Без слів, без сліз і без думок.
Тривогу , відчай на замок.
Весь світ як равлик – в мушлю вліз.
Чужа біда – не їх то віз!
Самі на себе , тільки так!
Лиш нам потрібно абияк
Зібратись міццю. Дух війни
За волю й чесність в нас завжди.
Ми – українці – це звання!
Носімо гідно до кінця,
До перемоги – тільки так!
Ні крок в минуле! Ні , назад!
Жахи ХХ-го в книжках,
В історії, у спогадах!
Не бути ще раз дежавю!
Ми спинимо лиху війну!
Хай підлий ворог, має страх!
Вже скоро буде йому крах!
Ми під покровом! З нами Бог!
Він вбереже святий народ!
Леся Дедишин

Ми вчили жити бідолах,
Та в них пропав враз зовсім страх:
Взялись царити на землі,
Яка не їхня – вчителів.
Без сорому і у брехні
Привласнювали все собі:
«Ми перші були! Вчили ми!
Життя і мову ми дали!»
На злодію усе горить.
Його народ вночі не спить,
Солодку їсть щодня брехню
І свято молиться царю.
А правду щиру знає Бог.
Він випробовує народ
На міцність, віру, доброту,
На людяність в мить нелегку.
Пройдуть добряги тест життя
І провокації царя.
Несправедливість теж знесуть!
Хто бориться – здолає лють!
Добро – завжди на висоті!
І гинуть підлі й злі царі!
Так було в казці повсякчас!
І ця історія про нас.
Леся Дедишин

Ми почали багато втрачати
Так, мова піде про війну
Я голосно хочу кричати
Я ненавиджу кляту Русню !

Ми жили собі спокійно
Як раптом почалася війна
Закричала маленька дитино
А війна ця дуже страшна ?

Ці кляті кати обіцяли три дні
Що візьмуть наш Київ та всю Україну
Але якісь вони дивні, чудні
Та я візьму зброю, піду їх зустріну

Боротьба за нашу свободу
Триває вже два роки
Хтось отримує насолоду
З інших країн висловлюя думки

А наші хлопці там сидя в окопах
Мріють повернутись до дому
Але зараз вони чують пороху запах
Жити, ще й жити тому молодому

І кожен з нас піде воювати
За тих хто не покинув країну
І кожен з нас піде захищати
Тих хто не побачив родину

Я знаю, я вірю
Нас точно чека перемога !
А тих хто кричав слава Росії
Будуть цілувати нам ноги.
Черноус Вікторія

Весна в рідну Україну нарешті прийшла.
Сонце знов світить,
Сніг розтає.
Проліски та інші квіти із землі пробиваются.
Звірі після зимової сплячки прокидаються.
Пташки заспівали свої чарівні пісні.
Ось усі радощі української весни.
Остап Горощук

Одного разу я почула історію
Яку розповідала бабуся
Про окуповану територію
Вам розповісти я наважуся.

Ця бабуся справжній герой !
Воїнів наших спасала,
Як помирав хлопчик той,
Що робити вона не знала.

Набравшись мужності сили
Вона почала лікувати,
Хлопців які про допомогу просили
Намагалася їх рятувати.

До неї ходили руські кацапи,
Воїнів наших шукали.
Вона казала " десь риють окопи !"
А хлопці у хаті мовчали.

Вона робила багато уколів
Воїни наші стогнали,
Прокленая тих клятих катів,
Шансу на життя не мали.

Протягнувши склянку води
Вона почула : " Я нічого не бачу "
Хлопчик любитель свободи,
В один мить заплющив очі.

Вона кричала і плакала
" Я не змогла їх спасти !"
На одужання їхнє чекала,
А довелося у землю класти.
Черноус Вікторія

Я де що хочу вам сказати
Я дуже сильно хочу спати
Не через те що я гуляв
Не через те що я не спав

Я дуже сильно вже втомився
Героям нашим я вклонився
У нас 2 роки йде війна
Якою є – життя ціна

Мы кожен день сидим в підвалі
А хтось стояв вже на вокзалі
Чекаючи на ту машину
А хтось спасав свою дитину

Я помню день, коли тоді
Загибли хлопці в боротьбі
Я помню день, коли тоді
Сказали " Так " нашій свободі

Я чув як плачуть і кричать
Як же боляче втрачать
Ту саму рідну нам людину
Ту малесеньку дитину

Я де що хочу вам сказати
Я дуже сильно хочу спати
Я дуже сильно хочу спати !
Бо я втомився виживати.
Черноус Вікторія