Вийти. Повітря заковтнути.
Зробити перший крок.
Навчитись і почати бігти,
Чекаючи стрибок.

Стрибнути, відштовшнувшись,
Польоту мить відчути.
Віддячити, запамʼятати
Навік, кого не чути.

Впасти і встати, пошатнутись,
Встояти і втриматись.
Пройти крізь перешкоди,
Вершин відчути радість.

Знайти себе. Не втратити.
Отримати свободу.
Влюбитися, натанцюватись,
Відчути насолоду.

Явити і навчити.
Нести, вести, тягти.
Надати, відпустити.
Іти допомогти.

Триматись, мріяти, боротись,
Перемогти себе.
Бачити радість, відчувати
Того, хто поруч йде.

Не здатися, не скласти руки,
І спромогтись дійти.
В глузді здоровому лягти,
Залишити, піти…

Із пазлом «воювати»
Картинка не складається.
В когось крива якась виходить,
А в когось обривається…

27-08-2023

ХУРТОВИНА НА РІЗДВО

Хуртовини, заметілі,
Сиплють сніги білі-білі.
Наче провалилось небо
І Різдво таке, як треба.

Закрутило вітром всюди,
У снігу хати і люди.
Ще й мороз нам дошкуляє,
З нами Христа прославляє.

Хоч морозяні ці свя́та,
Та кутя була багата.
Колядують – хто як вміє
І в ці дні весь світ радіє.

Бо Різдво лиш раз у році
У виши́ваній сорочці
Завітало в кожну хату,
Щоби честь Христу віддати.

Навіть сніг і хуртовина
Звеселяли Діви Сина.
Сніг скрипів в нас під ногами,
Обдаровував дарами.

То ж радіймо, колядуймо,
Силу Божу завжди чуймо.
Хай Христос нам помагає
І в опіці всіх тримає.

Хай поможе МИР здобути,
Про страшну війну забути.
Щоб в Різдво в прийдешнім році
Був лиш МИР на кожнім кроці!

20.01.2017 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2017
ID: 1001632

РІЗДВО

Над Вифлеємом зірка засвітила,
Чудову звістку всім нам принесла́ –
Пречиста Діва сина народила
І в яслах його сіном притрясла́.

Ця звістка швидко всюди розлітатись
Про це маленьке Боже немовля,
Спішили всі Марію привітати
Й несли́ дарунки всі туди здаля.

Раділи цьо́му люди в цілім світі,
Та тільки Ірод звістці рад не був.
Раділи від душі дорослі й діти...
Слова СПАСИТЕЛЬ Ірод щоб не чув.

Він наказав знайти мале дитятко,
Передивитись геть усіх дітей.
І вбити наказав він Янголятко,
Та щоб не чув він радісних вістей.

Але Господь не так розпорядився:
Він оберіг від Ірода Христа.
Засвяткував народ, завеселився,
І йшла ця звістка в се́ла і міста́.

Старенький Йосиф поруч приклякає
І радості його немає меж,
А ясна зірка світу сповіщає,
То ж поклонімся ми із вами теж.

Та й пастушки не відійшли ніку́ди,
А й з немовлям Марії помогли.
Радіймо теж і веселімся, люди,
Бо честь і поклін їм ми віддали́.

Ми всі радіймо, разом веселімся,
Вітаймо всіх з Христовим ми Різдвом.
Всі щиро за́вжди Господу молімся,
Хай слава йде і містом і селом.

05.01.2013

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2013
ID: 1001623

Вже вбити може, якщо хтось
Почне розповідати,
Що у тилу були проблеми,
Тому не йшов в солдати.

Чи скаже, вимушений був,
Дуже було важливо,
Комусь не воювати,
В тилу б щоб залишили.

Він вбʼє за «від війни втомився»,
За «важко виживати»,
За фрази «війна це не моє»,
«Не можу я вбивати.»

За кожне виправдовування,
Що не пішов на фронт,
Він вбʼє, він вбʼє за хлопців,
Тих, що пролили кров…

Він сам «ботаном» був.
Не вмів він воювати.
І купа справ важливих,
Та він пішов в солдати.

І бачив він чимало
Скалічених і вбитих,
Пішли що воювати,
Вміючи миром жити.

Хто залишав дітей,
Дружин і наречених,
Пішовши захищати
Свій дім і рідну землю.

Збагнути він не зможе,
Не зможе зрозуміти,
Що важливішим є,
Ніж дім свій захистити.

І не від щастя він,
Навчився убивати,
Жорстокість квітне в ньому
Як засіб виживати.

І хоч міцний він тілом,
Скалічена душа.
Покинув мир її,
Вселилася війна.

За тилу виправдовування
Вже дійсно може вбити,
Бо девальвує це,
В війні що пережив він.

Знецінює життя
Його і побратимів.
Зневага це до тих,
Хто на війні загинув.

Слова можуть поранити.
І треба розуміти,
Війна привчила - ранить ворог.
Ворога треба вбити…

26-08-2023

Сутність людська крізь злам війни виходить.
Реальність демонструючи усім -
Хто та людина, що під маскою ховається,
В звичайному житті, що зветься «мир».

Тривалий час війни виснажує до дна.
Втома людини душі роздягає.
І ходять голі душі навкруги,
Немов то не війна, а Божий суд їх долю визначає.

Гріхи усі видні, як на долоні,
І святість іншим світлом сяє.
Війна тривала демонструє, хто ти є,
З середини назовні вивертає.

Саме тому друзі все більше сваряться.
Саме тому байдужість править бал.
Саме тому здаються, відвертаються
Ті, хто ще вчора себе віддавав…

Прикинутись можливо на короткий час.
В довгі випробування маски всі скидаємо.
Настільки довго вже іде війна,
Що за життя ми душі всі пізнАємо…

25-08-2023

Звичайний ракетний обстріл

Ракети вибух порівняти ні з чим.
Жах, паніка від нього, відчай.
Але усі емоції, як вибух - підриваються,
Злітають, опускаються, ховаються.

І ось нічний приліт. Все обірвалось.
Тіло підскОчило, душа сховалась.
Страх проминув, вікна закрив.
Потім вспокоївся і ліг.
На все пішло кілька секунд.
Звичкою так в війні живуть.

Ракетний обстріл вночі 24.08.2023

Росія незалежність України визнає.
Тут інший висновок зробити неможливо.
Бо саме під російський фейерверк ракет
Цей день у двадцять третьому зустрІли.

Салюти заборонені сьогодні.
Нічого в небі й не змогли б побачити,
Якщо б ракетами тварюка не стріляла.
Тепер би їй за привітання це віддячити…

На загибель пригожина і всього керівництва чвк «вагнер» 23.08.2023

Дивним яким буває збіг обставин.
Учора знято суровікіна з поста,
Сьогодні літаком у пекло
Відправлено все керівництво ЧВК.

Всі, хто за перемовини з росією,
В пригожина спитайте результат -
Домовився блискуче про безпеку він,
Перетворивши ЧВК у «чвяк».

24-08-2023