Чотирнадцяте січня дві тисячі двадцять третій рік.
Знищені життя Дніпра. В завалах кричить чоловік.
Ці крики й муки чути звіддалік.
Нестерпний біль серця наші обпік.

В уламках шукають невинних людей.
Вже 40 загиблих, з них троє дітей…
У стрічці новин – допомога Дніпру,
Як після ракетних атак довіряти добру?

Там зламані душі злетіли у небо,
І плаче земля голосами дніпрян.
У волі і мирі вся наша потреба,
І сльози нестримні у тисячах ран.

Ненавиджу все більше клятих орків.
Нехай вже зникнуть із лиця землі.
До перемоги України зовсім трохи,
Нам вдасться єдність в силі зберегти.

Вікторія Веретюк

Вже п‘ятий день вбивають нас жорстоко,
Лунають постріли гармат гіркі.
Як вистояти нам ще трохи,
Не полягти усім у цій війні.

Всім страшно прокидатись і лягати,
І душу стиснув непідвладний біль.
За втратою є знову втрата,
Як вистояти нам у цій війні?

П‘ять днів ніхто не усміхався,
Забули, що буває в світі мир.
З нас так ніхто ще не знущався,
Дай, Боже, вижити усім.

Вікторія Веретюк

Буду твоїм сонцем
Що виглядає за віконцем
Я знаходжу тебе в своїх мріях
Знаходжу твій сміх в думках
Носитиму тебе на руках
Твій образ я бачу не тільки у снах
Не можу бути без тебе
Зірки для тебе тільки сяють
Люди в сучасному світі не цінують що мають
Я обожнюю тебе моя дівчинонько
Я вірю в тебе моя зіронько
Моя люба жінко,ти моя сердешна
І моя любовка до тебе безмежна
Віра в тебе ніколи не згасатиме
Поки моя рука твою руку триматиме
Ти моя сама чарівність
Моя незламність
Ти моя неземна красуня що любить свого короля
Ти незламна тополя що від вітру не хилиться до додолу
З тобою ніколи не хочеться додому
Твоє серце віддає теплом
Дякую тобі що ми навіки разом
Дякую долі що нас разом звела
І тобі що своє кохання вірністю довела

Cordially yours,Mr Spencer
©Mr.Spencer 10:53PM
Mr.Spencer

Вона змінила свою зачіску
Коли золотом вкрилась листва.
Вона виглядала щасливою
Хоч наче і була сама.

Її волошкові очі є настільки чарівними
Що я гублю весь світ і тану у них.
Вона була тут, поряд, за цими стінами,
Але я її запах вдихнути не міг.

Її нова зачіска їй так личила,
Що інколи закрадались думки:
"Вона не може бути реальною
Таких просто не буває у цьому житті."

Вона співала і мріяла
Про щось, що було тільки її.
Вона була настільки чарівною,
Що я боявся прогнати про неї думки.

Присвячено А. М.
Тарас Четербух

Ти думаєш у мене все добре
Дійсно, я всім це говорю і тобі в тому числі.
Але насправді це важко, говори те що не є правдою, постійно одягати маску з посмішкою, розповідати веселі та цікаві історії.
Але це все не моє і це дійсно важко.
Ця маска скоро зламається, та й історії скоро закінчаться.
І що буде далі… я і сама не знаю.
Можливо люди побачать мене справжню, без посмішки та з заплаканими очима.
Історії які будуть розривати серце, які будуть сумними, та й можливо не цікаві.
Але це буду я, справжня я і справжні мої почуття.
Але цього я і боюсь, тому що напевне залишусь сама
Я нікому не цікава з сумним обличчям та не цікавими історіями, тобі в тому числі.
Ти можеш говорити що це не так, але це так
Катерина

Похмурий ліс в обіймах ночі
Шукає щастя та тепла
Ну не винний же він в тому, що сам сумний, та хоче кращого житла

А між примар та меланхолійного добра стаються чудеса
Можливо, і він відшукає того щастя, що шука ?

Це буде відомо, коли зацвіте його душа
Та з’явиться сонце, освітляться небеса
Похмурість, злоба перетвориться на проміні тепла тa нарешті заспокоїться навіки його лісова душа…
Альона