Один знакомый альпинист
Про восхождение рассказал -
Один и восемь километров
Как он вершину покорял.

Я восхитился: «Как же много!
Два километра вверх идти!..»
Поправил он: «Один и восемь!
Два километра впереди.

Когда идёшь к вершине ты,
Метры тут каждые сложны.
Нельзя в горах их округлять,
Там каждый метр надо пройти.

Не пять прогулочных минут
Те двести метров, что в горах, -
Порой, чтоб их преодолеть,
Время отсчитываешь в днях!»

Вот также дни в войне проходят,
Каждый из них имеет счёт -
Не каждый, кто прожил сто сорок,
Сто пятьдесят дней проживет…

Тут каждый день излом судьбы,
Тут каждый день меняешься.
И каждый день жизнью другой
Жить будто собираешься…

23-07-2022

Поезд на запад к миру тянет,
Хотя и там сейчас стреляют.
Но там семья и там надежда,
Что хорошо нам будет вместе.

Физически разделены -
Тоской о прошлом мы едины.
Сейчас и еду я за ним -
Кусочком прежней Украины.

16-07-2022

Спустошеність, прокляття, втома.
Зʼїдає туга, що не вдома.
Втрати, біль, плач, гнітючий стогін.
Минулого рве душу спомин.
Завмерлий погляд у могили,
Крик в небо відбирає сили.
Апатія, зневіра, відчай,
Байдужість мармуру в обличчях.
Трагедія і руйнування,
Безжалісна вічність чекання.
Жах, паніка, безсилля, біг.
Від горя божевілля сміх.
Безповоротність, нескінченність,
Звичка, пірнання у буденність.
Майбутнього немає в мріях,
Минуле стерте чи в могилах.
Нерозуміння і безжалість.
Нерозсудливість і ненАвисть.
Мовчазна згода і протести.
На витривалість життя тести.
Геройство, стійкість і сміливість.
В сусідах боягузтво, підлість.
Нелюдяність, каліцтво, звірство.
В мить перетворене дитинство.
Жалість, душевність, теплота.
Відвертість душ і простота.
Терпіння, вірність, вдячність, щастя,
Хто вистояв і дочекався.

15-07-2023

«Вася любить Валю.
Дима любить Інну.»
В голову щось лізуть
Не війни картини.

Жах накрив Одесу.
Стріляли в Миколаїв.
Та в голові чомусь:
«Вася йде до Валі.»

Хлопці, що на фронті,
Кричать: «Ви подуріли?!
В нас війна іде…»
Та «Дима йде до Інни…»

«Не відволікайтесь!
Треба бути разом!»
А в голові все рівно:
«Валя любить Васю».

Чи втрачаю глузд,
Чи голова втомилась.
Чи важливо все ж,
Що «Інна влюбилась».

Все перемішалося.
Щось в чомусь блука.
Чи війна в житті,
Чи в війні життя.

Голові мир ближче.
Більше їй цікаво,
Як там справи Дими,
Інни, Васі, Валі…

21-07-2023

Якщо б було обличчя у війни,
То погляд би від нього відводили.
На ньому відчаєм би проглядався квіт життя
Крізь мертвість, що обличчя б то покрила.

На ньому б молодість у старика перетворилась,
На ньому посмішка була б гримаса й біль.
Було б на ньому неможливо зрозуміти,
Мертвий перед тобою, чи живий.

Розірвані були б на ньому вени криком.
НенАвисть й злість тільки б несли йому життя.
Але страшнішими за все були би очі,
Ті, що сльозами зсушені до дна.

Глибокі, нерухомі, без емоцій,
Що дивляться крізь все у далечінь,
В які заглЯнути ніхто не в змозі,
Бо погляд їх несе нестерпний біль.

27-07-2023

Завжди була я чорний круком,
Навіть мій погляд злісним був.
Я розчарована в житті,в довірі,вірі й доброті.

Мене всі звали чорним птахом,
Не вибирала я жахливий шлях
Це результат відсутності добра людського,
Це результат удару від ножів й тих ран,
Які залишились в мені,залишили по собі знак..

Чорний крук став іменем новим для мене ,
Знайомилась з людьми тільки під ним.
Та раптом вогник запалила, "ось, що треба!"
З'явилась думка, з'явилася нова надія.

Ти розчарована в житті? В довірі, вірі й доброті?
Так стань же нею,будь опорою для себе,
Чини добро для всіх людей навколо тебе!
Стань птахом ,якого завжди так чекала у житті..

Ми не були знайомі до дванадцяти,
В дитинстві не валялися в піску.
Разом гуляти? Що це за чудасії,
Ти хто така і як тебе тут звуть?

Ми не були єдиними одна для одної,
У кожного було ще друзів п'ять.
Разом гуляти? Що це за чудасії,
Лише думки й розмови до рання.

Могли не бачитися й по два роки,
Та дружбу щиру це не зіпсує.
Для мене найдорожчою ти стала,
Як рада я,що ти у мене є..