Незабаром новий рік,
Тому вся родина зібралася разом.
Веселі дітлахи і чекають на подарунки.
Дорослі запалили гірлянди такі яскраві мов зірки на нічному небі.
Уся родина відчуває магію нового року.

Остап Горощук

Ти дихай прохолодою світанків…
Вдихай життя… Чебрець додай у чай…
Лимон і м’яту… мед прозорим сонцем,
Тоненьким променем в ранковий чай
додай собі… додай…

Хай буде день… Чи сонячний, чи хмарний…
Вже літа час пройшов крізь пальці, як пісок…
Хай буде день… Яскравий, не примарний…
В якому ти назустріч щастю робиш крок…

Вже скоро вкриє позолота парки
І вітер лист кленовий понесе у світ…
А ти все мрій… нестримно, щиро, палко…
І вдячно осені скажи: "Привіт!" 🌾🍁🍂

03.09.2023

Юлія Маринич

Місяць крізь хмар пробивається.
Струмочок Відображає світ яскравого місяця.
Свічки вже погасли.
Лише старий дуб милується ніч’ю.
Остап Горощук

Ну чого ти лежиш, вставай, підіймайся !
Хочеш не хочеш, але захищайся !
Ти прийшов воювати, так починай !
Не потрібно здаватись в полон, так и знай.

Ваш світ там кричав що треба вбивати,
Тепер не потрібно свої сльози ковтати,
Як Путін кричав всім відавати життя
Тепер ти щось говориш про почуття

Ти прийшов сюди українців вбивати,
Тепер плачеш і просиш тебе не чіпати
Знаю, тобі страшно, адже ти теж людина
Вибач, я помилився, ти справжня скотина

Ви суки, нема вам більше пощади,
Дивись як гарно б’ють наші гармати
Вас треба вбивати, і не жаліти !
А краще б всю Росію спалити !

Ніякого вам більше полону,
Вас міняли і відправляли додому
А в наших хлопців на місці стріляли,
Малих діток в колисці вбивали

Коли ви нарешті вже зрозумієте ?
Ви даремно навіть існуєте !
Ніколи не знати вам щастя лебединого,
Я бажаю вам смерті, усім до єдиного !

Захопили ви Київ, Одесу, Херсон
А можливо то був лише сон ?
У когось вже мабуть галюцинація
Так зрозумійте, на скільки сильна наша нація !

Вони верещать, нациська країна,
" Там убивают русского сына ! "
А в мене була лише доля така,
Скоріше убити того хробака.
Черноус Вікторія

Мої координати невірні
Минулі мрії розбиті
Любити країну повинні
Ми більше, ніж маму любити

Не варто бажати жити
Страху не повинно бути
На всіх один спільний ворог
Ніхто не буде забутий

Калікам будемо раді
Під цвинтарі землю розриємо
Радянську культуру розмажемо
Квітучу країну розкриємо

Нас вибухи не лякають
Не все ще розбито ракетами
Готові життя віддати
За право стояти з пікетами

Світогляд людини зламаний
Життя не для того щоб жити
Єдина найвища цінність
Країну свою боронити

Соромно жити у мирі
Закриті кордони волі
Врятує від смерті в агонії
Лише подарунок долі

Немаю права боятись
Немаю права здаватись
Немаю права тікати
Немаю права мовчати

Мої координати невірні
Щасливим уже не бути
Народжений бути вбитим
Народжений вмерти забутим
Andrii Kl

Що необхідно, все у мене є,
Ранкове Сонце із-за обрію встає…
А ввечері виходить Місяць…
Молочний Шлях блищить, як Світоч!
Ще Зорі – подруги мої,
Красою світяться в пітьмі…
Знімають тугу, важкість дум,
Розсіюють осінній сум…
І Вітер – славний чарівник,
Між Неба вічний мандрівник…
Свободу він несе на крилах,
Дає мені Надію, Силу!
І Дощ, що зрошує з Небес,
Квіткова клумба, Всесвіт весь…
Сади, ліси, дерева, квіти…
Оточення моє привітне.
Земні, незвичні чудеса…
І так,- Любов! Горять серця…
ND💞
Надія Холод (ND)

Що зі мною!? Тебе пригадала,
У думках поміж хмар загуляла…
Доторкнулась до твого сердечка,
Нехай імпульс крізь гори несеться…

Галактичні стосунки крізь ночі…
Я дивлюся в закохані очі…
Аж затьмарилося в голові:
Почуття феєричні, як в сні…

Ми мандруємо поряд у часі…
Наші різні життя…кожен в масці!
Та повінчані тут назавжди!
Наче Зорі із Небом ясні…

Що з тобою!? Де є ти…гадаєш…
Скоро щастя своє розпізнаєш!
Бо так вирішив сам шеф Амур,-
Пронесеться цей поклик крізь мур!

Поклик вічного світла-кохання,
Фантастичне у часі єднання…
Так, бувають дива на планеті,
Наші душі у вічному злеті!
ND💞
Надія Холод

Наче розстались і все добре
Спілкуємось, питаємо
і нібито вона щаслива
Але моя любов незгасла до кінця
І кожен раз як чую макс чи ще хтось
З середини гримить душа
Неначе серце розпадає в крихти

І день за днем сижу
Сиджу і молю бога
Аби я просто зміг
Вернути почуття її до себе
Вона для мене дорожча за життя

Сиджу і хочу знов почути
Слова її, люблю тебе
Сиджу і хочу знов відчути
Міцні і теплі ті обійми
Сиджу і хочу знов сидіти
З нею пливучи в очах її чарівних

Розбите серце, душа загибла
Сижу в середині зпустошиний
І чую я слова ти просто друг…
Влад

Мамині руки неначе сонце що встає,
Промінням своїм зігріває
Дарує любов на землі,
І ласку свою про’являє.
Мамина усмішка сяє завжди
Освітчує темряву в домі
Любов до дітей приносить вона
І щастя для кожного сина і доньки.

Ковальчук Марія