя безсмертного щасття… Ми побачимо життя наше життя. І бедемо співати наші слова. Щоб забути вчорашньої втоми… Де було скільки всього лихогого. Що сил не вистачає слово сказати, а с тобою буде з тобою буде, сила ношої любові
Вікторія

Може лишемося, на все життя?
Писати вірші, символами долі,
Я бачу, легку не винну долю.
Де кружляють птахи, тонкими струнами, дозволя шукати волю. Легше вже не буде, вимовля устами, слово на світанку. Ми лишемося знову до світанку, і так, на все життя,життя безсмертного щасття… Ми побачимо життя наше життя. І бедемо співати наші слова. Щоб забути вчорашні втоми… Де було скільки всього лихогого. Що сил не вистачає слово сказати, а с тобою буде з тобою буде, сила ношої любові

Вікторія

Молімося за Україну!
Молімося за всіх за нас!
Щоб не втрачала мати сина,
А Україна свій Донбас.

Молімося за святу землю,
Що Бог колись нам дарував,
Щоб не створив нам тут пустелю –
Хто душу дияволу продав.

Молімося, щоб схаменувся
Наш зазомбований сусід.
В своїй слині щоб захлинувся
Той, хто приніс нам стільки бід.

Молімося, щоб встояв Київ
Під градів вогняним дощем!
З Дніпра холодний вітер виє,
І вже назавжди в серці щем…
Маргарита Каліон

одно слово не имеет смысла говорили они.
но в их бессмысленных жизнях слова все – пусты
моё слово , изменило сердца , и на всю жизнь поменялись глаза
они стали ярче , красивей , взрослей
сколько пережитых в них было ночей
заглянув в правый , я видела шторм ,
грусть и страдания немыслимых гор.
это было моё место в отсутствии надежд
там жил мой инь , в куче тёмных одежд..
когда тоскливо было в край
я смотрела в правый , совсем инной рай
он был покрыт любовью и радостно прям до небес
я видела себя другую , окрылёной от чудес
одно то слово объединило в себе всё
моё то заветное "да" поменяло для нас мир на века
ведь ты мой , я твоя , и забыть мы друг друга не сможем никогда

polinesali

Я хочу до тебе,
Я хочу з тобою
Дістати до неба своєю рукою.
Я хочу торкнутись
Душі обережно,
Тихенько уткнутись
У ніжність безмежну.
Мене вже втомило
Моє давнє соло,
Звільни мене, милий,
Із цього полону.
"Я зможу, я – сильна!" –
Тепер не про мене!
Я ніжна і вільна,
Коханням натхненна.
Ти дав мені змогу
Побути слабкою,
Забрав всі тривоги…
Я стала собою!
Маргарита Каліон