Не цурайся мого стану
Я хвора, я зламана
Не бійся мого погляду
Він порожній давно.

Мене зробили поганою
Й покинули п’яною
Мене скинули в прірву
Вмирати в пітьмі

Всі ці люди жорстокі
Ламати любили
І дивитись у очі
Смакуючи біль.

Вони всім посміхались
Казали, що люблять
Але на одинці
Горіли й самі.
MV.

Можна легко стать людиною,
Що важко – нею залишитись.
Щоб бути неповторною, єдиною,
Слід жити правдою навчитись.

Ти дару цього не цурайся,
Іди йому назустріч щиро.
Цій мудрості не опирайся,
Дійдеш в душі тоді до миру.

Бо ти – людина, пам’ятай,
Шансу на диво не марнуй.
Знайдеш омріяний ти край,
Та спершу свій хоча б шануй.

Людиною стать легко, так,
Найголовніше – нею бути.
Тобі був посланий цей знак,
Тепер лиш слід його збагнути!
Олександр

Не надивлюся… П’ю-не нап’юся
Твоєї життєдайної краси.
Поля і ріки, ромашки в лузі
І спів щемкий старенької коси.

Вкраїно-ненько, тримайсь, рідненька!
Твою красу орді не віддамо!
Тремтить від гніву, болить серденько,
Та гріє душу рідне знамено.

В світанках мирних і срібних росах
Повік не згасне твоя краса.
Ще буде осінь, красуня осінь,
І світлі ранки, й чисті небеса…
Ніна Арендар
22.08.2022
Ніна Арендар

Невесела осінь, невесела.
Хлюпає холодними дощами.
Смуток оповив міста і села.
Україна плаче за синами…

Невесела осінь, невесела.
Паморозь на коси їй лягла.
Не багрянцем, смутком сивим стеле
Всі стежини проклята війна.

Невесела осінь, невесела.
Чашу лиха випито сповна.
І чекають всі міста і села,
Щоб навіки щезла ця війна.

Щоб спокійним, мирним падолистом
Осінь землю ніжно цілувала,
Щоб калина одягла намисто,
Переможно міряла коралі.

Щоб з доріг, далеких і тривожних,
Повернулись всі сини-соколи,
Щоби доньки, українки гожі,
Не тримали зброї більш ніколи.
Ніна Арендар
03.10.2022
Ніна Арендар

Вересню, мій давній, добрий друже,
Все життя до тебе я іду.
У дитинстві – часом по калюжах,
А тепер – крізь тугу і війну.

Все ж такий русявий, синьоокий,
Рюкзачок новенький на плечах.
Хоч воєнний час тепер, неспокій –
З вогником-іскринкою в очах.

Кличеш дітвору до рідних класів,
Та щемить в душі: не всіх, не всіх…
Декому ця розкіш не на часі:
Ворог зруйнував шкільний поріг.

Вересню, хлопчино, любий друже,
Вічний учню у Країні Знань,
Все з тобою, рідний, надолужим,
Тільки б миру й Перемоги нам!
Ніна Арендар
30.08.2023
Ніна Арендар

Болить…
Хто хвалить Львів,
Хтось пише про Тернопіль,
А інший вкотре згадує про Київ…
Мої ж тривожить сни
й непевний спокій
Ізранений і зболений Чернігів.
У місті залишилися надії,
Нестерпний біль
І дум гірких потоки.
Ми з ним надвох
Блокадний хліб ділили.
Там день прожитий
Нам здавався роком.
Летіли бомби, стугоніли гради,
Лікарні стіни болісно тремтіли.
В той час за хлібом
Хтось у черзі падав…
А він мені свої підставив крила.
Мішки з піском,
"несучих" стін квадрати…
О, як тобі, Чернігове, боліло.
Хтось дім, родину –
Найдорожче втратив.
Тримавсь тоді, рідненький, ти щосили.

І не скорився, вистояв, Герою,
Розправив знову дужі свої крила.
Мені ж болить, коли удвох з тобою
В пітьмі і холоді блокадний хліб ділили…
Ніна Арендар
03.07.2023
Ніна Арендар

Взяла мольберта осінь золота,
І пензликом літа уже малює.
Не поспішай, вертИхвістко руда.
Метелик ще жоржину он цілує.

Калина-наречена – до вінця.
Вже зашарілись соком юні щічки.
Ще барви гріють втомлені серця,
Багаттям в душу – чорнобривців личка.

Руда красуне, ще не поспішай!
Малюй ще не літа нам – акварелі.
Ще не стрічає сивим смутком гай,
Ще листячко беззахисно-зелене.
Ніна Арендар
2021
Ніна Арендар 2021

Дбайлива осінь ключик журавлів
У плавання далеке спорядила.
В дорогу – хрестик кожному з синів:
Благословила рідні серцю крила.

В хустинці жовтій на краю села
Зітхнула тужно:
– Хай щастить вам, діти!
Дощем сльозинка раптом потекла,
Скропила щемом золоті ланіти.

Дбайлива осінь ключик журавлів
У плавання далеке спорядила.
Лунав прощальний осені мотив,
І лопотіли смутком юні крила.
Ніна Арендар

Ніна Арендар

Осінній листок

Летить листок – від осені привіт,
Мов рік новий, в життєвий стрімко кошик.
А я люблю його легкий політ
І піруети осені високі.

В обіймах вітру золотий листок,
Багаттям ніжить, душу окриляє.
Йому б увись, у мріях до зірок,
А він кружля низесенько над гаєм.

Скупаюсь в барвах, теплих, осяйних,
Осіннього нап’юся знов нектару.
Летить листок, життя щемкий привіт,
А я його душею обіймаю.
Ніна Арендар

Ніна Арендар