Це – не привид вчорашнього дня
І не ангел , що мчить до людей.
Це – усе українське життя
Під ударом імперських ідей.
Це – не хмара, не явище див,
Не мара, феєрверк із зірок.
Заборонені бомби пустив
Ворог підлий на чесний народ .
Фосфор, гради із неба летять,
Гинуть люди, згорають будинки.
В боротьбі українське життя
Чинить опір вже рік без зупинки.
Леся Дедишин

Ти не зник. Ти – живий. Не поліг.
Мій герою воєнного дня!
Ти рятуєш мене і моїх
Побратимів з вкраїнським ім’ям.
Ти не втік. Не піддався. Встояв
Перед ворогом , смертю і злом.
Ти вітався , чи, може, прощав,
Всі образи, що ніс із хрестом.
"СЛАВА, – ти, – УКРАЇНІ!" – сказав
Перед боєм та навіть вкінці.
І відтоді безсмерність прийняв,
Ти не зрадив й тому переміг.
Ти не зник! Будеш вічно в серцях!
Мій герою воєнного дня!
Не даремна є жертва бійця,
Так герої рятують життя.
Леся Дедишин

Там ще довго не прийде весна,
Не одягнеться все в кольори.
Все зчорнила пекельна війна.
Заплямивши життя й прапори.
Там ще довго не вернеться сміх
Щирий, вільний в дитячих вустах.
Там зруйнований кожний поріг,
І садок, і квітник , кожний шлях.
Там не буде ще довго життя.
Воно все перемінене вмить,
Перемелене без вороття.
Не повернеш – тому так щемить.
Будуть згодом , за енні роки ,
Нові села, міста і життя.
В небі сяятимуть лиш зірки,
Українська зцілиться земля.
На ній точно не буде війни,
Бо усі пам’ятатимуть вік
Смак зчорнілої болем зими,
Що спотворила все й часу лік.
Леся Дедишин

– Я просто їхав на роботу!
– Я тільки йшла по молоко! –
Думок багато, все турботи.
Ще стільки всього би було.
– Я просто вийшла із під’їзду!
– А я спішив до укриття! –
Страхи у всіх бувають різні,
Найбільший з них – піти з життя.
– А я завезла свого сина
І поверталась з дитсадка.
Вже не обійму більш дитину! –
Григорій став от сирота.
– І я , і він … – таких ще сотні
Невинних душ, що в небі вже.
Нехай затягне у безодню
Тих, хто злочинить й смерть несе.
Леся Дедишин

Обіцяй мені старість таку:
Рука в руку, обійми, ми разом.
Я інакше не хочу! Прошу,
Обіцяй, зберегти НАС із часом.
Я для тебе тепло відкладу,
Трохи ніжності, радості й дива.
Кожен вірш лиш тобі присвячу.
Ти люби і давай завжди сили.
Не дозволь забувати мені,
Що для тебе я всесвіт і мила,
Тільки так старість нашу і дні
Нам би доля з тобою судила.
Леся Дедишин

Я ненавиджу тебе так сильно!
Крила зрізані, але ще вільні.
Я ненавиджу тебе! Йди в пекло!
Через тебе сотні янголів вмерло.
Я ненавиджу тебе щосили!
Там , де щастя було – лиш могили.
Я ненавиджу тебе навіки !
Через тебе крові , сліз – вже ріки.
Я ненавиджу тебе хронічно!
Катував ти мій народ щорічно.
Я ненавиджу за те, що було ,
Руйнував майбутнє і минуле.
Я ненавиджу тебе! Розкажу
Дітям , внукам , передам, пораджу .
Хай любов до України гріє,
А проклята згине хай росія!
Леся Дедишин

"Як їм живеться і як досі спиться,
Підлим падлюкам-катам?
Як можна дихати, совість не їсть їх?
Як земля носить? У землю б їх там!
Як їм живеться? Чому не вдавились
Ті людоїди без серць?
Гралися долями, пекло робили.
Правила всі нанівець!
Довго так буде, Господи праведний?
Де Твої сили? Спаси!"
"Змучених втішу, а грішних скараю Я.
Буде все скоро! Зажди!"
Леся Дедишин

Трохи хворий на все дід
Вирішив здолати Світ:
Задурити, підкорити,
Як не вийде – розбомбити.
Всякі кризи є у віці,
Але то вже дивні бзіці.
Думали, слова словами,
Дід не йде ніяк до тями.
А найгірше, що народ
Заразивсь від цих хвороб.
Підіграв, як королю ,
Голому тому царю.
Де якесь правдиве диво,
Щоб отямило дідила?
Щоб сказало все і як,
Бо той дід для всіх будяк.
Той дивак загрався в війни.
Хоч лікується постійно,
Та не видно результат,
Все іде до більших втрат.
Як нема кого в тім царстві,
Щоб звільнитися від рабства
Побрихеньок і покор –
Світ зупинить муки й мор.
Прийдуть всякі президенти
З країв різних і численно.
З правдою будуть в руках,
Щоб жорстоким мріям крах!
Щоб дідок спочив на старість,
Бо хвороба та – не радість.
Може , й важко самому
Нести на спині брехню.
Але то не жалість, діти.
Грішному нам слід простити,
А таком злу – горіти!
Щоб ніхто не смів хотіти
Шкодити усьому Світу.
Правда шириться за вітром.
Все добро перемагає,
А ця казка оживає.
Леся Дедишин

Коли тобі страшно – молись.
Молись, коли б’є безнадія.
Із відчаєм завжди борись,
Сміливість і віра в тобі є!
Коли тобі страшно – жени
Усі злі думки й хвилювання,
Що можеш змінити – зроби!
Й на Бога залиш сподівання!
Коли тобі страшно – згадай,
Кому зараз трішки ще гірше.
Рук своїх ти не опускай!
Твори новий день свій світлішим.
Коли тобі страшно – мужній!
Ти мусиш піднятись з коліна,
Підняти ще інших зумій,
Так робить уся Україна.
Леся Дедишин

Де б ти не був, що б не чував,
Зараз по новому гімн зазвучав.
Інші потреби, думки, молитви.
Вчинками творим історію ми .

Нову історію про той народ,
Що до мети йде крізь шлях перешкод,
Йде через ворога, щоб довести,
Вільна Вкраїна є й буде ЗАВЖДИ!
Леся Дедишин