Феєрія мандрів щоночі
У світ загадкових снів…
Як тільки закриються очі –
Злітаємо до самих зір!

Там дивні трапляються речі:
Немає страждання, жалю…
Коханий торкає за плечі,
А хтось дружить з птахом в гаю…

Хтось мчить у безмежні простори,
Мелькають орбіти світів…
Закутані хмарами гори,
Покриті у кронах лісів…

Це загадка – завжди існує,
Потік нескінченних бажань.
Фантазія снів намалює –
Всі мрії, тиради зізнань…

У снах усі люди без маски,
Розкрилася навстіж душа…
Всевишня, дарована ласка,
"Релакс"для наснаги життя!

ND💗
Надія Холод (ND)

Вона була закохана мала,
Дурна, наївна, трохи дивна.
Вона з яскравими очима
Олівцем малювала йому дива.

Він із гарними очима,
Весь собі такий хлопчина,
Робив для неї дива,
Казав малій «ти мила».

Вдень писала «я щаслива»,
«Завдяки тобі, хлопчина,
Стала я така вродлива,
Ти всім радощам причина»

Писала кожну ніч слова,
«З тобою я жива»,
Зберегла усі свої текста,
Але йому не надсилала.

Чому письма не посилала?
Вона ж того бажала,
Стільки рим для нього склала,
Вона ж його кохала.

Мабуть, отвіта не чекала,
Думала, «взаємини мені нема»…
Брехала, сама собі пообіцяла,
«Надішлю йому колись листа»

Час швидкий немов ріка,
Наступила вже весна,
Пройшли потрібні їй рока,
Але нема йому письма…

Було пізно, змінилися міста,
Втрачались їхні рідні адреса,
Тільки жаліла закохана мала,
«Чому не відправила листа?..»

Лікіанна

А час не лікує насправді.
Він тільки дає нам урок.
І щось стоїть на заваді,
Коли ми робимо певний крок.

Крок, щоб забути і відпустити…
Але охоплює тільки смуток.
Час не загоює рани.
Він залишає свій відбиток.

А звикнувши колись до цього,
Ми все життя несемо цей тягар.
Час не жаліє абсолютно нікого.
Тож ми приймаємо цей удар.
Анжеліка Василенко

Якби ти знав мої думки,
То виправив би помилки.
Якби не здався, не пішов,
То щастя би знайшов.
Якби не ображався, не цурався,
То усе б було.
Але ти втратив назавжди все те,
Що між нами було.
Анжеліка Василенко

Чому я склоняюсь у Твоїх ніг?
Чому весь світ закрився Тобою?
Я б не зміг,ніколи б не зміг
Піти на світанку від другої
Чому не віриш мені коли серцем горю?
Коли дивлюсь у ввічі відштовхаєш напором
Адже я так сильно Тебе люблю
І знову серце вкрилось журбою
Чи може обман все це і ти граєшся мною?
Хотів би щоб було між нами все те чого прагнем обоє
Хотів би в гармонії й щасті наслоджуватись миттю й спокоєм
Тільки Твій світ не хотів, він не хотів
Щоб наша ніч закінчилась в обіймах зі мною
За що я не знаю мені розкажи
За що ти б не взнала – причину покажи
Мій світ вже згорів, твій світ догорає
Але серце палає, вогонь не відпускає
Згоріло все від нас самих
Згоріли ми і наші душі
Згоріла мить та на весні
Коли в обіймах тримав тебе найдужче
Красиві очі, тендітний сміх
Смішинка, щастя тільки все це на мить.
Багато горя, багато горя
Нажаль все це було огорнуте любовю…

Дуванов Р.О. 2023
Руслан Дуванов